Читати книгу - "Щастя. Відверте і чітке бачення щастя і того, чому у нас його немає"

суспільства. Насправді досить цікаво думати, що всі люди вміщаються у ті самі рамки, усі щасливі. Це відбувається, адже всі належать до однієї спільності, звідки немає ніякої вагомої причини намагатися вийти. Відчужений нещасний, адже він опинився у стані, з якого слід вийти, на маргінесі. Там він ніхто і ніщо. Життя минає деінде. Але чи буде у цій ситуації достатньо самих лише грошей? Якщо буде, гроші зроблять щасливим, і ніщо інше. Різниця між доходами — фінська пекельна брама.

3.4. Хороше життя

3.4.1. Сократ і Аристотель про доброчесність і щастя

Хороше життя — інша історія. Хороше життя — поняття етики, що в загальних рисах означає те саме, що й життя цінне, гідне захоплення. Стародавня філософія ототожнювала хороше життя з доброчесним, сповненим чеснот. Поняття доброчесності потрібне для розуміння хорошого життя. Власне, воно встигло зникнути з фінської мови, тому, що саме мається на увазі під хорошим життям, теж зрозуміти важко. Саме тому ми говоримо про добробут і якість життя. Великий і високий ідеал підмінений соціально-економічними цілями. Вони хоча б зрозумілі, якщо не надто вже благородні. Втім, мені доводилося помічати, що туга за хорошим життям нікуди не зникла, хоча й не знаходить відображення у словах. Люди відчувають, що життя порожнє, і тужать за величнішим і стабільнішим, хоч і не знають, що б це могло бути. Далі я дам настанови для хорошого життя у зрозумілій і доступній формі. Тепер будь-хто зможе почати жити хорошим життям, не потрапляючи в диявольські тенета рівня життя.

Згідно з античним ученням, добре, тобто доброчесне, життя робить людину щасливою. Власне кажучи, лише доброчесності це під силу. Все інше відчуття щастя — лише втіха й омана. Лише доброчесний щасливий.

Сократа було засуджено до тюремного ув’язнення за духовне і моральне розбещення молоді та неподобне використання свободи слова. Йому було винесено смертний вирок після того, як у своїй захисній промові він ледь не вимагав екзекуції. Потому він відмовився тікати. Він чекає смерті у своїй камері разом із друзями. Він найщасливіша людина Афін — чому? Тому що він доброчесний. Хоча він ув’язнений і на хибних підставах засуджений до смерті, втім, він щасливий. Його робить щасливим його доброчесність.

Ситуація Сократа не настільки однозначна, як можна було б уявити. Він відмовився захищати себе у спосіб, який міг би посприяти його звільненню. Він не покинув країну і не втік із тюрми. Він напряму просить смерті. Й оскільки приймає вирок суду і смерть, то не має на що нарікати і щасливий. Але це зовсім інша річ, аніж щастя, принесене доброчесністю. Якщо обрав смерть, як Ісус, немає на що нарікати. Але якщо доброчесний, то щасливий, хоч би в нинішній ситуації причин для нарікань було безліч. Сократ щасливий в обох випадках.

Аристотель має дещо відмінне бачення зв’язку між доб­рочесністю і щастям. Він уважає, що для щастя у хорошому житті доброчесність обов’язкова, але її самої не досить. Має бути ще дещо. Згідно з Аристотелем, треба бути красивим заможним вільним чоловіком, інакше хороше життя вислизне крізь пальці. Мені цей погляд видається ближчим до нашого часу, ніж фанатичне Сократове захоплення доброчесністю. Аристотель бачить, що доброчесність вимагає хороших умов, аби бути джерелом щастя.

Треба бути чоловіком, адже жінка на цілковиту доброчесність не здатна. Жінка — недостатній чоловік, адже їй чогось бракує, а саме яєць. Жінка — усічений чоловік, який вічно страждає через свою недостатність, як страждають від усього, чого не вистачає. Аристотель говорить про жінку дещо по-різному у різних місцях, але навіть у найм’якішій формі він однаково каже, що жінці не вистачає таких чеснот, як благородство чи шляхетність. Інші чесноти можуть, звісно, бути, але одна відсутня і заразом із нею відсутня можливість повноцінного хорошого життя і щастя, яке воно дає.

Чоловік повинен бути заможним, інакше йому доведеться працювати. Робота означає відсутність незалежності. Вона зобов’язує людину до промислу, графіків і передусім передбачає наявність роботодавця, наглядача і платника зарплати. Працівник не самостійний, незалежний і вільний. Це жахлива доля, якої слід уникати до останнього. Для греків робота — все одно, що погане життя, вона не сприяє розвиткові чеснот чи веденню доброчесного життя. Роботу виконували раби. Аристотель каже, що фермерам найкраще було мати рабів, адже обробляти землю настільки важко. В Ніскавуорі були іншої думки. Сантері Алкіо[41] не читав «Політику» Аристотеля достатньо уважно. Свобода передбачає можливість брати участь у політиці, що є найбільш справжнім призначенням людського життя. Людина — політична тварина, яка разом з іншими вирішує справи міста. Політика — спільна турбота про спільні справи. Оскільки людина — собака, Аристотель має рацію. Свобода і незалежність призначені лише для спільного співжиття. Чоловік красивий, адже він у розквіті сил і отримує владу і захоплення. Красивому легше знайти з людьми спільну мову, ніж потворному, якому завжди доводиться підлещуватись і прикидатися.

Хто має рацію — Сократ чи Аристотель? Певно, останній. Неможливо уявити, аби безневинно ув’язнена людина була щасливою лише тому, що сама вона хороша людина. Якщо це звучить непереконливо, прикладам, звісно, можна знайти підтвердження. Майно конфіскували та знищили, дружину зґвалтували, синів убили, а дочок продали до борделів. Втім, ув’язнений — найщасливіший чоловік, адже сам він доброчесний.

Пригадаймо, як ми визначили щастя. Щастя — коли не хочеш бути в іншому місці від того, де перебуваєш. Певно, в’язень хоче, аби світ став таким, де він був би вільним і його сім’я була б такою, як колись. У такому світі він хоче бути. Тобто він не щасливий. Але розуміння хорошого життя як доброчесного не залежить від зовнішніх обставин. Також щастя відмінне від утіхи. В тюрмі невесело. Маємо нове розуміння щастя. Воно не залежить від умов життя, а цілком стосується власного внутрішнього стану.

Думаймо так. Доброчесність стосується людської природи і характеру. Доброчесний має добрий характер. Порочний має поганий характер. Доброчесний досконалий. Такий, як має бути людина, якщо говорити про її внутрішній світ і характер. У будь-якому разі, зрозуміло, що людську доброту потрібно оцінювати з погляду людського характеру. Ніщо інше не має значення. Тому Сократ і в тюрмі лишається хорошою людиною. Людина не стає кимось іншим лише тому, що з міської площі її переміщають до камери.

Коли характер людини вдосконалюється, вона стає такою, якою повинна бути. В ній усе стабільно, якщо згодом вона не змінюється в гірший бік. Можемо тепер застосувати визначення щастя до Сократа в тюрмі. Той щасливий, адже не може змінитися в гірший бік. Він жодним чином не може хотіти змінитися, адже це означало б