Читати книгу - "Палай зі мною, Еліс Кларк"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Коли я забиваю останню кулю, на обличчі грає переможна усмішка. Що не зробиш заради коханої! Вона хотіла, щоб ми перемогли, тож у мене просто не було іншого вибору, окрім як забити. Зазвичай я піддаюсь партнерам по бізнесу, тримаю гру десь на рівних, щоб вони не відчували себе слабшими за мене, і лише тоді виграю, без усіляких розгромних рахунків. Тут же довелось все розрулити за один підхід, ну але сподіваюсь, я її хоч трохи порадував…
Селіна радіє, як дитина, вона тільки що не підстрибує від захвату.
— Як здорово ти їх забив! — каже вона, дивлячись на мене сяючими очима.
— Щасливий, що тобі сподобалось, — я обійняв її. — Що ж, раз ми перемогли, ми маємо загадати бажання?
— Сподіваюся, ви не загадаєте чогось надзвичайного, — каже Аля, трохи стурбовано.
— А я не проти, якщо ви загадаєте щось із перцем, — сміється Кирило. — На то вона й гра!
— Ну що Селіно, придумуй, — усміхаюсь я, цілуючи її в щоку.
— Хай вони поцілуються, — каже Селіна, видно пригадавши сцену з Костею, і на її обличчі з’являється лукава усмішка.
— Я не проти, хороше бажання, — погоджуюсь я і дивлюсь на наших гостей. — Тільки давайте по-дорослому, щоб було гаряче.
— О, ну це ми вміємо, — сміється Аля.
— Тоді чого чекаєте? — кажу з викликом.
— Іди сюди, манюня, — Кирило притягує до себе Алю за талію і зазирає їй в очі. — Знаєш, ти сьогодні дуже спокуслива, — каже він доволі голосно, так, щоб ми з Селіною теж чули.
Вона притискається до нього, а поглядає краєм ока чомусь на мене.
— Давайте, — говорить Селіна, — не тягніть…
— Добре, — Кирило усміхається і припадає губами до губ Алі, прикриваючи очі.
Притискає її до себе, гладить талію… Поцілунок виходить доволі відвертий.
— Аж додому захотілось, — каже Кирило, відриваючись від Алі. — Манюню, може підемо?
— Так, — тихо видихає вона.
Я усміхаюсь, в принципі, сьогодні ми отримали необхідні кадри, тож можна було сміливо їх відпускати.
— Будемо раді бачити вас в гостях ще, — кажу я.
— Заходьте в будь-який час, — приєднується до мене Селіна. — З вами завжди дуже весело!
— Приємно чути, — усміхається Аля. — Мені теж дуже весело з вами! Сподіваюсь, будемо зустрічатись частіше…
***
— Нарешті вони пішли, — кажу, коли ми з Селіною залишаємось вдвох в передпокої.
Обіймаю її за талію зі спини, вдихаючи аромат її волосся, мені дуже подобається бути так близько.
— Та так, цей Кирило неприємний тип, — вона уже не грає роль гостинної господині, а щиро обурюється. — Ти чув, що він мені пропонував?
— О так, — насуплююсь. — Ну не переживай, він своє ще отримає, — кажу задумливо.
— Він хотів підслухати, про що буде йти мова на раді директорів, — замислено каже Селіна.
— Я вже заглушив жучок. Але ти дарма почала говорити про це прямо поруч із ним…
— Ой, я забула, — вона червоніє.
— Треба бути обережнішою, Селіно, це твоя безпека. А щодо жучка… Давай його сюди, — я простягнув їй руку. — Я все підготую на завтра. Провчу його як слід, і тоді він більше не захоче жартувати зі мною…
Вона дістає з сумочки жучка і простягає мені.
— Що ти зробиш із Кирилом? — запитує з цікавістю.
— Він хотів підставити мене, я натомість згодую йому приманку і сам його підставлю. Але і це не все… За те, що він клеївся до тебе, покарання має бути серйознішим, — тихо кажу я їй на вухо.
— Мені не потрібен ніхто, крім тебе, — вона зазирає мені в очі. — То я говорила йому спеціально, щоб у тебе був запис про його задуми…
— Я знаю, мила, але він все одно клеївся до тебе, таке я йому не пробачу, — задумливо кажу я.
— От у Алі талант — зв’язуватися з негідниками і бабіями, — вона хитає головою. — І потім же сама страждатиме через них…
— Ну, взагалі вона вже не маленька, має сама якось розбиратись, з ким спати, — я зітхаю.
— Мені все одно її шкода, адже вона моя подруга, — тихо каже Селіна.
— Що ти пропонуєш? Я не залишу її придурка без покарання… Навіть не проси.
— Ну, може, якось так його покарати, щоб вона при цьому не постраждала, — Селіна зазирає мені в очі.
— Як ти це уявляєш? Вона — коханка, вона наш козир… Навіть не знаю.
— Ну ти ж його підставиш у якихось робочих питаннях, — роздумує Селіна.
— Але вона все одно скоріш за все залишиться без коханця, тобто, постраждає, хіба ні?
— Я думаю, їй тільки на користь буде позбутися його, — каже Селіна.
— Але і Костя не кращий за нього, — я знизую плечима.
— Мене напружує цей Костя, чомусь здається, що ми ще матимемо від нього проблеми, — вона виглядає засмученою.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Палай зі мною, Еліс Кларк», після закриття браузера.
