Читати книгу - "Натюрморт із вудилом"

Замість [Наес] libertas ego — libertatis ergo.

Перш ніж книжка була видана у Польщі, в пресі з’явилися першодруки більшості її розділів. Отож, Герберт опублікував:

Нариси: Delta — «Kultura» 1989 nr 5 (500), s. 10–20; Gerard Terborch. Dyskretny urok mieszczaństwa — «Zeszyty Literackie» 1990 nr 31, s. 5-14; Martwa natura z wędzidłem — «Twórczość» 1982 nr 1, s. 50–66; Temat niebohaterski — «Więź» 1979 nr 11/12, s. 50–57.

Апокрифи під назвою Apokryfy holenderskie (Łaska kata, Kapitan, Długi Gerrit, Portret w czarnych ramach, Piekło owadów, Perpetuum mobile, Dom, Łóżko Spinozy, List, Epilog) з’явилися у щомісячнику «Twórczość» 1979 nr 7, s. 8-29.

II. Martwa natura z wędzidłem. Доля книжки:

Герберт вперше відвідав Голландію в жовтні 1967 року. Пізніше він побував там у червні 1971, в червні та вересні 1976, в червні 1988 і в грудні 1991 років. Радше за все, писати про цю країну він заходився у другій половині сімдесятих років (у архіві Герберта збереглася фішка з бібліотечного каталогу, яка свідчить, що в жовтні 1976 року він позичив фундаментальну монографію Бредіуса [Bredius] про Торентіуса; уривки з майбутньої книги Герберт публікував у пресі, починаючи від 1979 року). Ми припускаємо, що після перерви у першій половині вісімдесятих років, він завершив її наприкінці десятиліття. Список текстів у паперах Герберта, споряджений написом: «Надіслано до Унсельда. Грудень 1988», співпадає зі змістом пізнішого польського видання (нариси перелічені в тій же ж послідовності; послідовність апокрифів є іншою).

Зі Змісту, долученого до листа доктора Клауса Штемлера від 28.V.1990 довідуємося, що перекладена ним книжка, яку він попередньо назвав Holländische Skizzen (oder Apokryphen), налічувала 16 текстів, названих так само, як і в пізнішому польському виданні, але в інакшому порядку. Негероїчна тема була вміщена серед апокрифів, розмежування на нариси та апокрифи не було впроваджене. Тільки тексти Ціна мистецтва, Герард Терборх, Скромна принадність міщанства та Дельта не були опубліковані в німецькій пресі. Уклад книжки і тимчасова її назва [Голландські нариси (чи апокрифи)] свідчать, що перекладач вважав нариси та апокрифи взаємозамінними.

Від 1979 року уривки з майбутньої книжки з’являлись у німецькій періодиці:

Тексти Послуга ката, Довготелесий Геріт, Капітан, Портрет у чорній рамі, Perpetuum mobile, Дім опубліковані в Штуттгарті у виданні «Merkur» у 1979 році (№ 4); текст Капітан — там само у 1986 році (№ 7); Ліжко Спінози — в «Lesezeichen» 1981 року (№ 3); Негероїчна тема — «Ensemble» 1979 року nr 10 (München, dtv); Гіркі пахощі тюльпанів — у «Merkur» 1981 року (№ 11); Натюрморт із вудилом — в «Art» 1984 року (№ 2); Ціна мистецтва була передана до друку в «Akzente» (лист Штемлера, станом на день 28.V.1990).

Перед польським виданням були опубліковані такі іншомовні видання книжки:

Zbigniew Herbert, Das Land, nach dem mich ich sehne. Lyrik und Prosa, Frankfurt am Main, Suhrkamp Verlag (Polnische Bibliotheke), 1987. Передмова М. Крюгера [M. Krüger], післямова Я. Блонськоro [J. Błoński]. Том містив вірші та прозу. У розділі IX книжки (ст. 271–274) уміщено апокрифи: Holländische Skizzen у перекладі Клауса Штемлера; серед них знаходимо Пекло комах, Ліжко Спінози, Епілог.

Zbigniew Herbert, Still Life with a Bridle. Essays and Apocryphas. Переклад Джона і Боґдани Карпентер [John and Bogdana Carpeter]. New York, The Ecco Press, 1991.

Zbigniew Herbert, De bittere geur van tulpen. Holland in de Gouden Eeuw. Переклав (за американським виданням) Герлоф Янсен [Gerlof Janzen]. Amsterdam-Antwerpen, Uitgeverij Contact, 1993.

У німецькомовному виданні: Zbigniew Herbert, Stilleben mit Kandare, Frankfurt am Main, Suhrkamp Verlag, 1994, переклад Клауса Штемлера. Розмежування нарисів і апокрифів (Skizzen und Apokryphen) з’являється в підзаголовку: в книжці та в Змісті ці частини не виокремлено. У данському виданні: Zbigniew Herbert, Stilleben med bidsel, переклали Віллі Дьонгардт [Willy Dähnhardt], Уфе Гардер [Uffe Harder], Яніна Кац [Janina Katz]; Brøndum/Aschehoug, 1995, розмежування на нариси та апокрифи не міститься у підзаголовку, натомість його видно зі Змісту та самого укладу книжки (обидві її частини споряджено окремими підзаголовками: Essays; Apokryfer).

Число текстів і їхні назви не мінялися від 1988 року.

За німецьке видання Збіґнєв Герберт отримав Наюроду Німецьких Критиків 1994 року за найкращу книжку року.

III. Твір у процесі:

У 1962 році з’явився том нарисів Варвар у саду — про європейське Відродження. В 1973 році Герберт надав видавництву «Czytelnik» машинопис книжки Лабіринт понад морем — нариси про середземноморську цивілізацію, античну колиску Європи. На нашу думку, книжка Натюрморт із вудилом поставала як третій том розповіді про «золоті віки» Європи. У ній Герберт зосередився на загадці розквіту голландської культури XVII століття та малих майстрах голландського малярства, своїх улюблених героях. В архіві Герберта ми відкрили інші недруковані нариси про малих майстрів — Аверкампа [Avercamp], Сандрама [Saendram], Дейстера [Duyster]. Герберт не включив їх до книжки. Ми оприлюднили їх серед неопублікованих творів Герберта у присвяченому йому числі «Zeszytów Literackich», 1999, nr 68, s. 11–22. З інших джерел ми знаємо, що він виношував проект нарисів про великих майстрів цього малярства: Рембрандта і Вермера (вступну частину цього нарису, Mistrz z Delft, ми оприлюднили серед неопублікованих раніше творів Герберта у «Zeszytach Literackich», 2000, nr 69, s. 85–95).

Переклади цитат та посилання

[Цей розділ у електронній версії книжки зреалізовано у вгляді приміток. — Прим. верстальника.]

«…є в мені пломінь, що мислить»
(Біографія Збіґнєва Герберта)

Великий польський поет, есеїст, драматург і публіцист Збіґнєв Болеслав Герберт [Zbigniew Bolesław Herbert] народився 29 жовтня 1924 року у Львові, який тоді входив до складу відродженої Польської Республіки. Його предки по батьковій лінії прибули до Львова у середині XIX століття через Відень із Британії, а часто згадувана у віршах поетова бабуся походила з відомої львівської вірменської родини Балабанів. Батько, Болеслав Герберт (1892–1963), був юристом і економістом, керував невеликим банком і страхувальним товариством, мати, Марія з родини Каняків (1900–1980), займалася вихованням дітей — у родині була ще старша сестра Галина, яка