Читати книгу - "Томек у країні кенгуру"

— Ви знову своє, — втрутився Томек. — Скажіть, будь ласка, скільки пташенят висиджує ему?

Бентлі, як завжди в таких випадках, вдався до широких пояснень:

— Самець ему робить у землі невелике заглиблення, яке встеляє травою та гілками. Самка відкладає туди семеро або восьмеро яєць. Якщо яєць у гнізді більше, то можете бути впевнені, що їх знесли декілька самок. Висиджування триває шістдесят днів, причому на яйцях сидить самець, який також дуже старанно турбується про потомство. До вашого відома, пане боцмане, ще додам, що яйця ему їстівні, й в одному яйці міститься близько півлітра маси. Скажіть, чи вистачило б одного такого яйця вам на сніданок?

— Не кажіть зараз про це, прошу вас, бо я трохи голодний, — жалібно відповів боцман, на втіху Томека.

— Якщо вам дуже хочеться яєчні, то я порадив би вам яйце мадагаскарського страуса, — вів далі, усміхаючись, Бентлі. — Його «яєчко» значно більше, ніж яйце ему.

— Це, мабуть, неможливо, — заперечив боцман, облизуючись на саму думку про смачну яєчню.

— Запевняю вас, що це доведено науково, хоч мадагаскарські страуси вже давно вимерли. Об’єм одного їхнього яйця становить майже дев’ять літрів, що дорівнює шістьом яйцям африканського страуса, сімнадцятьом яйцям ему або ста сорока вісьмом курячим.

— Тоді це велике свинство дозволити вимерти таким корисним птахам! — вигукнув моряк, зворушений до глибини душі словами зоолога.

Бентлі й Томек вибухнули сміхом. Боцман зовсім на це не зреагував. Як людина практична, він вирішив ще більше довідатися про таких корисних птахів.

— Ви говорите дуже цікаві речі, — почав він. — Я гадав, що у світі існують лише африканські страуси та ему, а тим часом від вас чую про існування й інших видів. Хто знає, куди мене ще закине доля, якщо я заприятелював із такими вертихвостами? Тому корисно почути, які птахи, що несуть придатні для їжі яйця, живуть на різних континентах. Скажіть, будь ласка, що це за птахи страуси? Як видно, на світі є ще башто див, про які я нічого не чув!

— Охоче вам розповім, — відповів Бентлі. — Здатність птахів літати настільки характерна для них, що види, позбавлені цієї можливості, здаються нам якимись дивними створіннями. Саме такими дивними істотами й здаються людям безкильові птахи. Їх представники належать до найбільших з усіх відомих нам птахів, а деякі види справедливо вважаються велетнями у світі пернатих. До безкильових[43] належать чотири живих види і два вже вимерлих. Це без винятку суходільні птахи. Усі вони великих розмірів, але голова в них маленька, шия надзвичайно довга, а кінцівки сильно розвинені. Залишки крил у них укриті м’яким, зовсім непридатним для лету пір’ям, проте всі ці види бігають. Харчуються вони в основному дрібними тваринками та рослинами. У них чудовий зір і кращі, ніж в інших птахів, слух і нюх.

— Будь ласка, назвіть усі види страусів, — утрутився Томек, який уважно слухав Бентлі.

— Так ось, спочатку справжні страуси[44], або двопальчасті, становлять тільки одну родину. Низка її видів відрізняється між собою головним чином тільки забарвленням голих частин тіла. Звичайно страуси живуть у Північній Африці, Південній Палестині та в Аравії аж до річки Євфрат. Інші види гніздяться виключно в Африці.

Другий загін безкильових становлять американські нанду[45], яких ще називають там пампасовими страусами. Цей трипальчастий птах живе в порослих травою степах, що розташовані між Атлантичним океаном та Андами, починаючи з пущ Бразилії, Болівії та Парагваю аж до Патагонії. Свою назву птахи отримали від південноамериканських індіанців за голосний крик самців нанду, який вони видають під час токування.

Третій загін, що складається з великої кількості видів, становлять казуари. Всі вони належать до однієї родини. З чотирнадцяти відомих нам видів казуарів три належать до виду ему[46], а одинадцять — до справжніх казуарів[47]. Батьківщиною всіх казуарів є острови Тихого океану, починаючи від Цераму та Амбоши, аж до Нової Гвінеї, Нової Британії й Австралії.

Треба сказати, що в австралійських ему шия та ноги значно коротші, ніж в африканських страусів. Справа в тому, що ему пасуться в пустельних, порослих травою степах, а справжні казуари, які відзначаються характерним шоломом на дзьобі та голові, що складається зі сполучної тканини, живуть у густих лісах, де ведуть таємничий і прихований спосіб життя. На противагу ему, казуари не бігають клусом, а пересуваються дрібним підтюпцем. Вас, як ловців, повинно зацікавити те, що, крім соковитих фруктів, казуари охоче їдять рибу, ящірок і жаб. У зоологічних парках вони харчуються переважно хлібом, зерном і дрібно нарізаними яблуками.

Окремий загін безкильових становлять уже вимерлі новозеландські моа[48]. Мешканці Нової Зеландії маорі багато мені про них розповідали. На жаль, ми знаємо птахів моа лише на підставі знайдених скелетів та яєць, розміри яких, мабуть, сподобались би панові боцманові.

Ще менше в нас даних було про вимерлих чотирипальчастих мадагаскарських страусів[49]. Ще один вид безкильових — ківі[50], які живуть виключно в Новій Зеландії.

— Треба визнати, що пам’ять у вас, шановний, просто чудова, — похвалив боцман. — Ось, будь ласка, як швидко минає час, коли слухаєш цікаві речі про світ! Ось ми вже й під’їжджаємо до табору. Скоро Ват Сунг пригостить нас своїми китайськими делікатесами!

Цього разу вже ніхто не жартував із приводу обіду. Під час поїздки степом усі досить виголодніли й тому підганяли коней, щоб якнайшвидше опинитися в колі возів, які оточували табір.

Протягом наступних кількох днів Томек із боцманом неодноразово самі вирушали на пошуки ему. Проте їхні поїздки не увінчались успіхом. Вільмовський, Смуга та Бентлі зайнялись відправленням кільканадцяти кенгуру на ферму. Незважаючи на те, що облава на кенгуру вже закінчилась, вони не зняли табору поблизу