Читати книгу - "Перший щоденник Бога. Становлення., Тенебріс"

     Удар був настільки потужним, що темні металеві ворота вибухнули, відкриваючи шлях всередину. Мордрак увірвався до башти, наче шторм, відштовхуючи та розсікаючи будь-кого, хто наважився стати на його шляху. Усередині башти, мій воїн зіткнувся з магами, які намагалися відстояти свою фортецю, використовуючи чари та закляття. Проте їхні магічні атаки здавалися безсилими перед нестримним гнівом генерала. Він проривався через магічні бар'єри, руйнуючи їх один за одним, відчуваючи лише гнів та бажання помсти. Його меч, сповнений гніву, не залишав шансів магам, він знищував їх одного за одним, залишаючи після себе лише руїни та смерть.

     Воїни прорвались всередину башти, де продовжили бій з магами у їхніх власних залах. Битва всередині башти була жорстокою і безпощадною. Кожна кімната, кожен коридор були свідками запеклих зіткнень між магією та сталлю. Я і Даміенна нарешті зійшлися у поєдинку з верховним магом, поки Мордрак командував знищенням ворогів зовні та зачиняв всі діри, з яких лізли виродки.

     Головний маг, разючий своєю міццю і владою, стояв у центрі башти, оточений мерехтливими символами та магічними силами. Він був величезним, майже гігантським, з обличчям, що виражало темряву та жорстокість. Його очі палали магічним вогнем, а в руках він тримав посох, з якого сипалися іскри чаклунської енергії.

     Битва розпочалася з гучного грому магічних ударів. Я, використовуючи свою силу, отриману від знищення демонів, створив вихор вітру та блискавок, що обрушився на мага. Даміенна, зі своєю здатністю до перевтілення, перетворилася на чорну пантеру, швидко та ловко атакуючи з боків. Вона вистрибувала з тіні, вражаючи мага своїми гострими кігтями.

      Головний маг, не відступаючи, викликав могутні зливи вогню та крижаних стріл, вражаючи навколо себе величезними колами магічної енергії. Він створив ілюзії та зміїних істот, намагаючись сплутати та відволікти нас. Але я та Даміенна, з нашою непохитною волею та зосередженістю, не відступали. Сутичка переросла у справжнє випробування сили та хитрості.

       Я, зі своїм мечем, що світився як зірки від іскор, ударив по магічному бар'єру, створеному магом, в той час, як Даміенна, перетворившись на величезного вовка, рвала магічні тіні, створені ворогом. Кульмінацією битви став момент, коли мені вдалося, зібравши всю свою магічну міць, вдарити могутнім ударом свого меча по посоху головного мага, розтрощивши його на шматки і розрізавши йому живіт. У цей момент я встиг своєю рукою з перснем встромити в його серце та вирвати з його гнилого тіла і розплющити, вбираючи всі сили в себе.

      Після битви, що сколихнула самі основи землі, не було ні радості, ні святкувань. Повітря було сповнене сумом та тихим стогоном поранених. Поле бою було вкрите тілами воїнів, які віддали свої життя в цій кривавій сутичці. Втрати були незліченними, а біль від них — невимовний.

      Мордрак стояв над тілом свого найкращого друга, оплакуючи його смерть. Його брат по зброї, який був поруч із ним у найважчих битвах, тепер лежав мертвим і холодним. Сльози Мордрака змішувалися з кров'ю та брудом, що покривали його обличчя. Він несамовито сумував, розуміючи, що ціна перемоги була занадто високою.

      Лютер, мій вірний друг, зібрався з думками та підійшов до мене. Разом ми стояли, оглядаючи наслідки битви з важкими серцями. За нашим наказом, історія цієї жахливої битви була стерта зі сторінок нової імперії. Ми вважали, що народу не потрібно знати про ціну крові та жертв, яка була заплачена за їхнє майбутнє. Воїнів, які загинули у битві, поховали з усіма почестями. Церемонія проходила під суворим мовчанням, кожен воїн віддав шану побратимам, які віддали свої життя за велику справу. На могилах засвітили вогні, що символізували вічну пам'ять та шанування героїв.

      Мордрак, відновивши дух, продовжив свою місію на півночі, віддаючи своє життя служінню імперії та втіленню моїх ідей. Він обіцяв собі, що не забуде жертв, принесених у цій битві, і що він використає цю пам'ять як силу для майбутніх завоювань і помсти всім магам.

     У відповідь на неймовірну жорстокість і втрати битви біля Башти Магів, я та мої радники вирішили звернутися до сил пропаганди Даміенни. Ми створили версію подій, яка не відображала реальності, але служила зміцненню духу імперії та її народу. У цій переписаній історії битва була зображена як ви її знаєте — епічна та героїчна перемога, де сили Альфіра легко подолали магів і їхніх демонічних слуг. Пісні та оповідання, які розповсюджувалися серед народу, описували Мордрака, Даміенну, Лютера та Альфіра як непереможних героїв, які з легкістю подолали всі перешкоди та ворогів.

     Балади співали про те, як Мордрак, гігант сили та мужності, розтрощив лавину гігантів своїм величезним мечем. Про Даміенну розповідали, що вона, невидима тінь, одночасно з'являлася у всіх куточках поля бою, знищуючи ворогів своїм клинком. Лютер, могутній маг, в одному сплеску магії паралізував ворожі сили, а Альфір, великий вождь і бог, особисто здолав головного мага в героїчній дуелі. Ці історії забарвлювалися величчю та драматизмом, зображуючи величезну перемогу без значних втрат.

    Населення імперії сприймало ці оповіді як доказ непереможності їхнього вождя та його військ. Ця версія битви стала частиною культури імперії, її релігії та ідентичності, закладаючи фундамент для ще більшої слави мого правління.

     Після кривавої битви біля Башти Магів, Альфір і його радники прийняли рішення побудувати нове місто навколо цієї відомої споруди. Місто, яке було назване Даміенніс, стало символом нової ери імперії і особисто належало Даміенні, майстрині темряви та перевтілення. Даміенніс було містом зі скорботним і похмурим виглядом. Вулиці були вимощені темним каменем, а будівлі мали важкі, грубі форми. Високі, суворі мури міста здавалися неприступними, а їх темні силуети навіювали почуття неспокою. Величезні ворота міста були виконані у формі склепінь, прикрашених рельєфами битв і демонічних істот, ніби попереджаючи про те, що в середині цього місця криється щось невимовно темне.