Читати книгу - "Потраплянка на заміну, Літа Най"

– Це молода кравчиня. Сподіваюся, скоро ви всі зможете придбати найкраще вбрання в її ательє. Прошу вибачити мене, – чемно всміхнулася я. – Насправді мені вже час.

Вхопивши за лікоть Франсіс, я разом із жінкою попрямувала на вихід із саду, вислизаючи від зграйки місцевих пліткарок.

– Як я зрозуміла, ви не замовляєте речі в пані Венар?

– Хранитель з тобою, – скривилася вона. – Меделін ще та зараза. Уявила себе гуру стилю і думає, що їй усе дозволено. У неї ж свої принципи, – на останньому слові Франсіс закотила очі. – Все що їй не подобається, вона шити не буде. Каже мені: «З вашими формами потрібно носити закриті, стримані речі». Уявляєш! – обурилася жінка і, вказавши на своє глибоке декольте, додала: – Закрити те, чим мене обдарувала природа, звиняйте.

Я стримано всміхнулася, і, глянувши на «тигрицю», позбавлену надлишок скромності, заявила:

– Можете бути впевнені, Адреана зможе підкреслити всі ваші принади.

Наступним пунктом призначення у мене було ательє. Я твердо вирішила: як у них такі проблеми з кадрами у швейній сфері – потрібно брати справу у свої руки. Ще того вечора, коли до мене прийшла Адреана, щоб попередити про підставу Ефи, я зробила дівчині, як на мене, дуже вигідну пропозицію. Якщо вона закінчить мою сукню і передасть мені, я зможу захистити її від гніву Меделін і дам нову роботу. Напевно вона подумала про щось на кшталт особистої кравчині дружини Повелителя, але в мене більш грандіозні плани. А що? Якщо я потрапила в інший світ, це не означає, що перестала бути бізнес-леді. Вільну нішу з'ясували – можна приступати до реалізації бізнес-плану.

– Алгер, – покликала я, вилазячи з карети. – Допоможеш мені влаштувати маленьку виставу.

– Із задоволенням, – коротко кивнув мій особистий «водій» і я помітила в куточках губ усмішку.

Упевненими кроками я попрямувала до входу в ательє пані Меделін Венар. Про це, до речі, повідомляла величезна вивіска. Голосно задзвенів дзвоник, причеплений до широких вхідних дверей, і всі присутні обернулися, прагнучи побачити нових відвідувачів. Мені це було тільки на руку, оскільки за моєю спиною вже йшов кучер і, після мого мовчазного кивка, приступив до «вистави».

У руках Алгер ніс те саме потворне дещо, помилково назване бальною сукнею. Він різко змахнув цією ганчіркою, так, що вона описала розмашисте коло і гучно приземлилася на низенький журнальний столик посеред головного залу ательє. Зацікавлені погляди клієнток метушилися від мене до творіння головної швачки столиці. Від них так само не сховався мерзенний колір і дизайн сукні: вони здивовано, а дехто навіть з огидою втупилися на брудно-зелену тканину. На галас прибігла і сама господиня закладу.

– Ось, – поставленим голосом заявила я. – Прийшла повернути вашу сукню. Даруйте, я не змогла зрозуміти вашу творчу задумку. До речі, сподіваюся, ви не розраховували на оплату. Як на мене платити за роботу повинен замовник. Тож виставте рахунок пані Ерайн.

Після згадки Ефи обличчя Меделін зблідло. Зі статної впевненої в собі господині ательє, вона вмить перетворилася на перелякану жінку. Вона озирнулася на всі боки, чи то в пошуку захисту, чи то в спробі щось вигадати. Судячи з усього, в загостреній ситуації, Меделін не змогла придумати нічого путнього, тому заїкаючись, вона почала все заперечувати.

– Я... я не розумію, про що ви, – вона трясла головою з одного боку в інший, наче болванчик. – Ви замовили сукню. Усе було виконано за вашим бажанням.

Я скривилася і підняла руку, щоб зупинити потік слів.

– Позбавте мене вашої брехні, – категорично відрізала я. – Я розумію, що Ефалія хотіла посміятися над наївною дівчинкою, але ви мали розуміти, що псуєте вбрання дружини Повелителя. Може, мені варто передати чоловікові, що у вас недостатньо пошани до його персони, щоб сприяти підступам його колишньої коханки.

– Ні, звісно ні, – майже плачучи благала Меделін. У жінки миттєво виступив піт на лобі, і вона кинулася до мене. – Прошу вас, міледі. Я не хотіла. Пані Ерайн має владу, я не могла їй відмовити.

– Владу більшу, ніж дружина Повелителя? – саркастично підняла брову я, а потім гидливо додала: – Насправді мені вас шкода. Мені здалося, що ви досить розважлива жінка, щоб розуміти, кому не варто переходити дорогу.

Я подивилася прямо їй в очі, а вона лише могла беззвучно відкривати й закривати рот. Трохи відійшовши від Меделін, я байдуже промовила:

– Сподіваюся, ви зрозуміли, що вашими послугами я більше не скористаюся. А враховуючи, як усім сподобалася моя сукня на балу, впевнена, в цьому не буде потреби.

– І хто ж ця кравчиня? – хоч голос Меделін усе ще звучав хрипко, вона не стримала зарозумілих ноток.

– Я.

Якби я особисто не була присутня при цій ситуації, ніколи б не повірила, що голос належав Адреані. Ця тендітна молода дівчина, що раніше боялася слово сказати господині, зараз впевнено дивилася в очі Меделін.

– Ти?! – не знаю, чого було більше в її тоні: невіри чи презирства.

Ця інтонація не на жарт розлютила Адреану. Вона гордо здійняла підборіддя і промовила:

– Що вас так дивує, пані Венар? Більша частина ваших замовлень останніх років була виконана мною або за моїми ескізами. Чи у вашому віці вже почала підводити пам'ять?