Читати книгу - "Івона, принцеса бургундського. Шлюб. Оперета, Вітольд Гомбрович"

коли кажу,

Що мода — це історія?

КНЯЗЬ: Це істогія!

ПАТРОН: Історією мода є!

ГЕНЕРАЛ: Так, це історія!

ГУФНАҐЕЛЬ: Історія!

КНЯГИНЯ (Князеві): Чи спгавді мода — це істогія?

КНЯЗЬ: Так, мода — це істогія!

ПАНСЬКА ГРУПА (здіймаючи руки вгору):

Історією... мода... є!

Мовчання.

ФІОР: Історією...

Я Фіор! Я модельєр! Так, я Фіор!

Надати новий людині вигляд! А який?

О, як легко було старим майстрам творити!

А нині так обтяжливо...

Що буде за п’ять років, за десять, за п’ятнадцять? Що час нам принесе? Як час летить...

О, як мене мордує час, якого я не знаю!

Майбутність криється у цьому сьогоденні...

Ці загадкові форми!

Росія... Англія... Морська політика... Делькассе[24]... Балкани... Соціалізм... Кронпринц... Куди? Як? У якому напрямку? До чого? Яку ж холошу я мушу запропонувати, коли не знаю, чи за десять років існуватимуть холоші? А може, з пір’я чи з металевих кульок буде цей костюм майбутнього? Майбутність...

Майбутність чорною дірою є, час незбагненний.

Історія позбавлена обличчя!

ПАНСЬКА ГРУПА: Історія позбавлена обличчя!

КНЯГИНЯ: Пані й панове, вшануймо ж на висоті муки твогця нашого, невичегпного творця...

ФІОР: Як цей час летить! Будь ласка, наприклад, отака лавка. Начебто стоїть нерухомо. А таки мчить! Мчить та й мчить... але куди?.. Ну? Куди? В якому напрямку і до мети якої?

Усе навколо мчить і мчить, о Боже всемогутній!

ГУФНАҐЕЛЬ (співає):

Бо це галоп, галоп, галоп!

Хлистом раз-два, хлистом два-три!

Лише галоп у голові...

Гей-гей, галоп, який там клус!

Галопом я завжди лечу,

Гей, у галоп на раз-два-три,

Гей-гей, галоп, о ти мій сон!

Гей-гей, галоп, мій звичний стиль!

ПАНСЬКА ГРУПА (вражено): Кріселка лорда Блоттона...

КНЯЗЬ (дещо шокований): Що? Галоп? Ну, власне! Як то мовиться, кому що, а кугці пгосо!

КНЯГИНЯ: Наш догогий ггаф вносить у нашу песимістичну гозмову нотку спгавжнього спогтивного оптимізму! Мегсі! Мегсі!

ГУФНАҐЕЛЬ: Я не звик падати з сідла. Ні, не звик падати з сідла. Галоп — це мій коник, моя пристрасть! Даруйте, маестро, але я не поділяю вашої стурбованості. Ця лавка? Мчить? Галопом? Не знати куди? То й що? Підсідаю, мчу, галопую! Історія? Мчить? Галопує? То й що? Підсідаю, мчу, галопую! Я не звик падати з сідла!

ПРОФЕСОР: Ве-е-е...

КНЯГИНЯ (Професорові): Не перебивайте, будь ласка!

ГУФНАҐЕЛЬ: Уся штука в тому, щоб міцно колінами й стегнами, віжки трохи попустити і — хлистом! Я запропонував би навіть певну ідею для маестро — щодо цього модного дефіле...

КНЯЗЬ: Ох, якщо ти, ггафе, маєш якусь думку, то пгосимо, бо ми вже віддавна не маємо жодних думок... Пго що це я?..

ФІОР (сам до себе):

Думка...

Яка ще думка?

Ніч.

ГУФНАҐЕЛЬ: Якщо кобила занадто рвучко понесе, найліпше дати їй волю, нехай летить, куди схоче, лише не впасти б... Ось на яку думку я вас навів би:

Хай бал з нагоди модного ревю

Ми балом-маскарадом проголосимо.

І буде замаскованим цей бал,

Як, власне, час наш потайний!

ПАНСЬКА ГРУПА: І що? І що? І що?

ГУФНАҐЕЛЬ:

Бал-маскарад, таємний бал

У виблиску розкішних зал.

А в них чудних одеж парад:

Прадавніх тог, новітніх шат...

ПАНСЬКА ГРУПА: І що? І що? І що?

ГУФНАҐЕЛЬ:

А в цей строкатих вир — бабах! —

Ввірвуться гості у мішках.

Це мішкуватий буде люд:

Мішок, накинутий навспак,

В мішку діра, в ній голова,

Надійно замаскована,

І невідомо, хто є хто!

ПАНСЬКА ГРУПА: І що? І що? І що?

