Читати книгу - "Не рідні, Ольга Джокер"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Вчепившись в руку Кирила, змушую його подивитися на мене. Карі очі гарячково блищать, ніздрі широко роздуваються, а щелепи міцно стиснуті.
- Чому ти не відпускаєш? Чому? Я ж тобі не потрібна, а йому - дуже, - переходжу на крик, впиваючись нігтями в теплу шкіру Кирила. - Зупини машину і випусти мене звідси! Негайно!
Чути вереск шин, Самсонов різко гальмує і знімає блокування. Я вільна. Можу вийти, виконати задумане і перебити спогади про нього іншою людиною.
Відкривши двері, зістрибую на асфальт. На вулиці дме сильний вітер. Волосся майорять, я тремчу всім тілом, кутаючись у куртку, і швидким кроком йду в бік потрібного будинку. За спиною при цьому тиша. Кирило залишається стояти на місці, чорт би його побрав.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не рідні, Ольга Джокер», після закриття браузера.