Читати книгу - "Сім драконів для Білосніжки. Таємниці Сніжної академії 1, Галлея Сандер-Лін"

Його майбутня дружина? Самка, яку назве своєю? Здається, йому навіть на думку не спадало, що Сніжана може дістатися комусь іншому, стільки впевненості звучало в цих словах.

— А якщо моєю парою виявиться хтось із ваших братів? — з ледве стримуваним роздратуванням поцікавилася Сніжа. — Адже це не обов'язково будете ви.

Її тон не залишився непоміченим.

— Ви забуваєтеся, сіє Невер, — очі володаря небезпечно примружилися, а сталева хватка на зап'ясті посилилася. — Не раджу розмовляти зі мною в такій манері, інакше замість академії весь відведений на відбір час ви проведете у палаці. У спеціально призначеній для цього кімнаті.

— Із ґратами на вікнах? — не втрималася вона.

— Якщо буде потрібно… — підтвердив він.

Шикарна перспектива, нічого не скажеш!

«Ти будеш останнім у моєму списку! — мстиво вирішила Сніжка. — І тобі доведеться дуже довго чекати своєї черги, тому що твоїй сяйності я приділю час тільки після всіх інших! Навіть ректора вперед пропущу…»

«Згодна, — підтримала її дракониця. — Занадто нахабний. А я не люблю вседозволеність самців».

 Насилу впоравшись з обуренням і зробивши все, щоб воно не відобразилося на обличчі, Сніжана абияк витримала перебування в компанії старшого Неверваля і була неймовірно рада, коли прийшла черга змінювати партнера. Варто було віддалитися від володаря, як відчуття важкості відступило. Шкода, що ненадовго, бо до Сніжки цілеспрямовано наближався його молодший брат.

Другий Неверваль відрізнявся зачіскою від усіх інших, дві кіски в його розкішному розпущеному волоссі були заплетені не вздовж голови, а обрамляли обличчя. Не треба бути генієм, щоб зрозуміти, що у цих братів-драконів кількість кісок відповідає черговості народження. Так навіть легше у них не заплутатися. Його білий з блідо-фіолетовою облямівкою одяг був ніби накрохмалений, настільки ідеально лежала кожна складочка, здавалося, навіть не зміщуючись під час руху. Хм-м-м, фіолетовий, значить? Символ мудрості.

— Дуар Неверваль, — відрекомендувався він. — Головний радник пресвітлого володаря.

Дракон навис над нею як судний день, немов у чомусь підозрюючи. Другий Неверваль пригнічував її і зростом, і постаттю. Язик увійшов у червону зону, Сніжа знову навіть слова вимовити не змогла, тільки видавила на губах щось подібне до усмішки, кивнула і подала йому руку. Та-ак, біда: анестетичний ефект випарувався, тільки-но Юнар зволив піти, а це означає, що його цілюща драконяча магія рятує Сніжку лише від нього самого, але інші дракони все ще на неї впливають. Ех, якби і цього лускатого якось попросити поділитися силою, щоб захиститися від нього ж...

Але даремно Сніжана боялася, що Дуар намагатиметься її розговорити. Ні, він мовчав і просто спостерігав. Його пронизливі блакитно-бузкові очі іскрилися неабияким розумом, а хитрий і проникливий погляд видавав справжнього політика. Такий спочатку сто разів думає і лише згодом робить. Угу, недаремно він Радник володаря, найвдаліший кандидат на цю роль.

Язик продовжував горіти вогнем і майже плавився, тому що аура у цього дракона теж була ого-го. Небезпечний екземпляр. Ні слова не сказав, а у Сніжи вже коліна від занепокоєння тремтять. Хоч би посеред зали не розтягнутися злостивцям на радість.

— Що ж, на сьогодні достатньо… — виніс він вердикт і передав дівчину наступному партнеру.

— Сіє Невер, дуже радий знайомству, — трохи вклонився той. — Я Труар Неверваль, генерал армії, — відрекомендував себе він. — Відповідаю за всі види військ.

Отакої, третій з братів виявився дуже цікавим екземпляром. Навіть зараз він був не в мантії чи просто білому одязі, а в біло-сріблястих обладунках. І як тільки танцювати у всьому цьому обмундируванні зібрався? Втім, якщо він може в ньому битися, чому б і не потанцювати, правда ж? Його плащ мав світло-бірюзову облямівку, традиційні три кіски йшли вздовж голови (дві з обох боків і одна в центрі) і були зібрані в розкішний високий хвіст. М-да, волосся тут у чоловіків — будь-яка жінка позаздрить.

Труар нахилився до неї та роздивлявся ніби комашку на шляху. Дівчина зіщулилася. Такий великий! Ні, величезний просто! Що зріст, що постать, яка масивністю нагадувала бодібілдера. Якщо про дракона можна сказати «мужлан», то цей представник лускатих належав саме до цієї категорії чоловіків. От просто мужик-мужик. Скажеш необережне слово — і двома пальцями переломить. Такого б на роль дбайливого дядечка, який накостиляє кривдникам, але вже точно не в чоловіки. Принаймні, не для Сніжки. Їй би когось більш витонченого і статурою, і поводженням.

Відразу видно, що армія для нього — рідний дім, а командувати солдатами — справа життя. Цікаво, а з потенційною дружиною він поводитиметься так само? Наказуватиме, вимагатиме виконання найменших розпоряджень…

— Ну що, нареченонька, станцюємо? — всміхнувся генерал куточком рота, до речі, несподівано добродушно, тільки посилюючи відчуття, що на роль дядечка підходить ідеально.

— Із задоволенням, — Сніжаніни губи теж здригнулися в усмішці. Від присутності цього лускатого її язик хоч і болів, але все було не настільки критично, щоб відняти голос.

Треба ж, який незвичайний екземпляр. Начебто дуже сильний, але не душить і не пригнічує своєю аурою. Навпаки, поруч із ним навіть якось тепло… наскільки тепло може бути в товаристві сніжного дракона, зрозуміло.