Читати книгу - "Воїн-1. Незвідані світи, Олег Говда"

— А знайдуть?

Староста зітхнув.

— Знайдуть, Владе... А не знайдуть у себе, на боці наймуть... Їм без нашої данини туго доведеться. Обов'язково вигадають щось.

— Ось і я про те подумав, Титичу. Тому позбутися їх треба раз і назавжди. І щоб іншим, надалі, не кортіло.

— Але як?

  — Це я тобі, дядьку Ярополку, поясню після поєдинку. А ще краще, як сказав Хазяїн — завтра.

— Думаєш, хрін троля буде солодший за гоблінівську редьку? — Виказав кмітливість староста. Але, коли промовив і вдумався в сенс слів, то невесело реготав. — М-да, перчена приказка вийшла.

— Мені більше подобається твердження, що від перестановки чобіт ноги не змінюються.

Ярополк помовчав, мабуть, не одразу зрозумів значення слова «перестановка», а потім хмикнув.

— Ще б. Легіонер він скрізь легіонер. Навіть у відставці. Точніше, особливо у відставці… Але, ти мені не відповів?

— Після поєдинку, Титичу… Май терпіння. Куди квапишся? Все життя попереду!..— і подавшись несподіваному куражу, голосно заспівав:

— Била мене мати

Березовим прутом…

Щоб я не стояла

З молодим рекрутом.

А я собі стояла,

Аж кури запіли,

На двері воду лляла,

Щоби не скрипіли.