Читати книгу - "Керуй гормонами щастя"

інших людей. Оцінка на робочому місці приносить нам величезну користь, яку ми рідко помічаємо. Якість товарів і послуг значно зросла, але наше очікування, що все і завжди має бути бездоганним, призводить до того, що ми діємо в умовах суворого контролю якості на роботі. Якщо ваш банк припускається помилки, вас це турбує, але ви не помічаєте мільярди успішних банківських операцій. Якщо відбувається непорозуміння в ресторані, відвідувач засмучується, але те, що ресторан бездоганно обслугував 100 відвідувачів, сприймається як належне. Ми не радіємо високим стандартам якості, до яких звикли, бо незмінно шукаємо недоліки і відчуваємо, що нас теж оцінюють. Відповідно до принципу бездефектності, що застосовується під час контролю якості, будь-який дефект сприймається наче криза. Я навчала людей цих принципів, коли викладала теорію управління, а тепер шкодую, що не вчила їх помічати, як багато всього працює справно поряд з випадковими пошкодженнями.

Позитивне мислення стосовно грошей

Злидні в старості є одним із найпоширеніших страхів багатьох людей. Однак страхи з цього приводу найчастіше виявляються нереалістичними. Якщо ви потребуватимете на професійний догляд, поруч із вами завжди будуть перебувати спеціально навчені люди з вищою освітою, які стимулюватимуть вас не втрачати активність. При цьому вони будуть усіляко вам допомагати, навіть піднімуть носовичка, якщо ви його впустите, щоб ви не нахилялися. А якщо ви самі потягнетеся за цією хустинкою та впадете, вас доставлять до лікаря – неважливо, вдарилися ви чи ні. Така поведінка стає необхідністю, оскільки всі бояться судових позовів та розглядів. Це починає проявлятися на всіх життєвих етапах – від колиски до смерті. У минулому люди якось існували без експертного керівництва. Сьогодні здається, що без послуг консультантів неможливо впоратися із народженням, освітою, кар’єрою, сімейним життям, старістю. Коли все свідоме життя людина переживає з приводу правильної школи, правильної роботи, правильного будинку, найімовірніше, її турбуватиме й вибір правильного будинку для людей похилого віку. Це не є провиною економіки. Страх, що у вас закінчаться гроші до того, як ви помрете, насправді відображає протилежний страх: ви помрете, а гроші залишаться. Економіка тут безсила. Тож не думайте про неминучий біль наприкінці шляху, а насолоджуйтеся кожним кроком на ньому.

Позитивне мислення стосовно соціального статусу

Кожен із нас прагне завоювати повагу соціуму, і сьогодні багато хто намагається це зробити за допомогою кар’єри. Це заняття настільки знесилює, що ми навіть не усвідомлюємо, наскільки гірше йшли справи раніше, коли для того, щоб домогтися авторитету оточення, люди мали перемагати в кулачних боях, народжувати якомога більше дітей або вбудовуватися до жорсткої ієрархії (духовенство, армія, аристократія). Мозок ссавців відчуває соціальне домінування, коли кар’єра людини йде вгору. Коли людина не отримує підвищення по службі, що на нього вона розраховувала, вона сприймає це як загрозу виживанню. Відчуття загрози залишається, тоді як позитивні емоції минають, тільки-но людина перемикає увагу на чергову мету. Мозок завжди прагне до підвищення статусу і фіксування загроз. Причина полягає не в економіці – у людини не може триматися сталий високий рівень серотоніну.

Позитивне мислення стосовно прогресу

Сьогодні слово «прогрес» набуло мало не лайливого значення. Люди так швидко концентруються на негативних аспектах прогресу, що зовсім забувають про те, що було до того. Можна скільки завгодно уявляти своїх пращурів, ніби вони безтурботно існували в Едемі, але насправді все було зовсім інакше. Наші пращури вмирали від голоду, жорстоких воєн та епідемій. Рідко в кого був гарантований дохід. Селяни та ремісники постійно ризикували не справити стільки товару, скільки необхідно для простого фізичного виживання. Сьогодні цей ризик покладено на роботодавців. Але замість того, щоб радіти, роботодавців часто ненавидять. Я з великим співчуттям ставлюся до них, бо була свідком, як мій батько найняв співробітників і змушений був їм платити, навіть коли в нього не залишалося грошей на зарплатню собі. Виживати за рахунок того, що ви продаєте або робите щодня, – це величезний стрес. Офісне життя звільняє вас від цієї загрози, але ви, найімовірніше, сприймаєте це як належне.

Позитивне мислення стосовно розчарування

Розчарування є неминучим, коли мозок сприймає реальність крізь фільтр своїх очікувань. Наприклад, коли ви продаєте старий автомобіль, легко стати заручником завищених очікувань і зрештою розчаруватися. Проте, якщо б ви купували той самий автомобіль, у вас могли б бути занижені очікування, і зрештою ви б усе одно відчули розчарування. Якщо ви не приймаєте до уваги свої очікування, то схильні вважати, що всьому виною вільний ринок. Ви нарікатимете на систему, через яку ціни скачуть угору-вниз, і не помітите протиріччя у своїй логіці. Завжди приємно мати зовнішнього ворога, що на його рахунок можна списати внутрішнє відчуття загрози, але зрештою це призведе тільки до посилення тривожного почуття. Цілком природно бажати, щоб система була на користь продавця, коли ви продаєте, і на користь покупця, коли ви купуєте, але такі очікування не є реалістичними. З реалістичними очікуваннями ви здатні діяти раціонально незалежно від того, продаєте ви або купуєте. Неважливо, чи шукаєте ви автомобіль, будинок, роботу або вінілову платівку Елвіса Преслі – можна навчитися робити це з позитивним настроєм, а не з негативним.

Позитивне мислення стосовно їжі

Переживання щодо їжі є ще одним із базових страхів людини. У минулому запаси їжі залежали від примх природи, шкідників та агресивних сусідів. Сьогодні ми навчилися поратися з цими погрозами, тож тепер мозок перебуває в пошуку нових небезпек. Хоча сучасний рівень продовольчої безпеки безпрецедентний в історії людства, багато хто так і не позбувся свого базового страху. Прагнення до здорового способу життя перетворює вибір продуктів харчування на питання життя та смерті. Повсякденна необхідність поліпшити харчування призводить до відчуття кризи в продовольчій системі. Мало хто відзначає позитивні боки нашої продовольчої економіки. В одній зі своїх закордонних поїздок я купила сушені фрукти на місцевому ринку, а потім виявила в куразі черв’яка. До цього моменту я вже їла ці фрукти кілька днів. Зазвичай я критикувала розфасовку харчових продуктів в Америці, але тут зрозуміла, навіщо це робиться. До того як з’явилася промислова упаковка, люди змушені були тримати в будинках змій, щоб ті відлякували щурів. До того як продукти почали загортати, яйця черв’яків цілком могли опинитися у вашому