Читати книгу - "Давай одружимось, Уляна Пас"

21.

- Отже, ти дружина мого братика? - цікавиться Соня, уважно мене розглядаючи. У неї погляд точно як у брата - наче в саму душу зазирнути хоче.

- Дружина, - почуваюсь абсолютно впевнено, адже сьогодні мій стимул отримати фонд став ще більшим. Не дозволю клятій Єві зруйнувати мої плани! Саме тому треба грати щасливу наречену! 

Ставлю перед Сонею чашку з кавою і тарілку з пончиками. Як добре, що напекла їх ще вчора, наче знала, що така важлива гостя завітає. 

- Смачно! - заявляє дівчина, кусаючи шматок. - Де купувала?

- Сама пекла! - хмикаю і заледве стримую усмішку, коли очі цієї особи мало не випадають з орбіт. 

- Що, реально? Де братик тебе знайшов? Я у захваті! - Соня швидко з'їдає перший і береться за другий. - Щоб ти знала, я фанатка солодкого, тому тепер з тебе не злізу. 

- Як скажеш, - сміюсь абсолютно щиро.

Соня виявляється чудовою людиною з веселим сміхом та широкою усмішкою. В цьому плані вона зовсім не схожа на Макса, і ця різниця між ними доволі відчутна. 

- Я була в Мілані цілий тиждень і не могла приїхати раніше, - пояснює Соня. - І знаєш, що найбільш образливо? Макс навіть не розповів мені, що одружується! Якби не Ілона, я б і не дізналася нічого! Ох, нехай тільки прилетить з Праги! Дістане він у мене!

Зараз у Соні такий войовничий настрій, що мені наперед шкода Коршуна. І чому він не попередив сестру про наше весілля? Вона ж найближча його людина!

У двері знову дзвонять і я впевнена, що це Ніка. Подруга здивовано розглядає Соню, але, як не дивно, вже за десять хвилин ці двоє знаходять спільну мову. На деякий час залишаю їх удвох, а сама зачиняюсь у кімнаті, щоб набрати Макса. Напевно, йому варто знати, що його сестра зараз тут.

- Слухаю, Юле! Сталося щось? - голос у Коршуна шалено втомлений. Розумію, що він, напевно, зайнятий, тому пришвидшуюсь. 

- Ну, як тобі сказати… Твоя сестра зараз у нас, - відповідаю. 

- Соня? - щиро дивується Макс. - Але ж у неї тур Європою зараз!

- Здається, твоє одруження вона вважає серйознішим ділом, аніж якийсь там тур, - хмикаю. - До речі, Соня ображена на тебе. Май на увазі.

- Я зрозумів, - видихає у слухавку Максим, а я ловлю себе на думці, що телефоном його голос звучить ще гарніше. - А ти як? Все нормально?

- Ну… так, - те, що Коршун зацікавився моїми справами, дуже приємно. Він завжди це робить, коли ми розмовляємо. Цікаво, він дійсно переймається, чи робить це для загальної картинки? Хоча крім нас двох ніхто цієї розмови не чує. 

- От і добре. Я скоро повернусь, - відповідає і завершує дзвінок. Напевно, все-таки зайнятий. 

Як тільки повертаюсь до дівчат, розумію, що вони вже склали план дій на вечір. Соня заявила, що сьогодні день народження в Олега, друга Макса і власника нічного клубу за сумісництвом. І ми, як родички Коршуна, а Ніка як наша подруга, маємо там бути. 

- Не думаю, що Макс зрадіє, якщо дізнається, що я там була, - от зовсім мені не хочеться проблем на власний зад. 

- А ми йому не скажемо! - заявляє Соня. - І Олега попросимо, щоб не говорив. 

- Такий собі план, якщо чесно, - бурчу.

- Ну, Юль, не будь занудою! - хмуриться Соня. - Вважай, що це така твоя розплата за те, що не розповіла мені про весілля! 

- Взагалі-то, це Макс мав би тобі розповісти, - додаю. 

- Та яка різниця! - продовжує наполягати дівчина. - Ображена то я на вас обох. І навіть твоя випічка не врятує ситуацію, хоча я вже у неї закохалася!

Здається, у мене просто не залишається вибору. Та з іншого боку, розслабитись мені таки не зашкодить. Сьогодні реально день паршивих сюрпризів. Один татко чого вартий! А от про приїзд Соні поки що нічого сказати не можу. Буде видно завтра, радіти мені чи плакати…

У клуб збираємось так, наче це реально якесь спецзавдання. Соня одягає мегакоротку сукню чорного кольору, і я трохи лякаюсь, чи можна в такому вигляді випускати її з квартири. Ніка також не відстає, тільки обирає білий колір. А от я вирішую у цьому плані не ризикувати. Зупиняю свій вибір на чорних вузьких джинсах і білій блузі. Волосся збираю у хвіст і з вечірнім макіяжем все це дивиться доволі мило. 

- Не цікаво з тобою, сестричко! - заявляє Соня, коли я беру з собою ключі від машини. - Ми на днюху їдемо і там треба пити!

- Краще я утримаюсь, - хмикаю, і ми всі разом залишаємо квартиру. 

Намагаюся не зважати на шалено нехороше передчуття і підтримувати загальну веселу атмосферу. 

Біля клубу вишикувались натовпом охочі опинитися всередині. Ми ж проходимо фейс-контроль без проблем, і поки дівчата радісно пищать, прямуючи до центрального залу, мені все більше хочеться розвернутись і поїхати додому. 

Соня з Нікою першими підходять до столика іменинника, і поки вітають його, я встигаю відмітити, що, окрім Олега, тут є ще й Кирило. Здається мені, що сьогоднішня ніч точно закінчиться проблемами для когось з нас.

- Привіт! Вітаю тебе! - доводиться кричати, тому що музика лунає надто голосно. 

- Юля! Який сюрприз! - Олег широко усміхається, коли бачить мене, й галантно цілує руку. Я ще при першій нашій зустрічі зрозуміла, що цей чоловік - ще той розбивач жіночих сердець. Як же добре, що на подібних типів у мене імунітет. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