ГУФНАҐЕЛЬ: На знак маестро Фіора мішки спадуть. І покажеться мода майбутності... Зрозуміло? Навіщо маестрові самому, з голови вигадувати нову моду? Хіба не ліпше вперше, так би мовити, прозондувати громадську думку? Довідатися, хто чим дихає? Які нові смаки, нові схильності, нові вподобання? Запросимо всіх до участі в конкурсі на нову моду. Нехай кожен обдумає відповідний костюм, а на цей костюм надягне мішка. Коли мішки спадуть, і ми побачимо костюми, маестро роздасть призи і, зачерпнувши натхнення в тих костюмах, зімпровізує остаточну модель силуету чоловічого й дамського на найближчі роки. А що? Гайда, вйо! І то галопом.

Гей-гей, галоп!

Галопом мчу!

Хлистом раз-два!

Хлистом два-три!

КНЯЗЬ: Гей, не так жваво! Не так учвал...

ГУФНАҐЕЛЬ: Буцефал!

Хай летить, нехай заносить!

Лиш би з коня я не впав!

ПАНСЬКА ГРУПА:

Хай летить, нехай заносить!

Лиш би з коня я не впав!

ПРОФЕСОР (зненацька): Ве-е-е!

КНЯГИНЯ: Що, пегепгошую?

ПРОФЕСОР: Ве-е-е!

КНЯЗЬ: Тобто як?

ПРОФЕСОР: Ве-е-е!

ПАТРОН: Що-що ви кажете?

ПРОФЕСОР: Ве-е-е!

ФІОР (замислений): Мішки...

Ця ідея, може, й не дуже... але... непогана...

Так... так...

ГУФНАҐЕЛЬ: Отож у галоп!

КНЯЗЬ: Галоп!

КНЯГИНЯ: Учвал!

ПАТРОН: Отож уперед, мчімо!

ГЕНЕРАЛ: Хлистом раз-два!

ГУФНАҐЕЛЬ: І галоп, галоп, галоп!

ПРЕЛАТ: Мчимо учвал!

ПАНСЬКА ГРУПА (гукає): Кріселка лорда Блоттона!

КНЯГИНЯ: Ласкаво пгосимо до замку!

ПРОФЕСОР (збоку): Ве-е-е! Ве-е-е! Ве-е-е!

Пані й пани виходять, лишивши групу Лакеїв, які стоять навколішки.

Фіор зволікає, не вийшов разом з ними, вглядається в лавочку.

ФІОР: Галоп... так-так... галоп...

Як легко коня доскочити і мчати, мчати...

Однак від кінського ще гірший біг, який

Аж із осердя нерухомості початий... Галоп завмерлий!

Чвал, який ані здригнеться, а все мчить та й мчить...

Торкається до лавки.

Куди прямуєш, лавко?

До мети якої отак ти, немов шалена, преш? У що?

Куди?

До чого?

О, все, все, все, дерева й камені,

Будинки й храми, земля та небо, все,

Мов у галопі кінь! Не ворушитимусь!

У статую перемінюся, щоб загальмувати

Цей біг!..

Стоїть нерухомо.

Можливо, спиниться цей біг...

Патетично, здіймаючи руки вгору.

Дарма! Дарма!

Я сам теж мчу! Лечу! Я галопую!

Я у галопі кінь!

Грім.

Фіор виходить.

ЛАКЕЇ (розлючено):

Рвати!

Душити!

Громити!

Вирізати!

Роздирати!

Добивати!

І галоп, галоп, гоп-ца-ца!

І галоп, галоп, гоп-ца-ца!

Завіса

Акт ІІ

Вхідна галерея замку Гімалай, ліворуч вхід до бальної зали, углибині подіум для модного дефіле. Князь і Княгиня зустрічають гостей, Лакеї.

ГОСТІ (заходячи):

Ах-ах, ах-ах-ах, бал то є бал!

Ах-ах, ах-ах-ах, ото мені є бал!

КНЯЗЬ і КНЯГИНЯ:

Ах-ах, ах-ах-ах, вітаю вас, вітаю вас!

Ах-ах, ах-ах-ах, кланяюся, кланяюсь!

Заходить Шарм у мисливському костюмі, веде Альбертинку в плащі, а також Злодійчука на повідці, який підстрибує і нюшить; Шарм обвішаний кількома коробками з дамськими туалетами.

КНЯЗЬ (до Лакеїв):

Гей там, вікна!

Осінь, гей, осінь!

КНЯГИНЯ: Пготяги жахливі!

КНЯЗЬ: Це, слово честі, Шагм.

ШАРМ: Неважко здогадатися. Як ви тут, мамо? Як ви тут, батьку? Багато гостей?

КНЯГИНЯ: Багато на висоті. Як ся маєш, Шагме, здається, ти знову пгоггався по саме нікуди, але скажи мені,