Читати книгу - "Завдання Героїв"

або за якою групою слідувать.

Ерек їхав поблизу. Тор і інші хлопці вирішили слідувати за ним. Тор побіг поруч з Рісом.

“Куди ми прямуємо?” – запитав він Ріса, захекавшись від бігу.

“Глибоко в ліс”, – озвався Ріс. – “Королівська рать прагне повернути дні повноцінного полювання”.

“Чому одні члени Срібла їдуть верхи, а інші – йдуть пішки?” – спитав Ріса О’Коннор.

“Ті, що верхи, полюють на більш легку здобич – оленів або птахів”, – відповів Ріс. – “Вони використовують свої луки. Ті, хто пішки, полюють на більш небезпечних тварин. Наприклад, на жовтохвостого вепра”.

Тор був збуджений і схвильований від згадки про цю тварину. Він бачив як ріс один кабан; це була жахлива і небезпечна тварина, відома своєю здатністю розірвати людину навпіл.

“Старші воїни їдуть верхи і полюють на оленів й птахів”, – додав Ерек, дивлячись вниз. – “Молодші воїни, як правило, відправляються пішки і ведуть більшу гру. Зрозуміло, вони повинні бути в найкращій формі”.

“Саме тому ми дозволяємо полювати і вам, хлопці”, – викрикнув Колк, біжучи неподалік. – “Це тренування і для вас теж. Ви повинні пересуватися пішки під час усього полювання і не відставати від коней. Ви розіб’єтеся на невеликі групи, кожна з яких зверне на свою власну стежку, кожна полюватиме на свого власного звіра. Ви повинні знайти якомога більше жахливих тварин, яких тільки зможете – і вбити їх. Це ті ж самі якості, які роблять вас солдатами: витривалість, безстрашність, здатність не відступати при вигляді вашого супротивника, незважаючи на те, яким би великим і лютим він не був. А тепер пішли!”– крикнув він.

Тор побіг швидко, так само як і його побратими, намагаючись не відставати від коней. Він не знав, куди бігти, але здогадався, що якщо триматися ближче до Ріса та О’Коннора, то все буде в порядку.

“Стрілу, швидко!” – гукнув Ерек.

Тор миттєво зреагував. Він підбіг до коня Ерека і, вихопивши стрілу з сагайдака на сідлі, простягнув її лицареві. Ерек помістив її в лук і, уповільнивши хід, прицілився до чогось в лісі.

“Собаки!” – крикнув він.

Один з королівських слуг випустив гавкаючого пса, який чкурнув у кущі. На подив Тора, звідти вилетів величезний птах. Як тільки він злетів, Ерек відпустив тятиву.

Це був ідеальний постріл в шию з правого боку, від якого птах упав мертвий. Тор був вражений тим, як Ерек помітив його.

“Птах!” – Вигукнув Ерек.

Тор побіг і схопив мертвого птаха – ще теплого, з шиї якого виступала кров – і повернувся до Ерека. Він повісив птаха на сідло лицаря.

Усі лицарі довкола Тора робили те ж саме: полохали птахів і підстрілювали їх, а їхні зброєносці приносити здобич. Більшість з них використовували стріли, інші користувалися списами. Кендрик підніс свого списа і, прицілившись, метнув його в оленя. Це був ідеальний постріл, точно в горло. Олень звалився.

Тор був вражений великою кількістю дичини в цих лісах – вони принесуть чимало здобичі. Її вистачить, щоб прогодувати Королівський Двір протягом декількох днів.

“Ти коли-небудь раніше полював?” – вигукнув Тор Рісу, ледь уникнувши удару від одного з людей Короля, поки вони бігли. Через шалений гавкіт собак, звуки рога, крики чоловіків, які переможно сміялись, вбиваючи тварину за твариною, було складно чути.

Ріс широко посміхався. Він перестрибнув через колоду, продовжуючи бігти.

“Багато разів. Але тільки через батька. Вони не дозволяють нам приєднуватися до полювання до певного віку. Це захопливе дійство, хоча ніхто не піклується про те, щоб вийти з нього неушкодженим. Переслідуючи кабана, кілька людей завжди отримують поранення або навіть гинуть”.

Продовжуючи бігти, Ріс важко дихав: “Але я завжди їхав верхи”, – додав він. – “Мені раніше не дозволяли бігти з Легіоном, ніколи не дозволяли полювати на кабана. Для мене це вперше!”

