Читати книгу - "Мій випадковий чоловік , Інна Романова"

Глава 20

Непомітно настало 12 годин, я, заплакана і з головним болем, все ж прийшла до своєї групи, щоб почути про розподіл на практику.

- Женько!!! - до мене підбігла Оля - Що трапилося, люба? Він тебе образив, так?

Я не встигла нічого сказати, тому що ми побачили Полю, яка з кам'яним обличчям прямувала до нас.

- Полю! - жалібно сказала Оля. - А з тобою що сталося? Дівчата, ну їх на фіг, цих ваших таємних хлопців! Що це за секрети взагалі? Вони що, подвійні агенти, до чого приховувати стосунки з коханою дівчиною? Якщо кохаєш, то навпаки хочеться кричати про це, всім заявити, що ця людина МОЯ! - Олю було не зупинити, вона обурювалася і лаялася на них.

Ми з Полею сумно погоджувалися з кожним її словом.

Полеміку подруги перервав наш викладач, який зайшов в аудиторію.

- Добрий день, молодь, вітаю із завершенням сесії. Зараз я оголошу хто і де проходить практику.

Ми слухали уважно, так як це на цілий місяць і треба бути готовим до всяких підводних каменів.

- Ще у мене є унікальна пропозиція, для тих, хто хоче трохи підзаробити. Один хімічний завод готовий взяти студента на три місяці на повну зарплату.

- А де це? - вигукнув один із студентів.

- У 100 км звідси, невелике промислове містечко. Є бажаючі? - запитав викладач.

Я вагалася всього секунду і підняла руку. 

Поїду від нього до закінчення контракту, і пішов він!!!

Я не відразу побачила руку Полі, що теж була піднята. 

- Дуже добре, відразу двоє? Дівчата, тільки відправлятися треба сьогодні. Нічого страшного?

- Ми готові, - впевнено сказала Поліна за нас обох.

Оля трохи розгубилася і навіть зробила спробу і собі підняти руку, але я її втримала.

- Оль, ну тобі нема від кого тікати, проведи канікули і за нас з Поліною. 

Поля кивнула, повністю погоджуючись зі мною.

 

Я, крадучись, заходила до себе (до нього) додому, в надії, що Кості немає.

Мої молитви були почуті, зібралася на три місяці за рекордні півгодини, викликала таксі і зі швидкістю звуку втекла з цього будинку.

Поліна теж не змусила себе довго чекати.

Ми мовчки купили квиток, сіли в поїзд і поїхали від всіх наших проблем.

 

Костя Костомаров 

Захист пройшов не так вже й добре, як я сподівався і до того ж мені подзвонив орендодавець приміщення, яке я взяв у оренду під свій офіс, і відмовився мені його віддавати.

Потім зателефонувала мама і запросила на створене для мене в компанії місце. І натякнула, що так просто офіс я не знайду в цьому місті.

Я був дуже-дуже злий і засмучений.

Все йшло геть погано.

Ще в коридорі почув лайку і жвавість в нашій аудиторії, зайшов і побачив Женю, яку обступили три штучні ляльки з нашої групи.

Сказати, що я на них розлютився - це нічого не сказати! 

І одна ще мала нахабство спитати моя це дівчина чи ні! Яке твоє діло взагалі??!!!

Весь цей дивний і нездоровий діалог зайняв одну хвилину, я не встиг навіть ні про що подумати, за агресією і злістю, що вирували в мені, як Женя пішла...

Все ж нормально? .. 

У мене виникло відчуття, що щось пішло не так... І ці курки-олногрупниці ще щось базікали…

І тільки я хотів побігти за нею слідом, як прийшов викладач з деканом, оголошуючи наші результати.

Через годину, коли ми звільнилися, я побіг до аудиторій хімічного факультету, в надії побачити свою Женю.

Нікого не зустрів із знайомих, походив-подивився і вирішив поїхати додому, може вона там?

Слухавку дівчина не брала. 

Я дзвонив і дзвонив, змучений відчуттям біди. У якийсь момент мої виклики просто перестали доходити до адресата. Не понял, я що в ЧС (чорному списку)???

Вдома була приголомшлива тиша... 

Я відкрив двері її кімнати і помітив сліди швидкого пакування речей. Вона що кудись поїхала???

Я нічого не розумів... Що взагалі відбувається?

Подзвонив Богдану і запитав чи він з Олею, відповідно, домовився про зустріч з парою.

 

- Олю, а куди Женя поїхала? - запитав я відразу, як тільки побачив парочку.

- А тобі навіщо? І звідки ти знаєш, що вона кудись їде? - підозріло подивилася подруга Жені.

- Олю, ми з нею живемо разом, ти можеш мені відповісти на питання? - вимогливо запитав я.

- Так це ти той гівнюк, який заборонив їй розповідати про відносини, приховував їх і шифрувався? Думаєш, сильно модний? Фігушки з два я тобі щось розкажу, зрозумів, придурок! - фиркнула Оля, розвернулася і пішла.

Я перебував у легкому шоці...

Так, на початку наших відносин я не хотів розповідати нікому про шлюб, але зараз мені було все одно, навіть навпаки, хотілося розповісти всім, що Женя - моя навіть не дівчина, моя дружина.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