Читати книжки он-лайн » Молодіжна проза 🌸💖📚 » Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера, Ася Сергєєва

Читати книгу - "Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера, Ася Сергєєва"

57
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 42 43 44 ... 116
Перейти на сторінку:
Роздiл 19

Мишко

Скільки можна набридати? Дістали вже! Їду від батьків додому, а друзі, які проводять час у клубі, дошкуляють мені повідомленнями. Хех. Ясна річ. Не вистачає мене, от нехай самі себе тепер розважають. Я знайду набагато корисніше заняття, ніж слухати ритмічну музичку, наїдатися смачними стравами, напиватися чимось ще, а можливо, провести спекотну ніч з гарненькою дівчиною.

Ніколи мені!

Я полицю зібрався лагодити!

Хм-м... згадую, що у мене немає в квартирі зламаних полиць. То нічого, це зовсім не перешкода. Гепну разок кулаком, а потім і лагодити буду.

Насправді, друзяки з команди запрошували мене. Півдня піти з ними вмовляли. Але я ні в яку. Зарікся після минулого разу. З ними ж піди, і почнуть - підстьобувати на тему суперечки, дражнити, намагатися зламати мою віру в себе. От виграю, тоді зберемося, ось тоді я знайду, що команді сказати, а деяких подражнити своїм призом у відповідь. Поки у мене є полиця. І у мене все гаразд, чорт забирай!

Заїжджаю на підземну парковку. Збираюся з машини вилазити. І знову це остогидле пім-пім. Треба було раніше режим “вібро” відключити. Зараз пошлю до дідька того, хто написав останній, потім і відключу.

Заходжу в повідомлення... Останнє прилетіло від Назара дві секунди тому.

“Міх, ти таке пропустив! Тримайся, брате, без воріт люди теж непогано живуть”.

І коротке відео…

Вдивляюся, стільки людей, за кадром відразу впізнаю регіт команди. Я це іржання ні з яким іншим не переплутаю. Об'єктив наближається. Аліна? Справді, вона! Руки склала на чиїсь плечі, погойдується в такт музики з мрійливою посмішкою на обличчі, схоже, всім задоволена. Наступним ракурсом відкривається той, до кого дівчина притискається.

Щоб мені свої кросівки зжерти! Це ж той перець зі зграї амфібій!

У Назара переривається зйомка. Заглядаю в наступні повідомлення, багато надсилали одночасно з ним. На всіх парочка Аліни і плавця, а на відео від Дімона, яке трохи пізніше додалося, він бере доньку тренера на руки і забирає.

“Міхо, ти мене потренуєш на воротах стояти?”

“Ми бачимо, як дівчина поспішає тобі у коханні зізнатися”.

"Два побачення було, казав? То мабуть, Аліна переплутала, з ким вирушати на третє”.

“Міхо, ну годі брехати. Здавайся, та й все".

Коментарі до фото і відео теж додаються.

Б'юся об кермо головою. Та що за трясця! З горла виривається люте гарчання.

Гр-р-р!!! Чого їй зі мною не вистачало? Навіщо їй здався той плавець? Зі мною не танцювала, зате з ним пішла. Гаразд би, донечку тренера тягнуло до протилежностей. Ну знайшла б розумника ботанського, ну я б йому розповів, що та як, подарував би парою книжок у голову. Мирна розмова з розумними людьми. Ні, і це не в дусі Аліни.

Лаюся, гарчу і, розвертаючись, мчу в напрямку клубу. Я живу в центрі, від мене недалеко. Через п'ять хвилин паркуюся там, куди сьогодні не збирався. Хотів адже хоч один вечір з користю провести. Але нічого, замість полиці отримає в пику амфібія!

Піднімаюся на другий поверх. Ще знайди у величезному залі, куди біс водяний затягнув мою неслухняну Зірочку. Де вони? Де? Кидаюся від столу до столу, серед парочок не помічаю. Попадається моя команда в поле зору. Ну це зрозуміло, ми завжди там забиваємо місця. Своїм киваю коротко, мовляв, не до вас, відваліть, і рішуче просуваюся далі по залу.

На іншому кінці знаходжу доньку тренера, але не удвох з довбанутим, обіймаючим її за плечі, плавцем, а з цілою компашкою водоплавних. І дівчина ще одна з ними. У мене зводить зуби від люті, що Аліна настільки зблизилася з ним.

Я згадував про неї часто після кінотеатру. А вона, зараза така, думала постійно про нього?! Мене ще в непостійності звинувачувала.

Проте більше я злий на плавця.

Серйозно, його зябра в небезпеці!

- О, як ми весело відпочиваємо, - нахабно навалююся на їхній стіл. - Закусок щось замало. Замовте мені чогось гостренького. Піца охолола, фу, люблю гаряче, - жбурляю відкусаний шматок влучно в тарілку прилиплої до Аліни амфібії, щоб граблі швидше від неї прибрав. У цей час жадібно дивлюся на неї.

- Ведмідь? - ахає донька тренера, підстрибуючи на стільці, як ніби від жаху.

Впізнала, дякую тобі, мила дівчинко.

- То ось він який! - лунає із захопленням від другої дівчини, так розумію, подружка Аліни.

На мене всі плавці повертаються, а головний, він же перший у черзі на мій кулак, розлючено скалячись, встає.

- Вали звідси. Тебе не запрошували.

- Це даремно. Подивіться уважніше, на мене є запрошення.

Ближче підходжу, щоб Аліну тримати перед очима.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
{ touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 ... 42 43 44 ... 116
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера, Ася Сергєєва», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера, Ася Сергєєва"