Читати книгу - "Повітряний замок, що вибухнув"

Вона миттю втягнула голову в палату, зачинила двері і у відчаї оглянулася. Прямо біля неї стояв високий стіл, призначений для медсестер. Анніка ривком підтягла його до дверей і блокувала стільницею ручку.

Почувши позаду ворушіння, вона обернулася і побачила, що Лісбет Саландер знову вибирається з ліжка. Анніка кинулася до клієнтки, обхопила її руками і підняла. Відірвавши електроди і шланг крапельниці, вона перенесла Лісбет до вбиральні і посадила на кришку унітаза, потім обернулася і замкнула двері вбиральні. Після цього вона витягла з кишені жакета мобільний телефон і зателефонувала до поліції.

Еверт Гульберґ підійшов до палати Лісбет Саландер і натиснув на ручку, але вона виявилася заблокована, і йому не вдалося зрушити ручку ні на міліметр.

Він трохи постояв перед дверима в нерішучості. Ясно, що Анніка Джанніні там, у палаті, питання в тому, чи лежить у неї в сумці копія звіту Бйорка. Але двері замкнуто, а виламати їх у нього не вистачить сил.

Одначе до плану це не входило. Ліквідувати загрозу з боку Джанніні — справа Клінтона, а він брав на себе лише Залаченка.

Роззирнувшись на всі боки, Гульберґ побачив, що за ним з різних дверей спостерігають два десятки сестер, пацієнтів і відвідувачів. Він підняв пістолет і вистрілив у картину, що висіла на стіні в кінці коридору, — публіка зникла, немов за помахом чарівної палички.

Кинувши останній погляд на зачинені двері, Гульберґ рішучим кроком повернувся до палати Залаченка і замкнувся, потім сів на стілець і поглянув на російського перебіжчика, що був протягом багатьох років невід’ємною частиною його власного життя.

Хвилин десять він сидів нерухомо, не думаючи ні про що конкретне. Потім він почув галас у коридорі і зрозумів, що прибула поліція. Тоді він востаннє підняв пістолет, приставив дуло до скроні і натиснув на курок.

Подальший розвиток подій показав, що здійснювати самогубство в Сальгренській лікарні — досить ризикована справа. Еверта Гульберґа блискавично перевезли до травматологічного відділення, де ним зайнявся доктор Андерс Юнассон і миттєво вжив багато заходів для відновлення життєвих функцій.

Уже вдруге протягом одного тижня Юнассон робив термінову операцію, під час якої витягував кулю із суцільнометалевою оболонкою з тканин людського мозку. Після п’ятигодинної операції Гульберґ перебував у критичному стані, але як і раніше залишався живий.

Проте ушкодження у Еверта Гульберґа виявилися значно серйознішими, ніж у Лісбет Саландер, і протягом кількох діб він перебував між життям і смертю.

Зроблене по радіо повідомлення про те, що поки не названого на ім’я чоловіка шістдесяти шести років, підозрюваного в замаху на життя Лісбет Саландер, застрелено в Сальгренській лікарні Ґетеборґа, Мікаель Блумквіст почув у кафе на Хурнсґатан. Миттю поставивши філіжанку і взявши сумку з комп’ютером, Мікаель поспішив до редакції на Ґьотґатан. Він перетнув площу Маріаторґет і якраз повертав на Санкт-Польсґатан, коли в нього задзвонив мобільний телефон, і Мікаель відповів прямо на ходу.

— Блумквіст.

— Привіт, це Малін.

— Я чув новини. Відомо, хто стріляв?

— Поки що ні, але Хенрі намагається довідатися.

— Я вже йду, буду за п'ять хвилин.

У дверях «Міленіуму» Мікаель зіштовхнувся з Кортесом, що виходив звідти.

— Екстрьом дає прес-конференцію о п’ятнадцятій нуль-нуль, — сказав Хенрі. — Я їду на Кунгсхольмен.

— Що нам відомо? — прокричав йому вслід Мікаель.