Ліс раптово змінився – перед ними з’явилася дюжина стежок, кожна з яких розгалужувалася на десятки нових. Пролунав черговий ріг, після чого величезна група почала розбиватися на менші.

Тор прибився до Ерека. Ріс і О’Коннор приєдналися до них також. Всі вони повернули на вузьку стежку, яка різко прямувала вниз. Вони продовжували бігти. Тор стиснув свій спис міцніше, перестрибуючи через невеликий струмок. Їхня маленька група складалася з шести чоловік – Ерека і Кендрика, які їхали верхи та Тора, Ріса, О’Коннора і Елдена, які бігли. Обернувшись, Тор помітив ще двох членів Легіону, які підбігли та приєдналися до їх групи. Вони були величезні і широкі, з хвилястим рудуватим волоссям, яке падало їм на очі, і широкими посмішками. Вони виглядали старшими за Тора на пару років і були близнюками.

“Мене звуть Конвал”, – викрикнув один з них Тору.

“А я Конвен”.

“Ми брати”, – сказав Конвал.

“Близнюки”, – додав Конвен.

“Сподіваюся, ви не заперечуєте, якщо ми приєднаємося до вас”, – звернувся до Тора Конвал.

Тор бачив їх у Легіоні, але ніколи не зустрічав раніше. Він був радий познайомитися з новими членами Легіону, особливо з тими, хто був налаштований дружелюбно по відношенню до нього.

“Ми щасливі, що ви з нами”, – викрикнув Тор.

“Чим більше рук, тим краще”, – вторив йому Ріс.

“Я чув, що кабани в цих лісах величезні”, – зауважив Конвал.

“І смертельно небезпечні”, – додав Конвен.

Тор подивився на довгі списи в руках близнюків, втричі довші його власного, і здивувався. Він помітив, що вони теж дивляться на його короткий спис.

“Цей спис недостатньо довгий”, – сказав Конвал.

“У цих кабанів довгі ікла. Тобі потрібно що-небудь довше”, – вставив Конвен.

“Візьми мій”, – сказав Елден, підбігаючи до Тора і пропонуючи йому свій спис.

“Я не можу його взяти”, – відповів Тор. – “Чим тоді будеш користуватися ти?”

Елден знизав плечима: “Що-небудь придумаю”.

Тор був зворушений його благородством і здивувався, наскільки змінилися тепер їхні стосунки.

“Візьми один з моїх”, – почувся голос.

Тор підняв очі і побачив поруч з собою Ерека, який вказував жестом на сідло, де було два довгих списа.

Тор простягнув руку і з вдячністю схопив довгий спис із сідла. Він був важче, і тому бігти з ним було незручно, але тепер він відчував себе більш захищеним, а, судячи зі слів його напарників, це йому знадобиться.

Вони бігли без упину, аж поки легені Тора не почали палати від болю. Він не знав, чи зможе пробігти ще хоч трохи. Він був напоготові, озираючись по сторонах у пошуках будь-якої ознаки тварини. Поруч з цими хлопцями він відчував себе у безпеці, а довгий спис у руці давав йому відчуття непереможності. Однак Тор все ще трохи нервував. Ніколи раніше він не полював на кабана, тому і поняття не мав, чого чекати.

На щастя для Тора, вони натрапили на галявину, і Ерек та Кендрик зупинили своїх коней. Тор припустив, що це дозволяє зупинитися і їм. Вони всі стояли там – всі восьмеро – на лісовій галявині. Хлопці, які всю дорогу бігли, жадібно хапали ротом повітря, в той час як Ерек і Кендрик злазили з коней. Тишу переривали тільки важкі подихи коней та вітер у деревах. Галас сотень інших чоловіків, що мчали через ліс, тепер залишився позаду, і Тор зрозумів, що вони, мабуть, знаходилися далеко від інших.

Він оглянув галявину, важко дихаючи.

“Я не бачу ніяких ознак тварин”, – сказав Тор Рісу. – “А ти?”

Ріс похитав головою.

“Вепр – хитра тварина”, – сказав Ерек, роблячи крок вперед. – “Він не завжди показується. Іноді він сам буде спостерігати за тобою. Найімовірніше, він стане чекати моменту, щоб заскочити вас зненацька, і тоді нападе. Завжди залишайтеся напоготові”.

“Обережно!” – крикнув О’Коннор.

Тор розвернувся, і раптом великий звір вискочив на галявину. Тор відступив, думаючи, що на них напав кабан. О’Коннор