Читати книгу - "Бурштиновий Меч 2, Ян Фей"

країною в найпівденнішій частині Сяючого моря. Він був сповнений екзотичних краєвидів. Існував сухопутний торговий шлях від Рубіка до Дев'ятки Феніксів, але Брандо був там лише кілька разів. Адже це було надто далеко. Корабель, який плив по хвилях, називався Далекий. Це було зареєстроване торгове судно в Ампер-Сіл. Причина, по якій Каргліз зміг отримати такий корабель, полягала в тому, що Брандо представляв і мав хороші відносини з купцями Ампера Сіле. швидко. Це був швидкий корабель, і, за словами людей, які тепер заробляли на життя на морі, це був найкращий хлопець.

.

Капітан Далекого був зовсім молодим. Йому було лише за тридцять. Більшість людей його віку були ще першими офіцерами, але, з іншого боку, це було ознакою того, що він здібна людина. Молодий капітан був як король на кораблі. Він не підкорявся владі дворян. За збігом обставин, Брандо не мав вигляду вельможі, тому вони досить добре ладнали.

.

Капітана звали Джеймс. На відміну від інших моряків, він добре доглядав за собою, будь то борода або одяг. Це, мабуть, була поширена проблема молоді. Однак це не було поганою звичкою. Капітан любив носити червоне вовняне пальто і капелюх у формі човна. Він повісив на пояс свій капітанський меч і тримав у руках курильну люльку. Люди, які заробляли на життя на морі, мали більш-менш захоплення. Брандо бачив п'яних капітанів, які командували їхніми кораблями. У порівнянні з ними капітан, що стояв перед ним, був зразком для наслідування.

Насправді він відчув запах солдатської аури від капітана. Він був суворим і скрупульозним. Розпитавши, він з'ясував, що капітан насправді був нащадком престижного роду. Всі його предки займали посади на флоті королівства. Хоча його покоління вже звернулося до бізнесу, той темперамент, з яким він був знайомий з дитинства, змінити не вдалося.

,

Вони стояли біля борту корабля і дивилися, як море поступово ставало все більш і більш синім, поступово показуючи слід темно-фіолетового. Минув день відтоді, як вони увійшли в Сяюче море. Поступово вони не могли бачити тіні континентального шельфу. Після ще одного-двох ланцюгів вони повністю опиняться в морських глибинах. Коли настала ніч, вони вже не могли бачити чайок на суші.

Для Джеймса це було звичайним явищем. Хоча йому було лише за тридцять, він був на цьому маршруті двадцять років. Від матроса до першого офіцера він лише нещодавно став капітаном. За досвідом на цьому кораблі було не так багато людей, які могли б з ним зрівнятися. Брандо, схоже, не здивувався. Він був обізнаний і бачив ще глибші океани. Коли справа доходила до дивних історій моря, він міг розповісти більше, ніж найдосвідченіший моряк.

Поруч з Брандо стояла Амандіна, шляхетна дама, яка була майже бліда, дивлячись на безкрайнє море. Вона народилася в найпівденніших горах Еруїна. Про існування моря вона чула лише в записках батька. Коли вона вперше побачила море в рибальському порту Гріс, вона все ще могла зберігати самовладання. Але за словами тих, хто був на морі багато років, море, яке ви бачили на суші, було зовсім не таким, як море, яке ви бачили на морі.

Опинившись на морі, ви повністю передали свою долю цій іноді ніжній, а іноді холодній богині. Навіть коли вона була найлагіднішою, морські хвилі були схожі на хвилясті гори. Великий і міцний трищогловий корабель, що стояв на якорі в гавані, був схожий на маленький човен посеред безмежного океану. Ті, хто мав мало досвіду в плаванні, часто лякалися до такої міри, що їхні ноги перетворювалися на желе, коли вони вперше сідали на корабель. Сьогоднішній виступ Амандіни, можна сказати, був сміливим.

. .

Вона була схожа на римлянку, яка була сповнена енергії та цікавилася всім, що було на кораблі. Але тепер у неї паморочилося в голові і вона ослабла і побігла до своєї кімнати, щоб лягти. Одного разу купецька дама голосно поскаржилася, що Брандо обманом змусив її приєднатися до цього піратського корабля. Але Брандо сказав цій маленькій милашці, що якщо вона хоче стати великим торговцем, їй неможливо не звикнути до вітру і морських хвиль. Врешті-решт вона змогла лише заховати голову в подушку і кілька разів застогнати.

.

Здається, я починаю потроху розуміти свого батька, мій лорд Амандіна стояла біля борту корабля, дивлячись униз на білий слід, залишений кораблем на синьому морі. Насправді їй теж було погано, але коли вона подумала, що її лорд все ще на палубі, як помічник, вона не могла піти сама, тому зціпила зуби і терпіла.

?

Хм? Брандо обернувся, щоб подивитися на свого тихого помічника. Амандіна була схожа на всіх знатних дам Еруана, які народилися в знатній сім'ї. Вона була сповнена своєрідної інтелектуальної поведінки, але відрізнялася від усіх своєю силою.

.

До того, як я вийшов зі своїм паном, я не знав, що зовнішній світ такий великий і прекрасний, і він такий зворушливий. Хоча я бачив краєвиди, описані в записках мого батька, я зрозумів лише сьогодні, що якби ви самі там не були, то не змогли б уявити, наскільки спокусливо досліджувати його.

Так само, як і зараз, коли я стою тут і дивлюся на перетин неба і моря вдалині, я не можу не думати про те, що знаходиться по той бік моря. Амандіна не могла не притиснути волосся, яке здуло морським бризом. Цей вчинок надав їй слабкого і юнацького шарму, я думаю, так вважає і мій батько.

Брандо почув, що тон Амандіни трохи слабкий, і він зрозумів, що вона думає про своїх батьків, які померли, і про своє рідне місто в Грінуарі. На якусь мить він був трохи ошелешений. Так, він теж дрейфував. У нього була своя сім'я на цьому світі, але вони не належали половині Софі. Він не був готовий повернутися в це місце і не знав, як йому протистояти в той момент.

Амандіна жаліла себе через те, що вона була бездомною, але у нього був дім, куди він не міг повернутися.

Подумавши про це, Брандо не міг не запитати, чи звинувачуєте ви його?

.

Амандіна похитала головою, не знаю, мама час від часу скаржилася. Але я відчуваю, що маю розуміти його, бо народилася в знатній сім'ї, і я маю бути розсудливішою, ніж інші діти. Але одна справа думати про це, але згодом я зрозуміла, що все ще ображаюся на нього у своєму серці.

Вона ледь помітно зітхнула Якими б прекрасними не були пейзажі