— Малін, — відповів Хенрі і зник.

Мікаель попрямував до кабінету Еріки Берґер… ні, Малін Ерікссон. Вона розмовляла по телефону, щось гарячково записуючи на жовтих аркушиках для заміток, і жестом запропонувала йому почекати. Мікаель пішов на редакційну кухню і налив у два кухлі каву з молоком. Коли він повернувся до кабінету Малін, та вже закінчила розмову. Мікаель простягнув їй один з кухлів.

— Гаразд, — сказала Малін. — Залаченка застрелили сьогодні о тринадцятій п’ятнадцять.

Вона поглянула на Мікаеля.

— Я щойно розмовляла з медсестрою із Сальгренської лікарні. Вона говорить, що вбивця — літній чоловік років сімдесяти, який прийшов за кілька хвилин до вбивства і попросив передати Залаченкові квіти. Він зробив кілька пострілів у голову Залаченка, а потім вистрелив у себе. Залаченко мертвий. Убивця поки живий, і його зараз оперують.

Мікаель зітхнув з полегкістю. В той момент, коли він почув у кафе цю новину, у нього душа втекла в п’яти і виникло панічне передчуття, що зброю тримала Лісбет Саландер. Це б серйозно ускладнило його план.

— Чи знаємо ми ім’я того, хто стріляв? — спитав він.

Малін заперечливо хитнула головою, і тут телефон знову задзвонив.

Вона почала відповідати, і з розмови Мікаель зрозумів, що телефонує з Ґетеборга тимчасовий співробітник, якого Малін посилала до Сальгренської лікарні. Він помахав їй рукою, пішов до себе в кабінет і опустився на стілець.

Було таке відчуття, ніби він з’явився на робочому місці вперше за кілька тижнів. У нього зібрався стос непрочитаної кореспонденції, але він рішуче відсунув папери вбік і зателефонував сестрі.

— Джанніні.

— Привіт. Це Мікаель. Ти чула, що сталося в Сальгренській лікарні?

— Можна сказати, своїми вухами.

— А ти де?

— У Сальгренській лікарні. Цей негідник у мене цілився.

На кілька секунд Мікаель утратив дар мови, поки до нього дійшли слова сестри.

— Якого біса… ти що, була там?

— Так. У таку халепу мені ще в житті потрапляти не доводилося.

— Ти поранена?

— Ні. Але він намагався увійти до палати Лісбет. Я блокувала двері і замкнулася з нею разом у вбиральні.

Мікаель раптом відчув, що світ похитнувся. Його сестру ледве не…

— Що з Лісбет? — запитав він.

— Вона ціла і неушкоджена. Я маю на увазі, в усякому разі, сьогоднішня драма їй шкоди не заподіяла.

Він зітхнув з деякою полегкістю.

— Анніко, тобі що-небудь відомо про вбивцю?

— Абсолютно нічого. Літній чоловік, добре одягнений. Мені здалося, що в нього був розгублений вигляд. Я з ним раніше не зустрічалася, але за кілька хвилин до вбивства ми разом їхали в ліфті.

— А Залаченко точно мертвий?

— Так. Я чула три постріли, і, як мені вдалося тут довідатись, усі три рази стріляли в голову. Але тут був цілковитий хаос, набігла тисяча поліцейських, евакуювали все відділення, а тут лежать люди з тяжкими травмами і хворі, яких взагалі не можна переміщати. Коли прибула поліція, хтось обов’язково хотів допитати Саландер, поки до них дійшло, що вона ледве жива. Мені довелося на них нагримати.

Інспектор кримінальної поліції Маркус Ерландер побачив Анніку Джанніні через прочинені двері палати Лісбет Саландер. Адвокат притискала до вуха мобільний телефон, і Ерландер став очікувати, поки вона закінчить розмову.

Через дві години після вбивства в коридорі як і раніше панував хаос. Палату Залаченка оточили. Лікарі спробували було надати