Читати книгу - "П'ятеро поросят"

цими відкриттями і хвилюваннями були й інші речі, які, наскільки мені пригадується, я любила робити: плавати, лазити по деревах, їсти фрукти і підсміюватися над хлопчиком, з конюшні, а також годувати коней.

Керолайн і Еміас були для мене чимось, що не підлягає осудженню. В моєму світі вони були центральними постатями. Але я ніколи не думала про них, про їхні справи, про те, що відчували і думали вони.

Я не завважила як особливу подію з'яву Ельзи. Вважала її дурною, вона мені навіть не здавалася гарною. Я сприйняла її як багату і нудну особу, яку малював Еміас.

Першим сигналом наступних подій для мене була фраза, яку я почула з веранди, де приховалася після сніданку: Ельза говорила, що вийде заміж за Еміаса! Це мені, звичайно, видалося смішним. Пригадую, я засипала Еміаса запитаннями. Це відбувалося в саду, у Хандкроссі. Я запитала його: «Чому Ельза говорить, що вийде за тебе заміж? Вона ж не може цього зробити. Адже людина не може мати двох дружин — я знаю, що за це саджають у тюрму…» Еміас страшенно розсердився і сказав: «Як, чорт візьми, ти це почула?» — «Через вікно бібліотеки», — відповіла я йому. Тоді він розсердився сильніше, ніж будь-коли, і сказав, що мені пора іти в школу і щоб я кинула звичку підслуховувати.

Ще й досі пам'ятаю своє обурення при цих словах. Я щось базікала, що не підслуховувала, але — як би там не було — чому Ельза мовить таку дурницю? Еміас відповів, що це був тільки жарт.

Це мало мене задовольнити. І майже задовольнило. Але не зовсім. Я сказала Ельзі дорогою, коли поверталися: «Я запитала Еміаса, що ти мала на увазі, коли казала, що виходиш за нього заміж, і він мені відповів, що це тільки жарт». Я вважала, що надто її цим уколю. Але вона тільки усміхнулася.

Мені не сподобалася та її усмішка. Я піднялася нагору в кімнату Керолайн. Вона саме одягалася до обіду. Я прямо запитала її, чи можливо, щоб Еміас одружувався з Ельзою? Досі пам'ятаю, що відповіла Керолайн. Відповідь її прозвучала багатозначно і урочисто: «Еміас одружиться з Ельзою тільки після моєї смерті».

Це мене повністю заспокоїло. Смерть мені здавалася на безмежній відстані, коли це стосувалося когось із Нас. Воднораз я була ще дуже сердита на Еміаса за все те, що він сказав мені вдень, і просто атакувала його після вечері.

Пригадую, був справжній скандал — з громом і блискавками. Я стрімко вискочила з кімнати, кинулася на ліжко і плакала, поки не заснула.

Погано пригадую, що сталося після обіду у Мередіта Блейка, хоча й пам'ятаю, що він прочитав нам уривок, де описувалася смерть Сократа. Я раніше не чула його. Він здавався мені найкращим, найчарівнішим з того, що я чула досі. Це я пам'ятаю, але не пригадую, коли саме було. Якщо вірити пам'яті, то це могло статися будь-якого дня того літа.

Вже не пригадую подій наступного ранку, хоч багато про це думала. Здається, я купалася, потім мені дали щось зашивати… Але все це досить розпливчасте й нечітке до того моменту, коли Мередіт піднявся, задиханий, стежкою, що вела до веранди. Обличчя його було зовсім сіре. Пригадую, чашка кави впала з рук Ельзи і розбилася. І ще пригадую, вона кинулася бігти, як божевільна, стежкою донизу… Як зараз, бачу вираз жаху на її обличчі…

Я все твердила собі: «Еміас помер». Але це здавалося мені просто нереальним.

Пригадую візит доктора Фоссета і його статечну постать.

Мадемуазель Уільямс була зайнята з Керолайн. Одинока і пригнічена, я ходила туди-сюди, плутаючись під ногами.

Мене мучило жахливе почуття нудоти. Мені не дозволяли піти вниз подивитися на Еміаса. Незабаром прибула поліція. Вони почали записувати всяку всячину до своїх блокнотів. Через деякий час на носилках принесли тіло, прикрите простирадлом.

Мадемуазель Уільямс повела мене до кімнати Керолайн. Керолайн лежала на дивані бліда мов крейда і здавалася надто хворою. Вона поцілувала мене і сказала, що хотіла б, аби я поїхала звідси якнайшвидше, що все це жахливо, але щоб я не терзала себе і якомога менше про це думала. Я мала їхати до леді Трессіліан, тому що в будинку не бажано було залишатися.

Я вчепилася за Керолайн і сказала, що не хочу їхати, хочу бути з нею. Вона сказала, що знає це, але для мене буде краще поїхати — цим я зніму тягар з її душі. Мадемуазель Уільямс теж втрутилася в розмову: «Єдине, чим ти можеш допомогти своїй сестрі, Анжело, це зробити так, як вона каже, без заперечень», Я пообіцяла зробити все, як хоче Керолайн. А Керолайн сказала: «Такою ти мені подобаєшся, дорога Анжело». І, обнявши мене, додала, що мені нічого турбуватися, що говорити і думати про все це треба якомога менше.

Мене покликали вниз до інспектора поліції. Він був надто люб'язний. Запитав, коли я востаннє бачила Еміаса, і задав багато інших запитань, які здалися мені тоді нерозумними, але зміст яких я, певна річ, розумію сьогодні. Він переконався, що не зможе від мене довідатися нічого більше того, що чув від інших, і заявив мадемуазель Уільямс, що нічого не має проти мого від'їзду в Феррілбі Грейндж, до леді Трессіліан.

Я поїхала туди, леді Трессіліан була надто лагідна зі мною. Але, звичайно, я мала довідатися правду. Керолайн була заарештована негайно. Це кинуло мене в такий жах І замішання, що я серйозно захворіла.

Як мені стало відомо пізніше, моя сестра надзвичайно турбувалася про мене. За її наполяганням, мене було відправлено з Англії до початку процесу. Про це я вже вам говорила.

Як бачите, свідчення мої досить бідні. З тих пір, як мала з вами бесіду, я вдруге сумлінно переглянула все, що пам'ятала, аби віднайти деталі, зв'язані з будь-яким виразом або чиєюсь реакцією на ту чи іншу подію. Не можу пригадати чогось, що могло б послужити для когось звинуваченням… Шаленість Ельзи, сіре схвильоване обличчя Мередіта, гнів і гіркота Філіпа — все це здається досить природним. Але, мабуть же, хтось міг грати і свою роль.

Твердо знаю одне: Керолайн не вбивала Еміаса. У цьому я переконана тепер і завжди буду абсолютно переконаною. Однак не можу навести ніякого доказу, окрім глибокого і всебічного знання її характеру».

Частина третя

ВИСНОВКИ

Карла Лемаршан підняла стомлені сумні очі. В'ялим рухом вона відкинула волосся, що спадало на лоб.

— Все це збиває з пантелику тому, —