Читати книгу - "Беззаперечна правда"

наступному раунді, але довго не протримався. Я кинув його додолу лівим хуком, а потім, коли він піднявся, розбив на друзьки кількома ударами його оборону.

«У його велосипеда спустило колесо», – хмикнув Мерчант. Коли Джиммі вийшов на ринг після бою, він прокоментував біганину Ретліфа. «Я відчував, як він наганяє вітер,» – сказав я.

Скоро ми отримали офіційне підтвердження. 22 листопада 1986 року я мав битися за титул з Тревором Бербіком. У мене було понад два місяці вільного часу між боями, і Джиммі з Кейтоном вирішили, що непогано було б влаштувати ток-шоу за моєї участі, щоб розрекламувати бій і просунути мою кар’єру. Я почав з’являтися на Нічному житті Девіда Бреннера. Девід був чудовим хлопцем і ставився до мене з неймовірною повагою. Він передбачав, що я стану наступним чемпіоном у суперважкій вазі, але, як добре не звучало б його передбачення, набагато більше для мене важило, коли його інший гість, колишній великий чемпіон Джейк Ламотта, сказав теж саме.

– Без сумніву, він – наступний чемпіон світу в суперважкій вазі, – сказав Джейк, виходячи і обіймаючи мене. – А якщо він не зробить усього як слід, я його натовчу. Продовжуй у тому ж дусі, друже; ти станеш таким, як Джо Луїс, Марчіано, можливо, навіть краще.

Моє серце забилось сильніше, коли я почув це.

Тоді Бреннер поставив Джейку запитання, і той дав дуже мудру відповідь.

– Припустимо, Майк стає чемпіоном. Яку пораду ви б йому дали?

– Найкраща порада, яку я міг би йому дати – це бути постійно зайнятим справою і поводитися так, наче потрапив на пару років до в’язниці, – сказав Джейк. – Тримайся подалі від усього цього сміття. Там дуже багато сміття.

– А чому там обов’язково має бути сміття? – запитав я.

– На жаль, такі хлопці, як ти і я, притягують до себе покидьків, – сказав він.

Я брав участь у Шоу Джоани Ріверс. Вона та її чоловік Едгар мені подобались. Завдяки їм обом я почував себе дуже добре. Я відчував від них потік хорошої енергії. Це були одні з найкращих моментів у моєму житті. Під час нашого інтерв’ю Джоан запитала мене, чи є у мене якась моя Адріан, як у фільмі «Роккі».

– У мене немає дівчини, – сказав я.

– Коли ти починаєш тренуватися, ти відмовляєшся від сексу? – запитала вона.

– Ні.

– Бачиш, бо мій чоловік завжди говорить мені, що він на тренуванні, – хмикнула Джоан.

Я сходив на Шоу Діка Каветта, і Дік продемонстрував на мені деякі прийоми айкідо. Він попросив мене взяти його за зап’ястя.

– Вісімдесятисемирічний засновник айкідо може вирватися з рук найсильнішої людини в світі, – сказав він і зробив ковзний рух, вирвавшись з моєї хватки.

– Але жоден грабіжник не буде тримати тебе в такий спосіб, – запротестував я.

Я поводився на цих шоу настільки галантно й чарівно, наскільки того хотіли Джим і Біл. Але сам я цього не хотів. Я хотів бути лиходієм. Я хотів стати схожим на футболіста Джима Брауна. Коли я тільки почав тусуватися в міських барах, то часто бачив професійних футболістів старшого віку, які грали разом із Джимом Брауном. Вони говорили про нього так, немов він був міфічною істотою.

«Гей, якби він зайшов сюди і щось би видалось йому не так – запах цього місця, музика, яка грає, гучність розмов людей – якби щось просто трішечки видалось не таким у його голові, він би миттю розпочав трощити це місце».

Я дослухався до цих розмов і думав собі: «Чорт, було б класно стати таким лихим шибздиком, і щоб люди отак про мене говорили. Якщо Джим може знищити тебе, лише тому що йому не подобається запах цього місця, то я повинен увійти і вбити тут шибздика».

Двадцять друге листопада наближалось, і я тренувався все серйозніше. Місяць я тренувався в Кетскіллі, а потім ми переїхали до Вегаса. На самому початку Джиммі і Кейтон дали мені відеозапис бою Бербіка проти Пінклона Томаса, який він виграв, щоб стати чемпіоном. Я подивився його і дав відгук на нього Джиммі.

«Ця плівка була в сповільненій зйомці?»

Я був зарозумілим, але водночас я відчував, що мій час настав. У моїй хворій уяві всі великі старі бійці і боги війни мали спуститися на землю і дивитися, як я приєднаюся до їхньої компанії. Вони благословлять мене і я доєднаюсь до їхнього клубу. Я все ще чув у моїй голові голос Каса, але не як болісний спогад, а просто як підтримку.

«Це саме той момент, на який ми так чекали від самого твого чотирнадцятиріччя. Ми знову й знову програвали його в наших фантазіях. Ти можеш битися з цим хлопцем із закритими очима».

Я знав, що Бербік був міцним, жорстоким і сильним у бою, він був першою людиною, яка пройшла п’ятнадцять раундів із Ларрі Холмсом на захисті титулу. Ларрі вирубав усіх інших. Я хотів знищити Бербіка. Тоді всі поставилися б до мене серйозно, адже тоді всі думали, що я борюся з лантюхами і слабаками; вони казали, що цей хлопець не справжній боєць, він просто береться за прості бої, тож моє завдання було знищити цього хлопця. Я хотів побити його в першому ж раунді – я хотів зробити йому боляче.

Кевін і Метт Баранскі були так само впевнені в мені, як і я сам. Ми працювали на повній самовіддачі. А я сам робив ще трохи більше. Я подивився на свої труси за день до бою і помітив, що у мене з’явилися виділення. Я підчепив болячку. Я не знав, чи заразився від повії або від якоїсь брудної молодої леді. Ми жили тоді у будинку доктора Хендльмана, і він зробив мені укол антибіотика.

Пізніше того ж дня ми зі Стівом Лоттом узяли напрокат кілька відеокасет.

– Майку, а що Кас сказав би про цього Бербіка? – запитав він мене. Це був спосіб Стіва поставити мене на місце Каса, примусити мене думати як Кас. Та Стів не розумів, що мені не потрібно примушувати себе думати як Кас; Кас сидів у мене в голові весь час.

– Він сказав би, що цей хлопець просто лантюх, – відповів я. – Просто ніщо.

На зважуванні я поводився як придурок. Я пронизливо зиркав на Бербіка щоразу, коли він опинявся поблизу. Він підходив, щоб потиснути мені руку, але я повертався до нього і його простягнутої руки спиною. Коли я помічав, що він дивиться на мене, то гаркав: «Якого хріну ти вирячився?» Тоді я сказав йому, що збираюся нокаутувати його в два раунди. Він