Читати книгу - "Відшукати скарб, Анітка Санніфео"

– Гарно ви придумали, – посміхнувся Олексій, оглядаючи сидіння.

Вони з Руорою розмістилися на спинах двох братів Елліона. Вони були такі самі блакитні з жовтими очима, що з першого погляду їх й розрізнити було важко.

– То не ми, то наші вірні подружки – феї. Вони хоч й володіють портальною магією, але часто подорожують о так – на наших спинах.

Руора поглянула на свою мачуху й вкотре докорила собі, що не бажала спілкуватися з нею, не дозволила наближатися та сама відштовхувала. Скільки всього цікавого приховує її рідний світ, про що вона навіть не здогадувалася!

Землі драконів, як й фей дійсно були мало вивчені, про них не розповідали на уроках в школі. І єдина можливість дізнатися про них – це лише особисте знайомство з ними та їхніми мешканцями.

Дракони плавно відірвалися від землі та обережно перенесли мандрівників через гору. Дивовижні пейзажі гірських ущелин та річок захоплювали подих… Але сам політ тривав недовго. І Олексій навіть пожалкував про це – він не встиг насолодитися таким незвичним транспортом та пейзажами навколо.

– Прибули! – скрикнув Елліон, сідаючи на галявину, за якої виднілося мініатюрне поселення.

– Дякую, мій любий друже, – Джоана зіскочила з його спини та погладила по голові. – Ти як завжди врятував нас.

– Це мій обов’язок, Володорко! – промуркотів дракон. – Ми будемо поруч. Як тільки потрібно буде – лише поклич.

– Я знаю. Не хвилюйся. А зараз ми маємо зустрітися з Миродором. Мій син вже має бути на кордоні.