Читати книгу - "Історія України 1945 -1991, Олександр Гребьонкін"

Вищі навчальні заклади

У 60-80- ті роки розширилася і зміцнилася матеріально-технічна база вузів. Були побудовані нові начальні корпуси, гуртожитки. На основі педінститутів було засновано Запорозький і Сімферопольський університети. Зростає кількість студентів (у 1980 році  їх навчалося 680 тисяч).  До 1980 року близько 3 мільйонів українців  мали вищу освіту.

Але все ж в українській вищій освіті було більше теоретичної  підготовки і мало практики. Більше було спостережень студентів збоку за процесом і мало участі самого студента в роботі.  Не вистачало кваліфікованих фахівців – викладачів, відчувалося відставання в плані НТР. Задля формування марксистського світогляду, студент був часто змушений вчити і здавати різні додаткові курси (наприклад, історію КПРС), які часто не стосувалися його основної спеціальності.

 2. Розвиток науки

Технічні і природничі науки

У таких галузях, як електрозварювання, електрошлакова переплавка, обробка металів під високим тиском,  ракетобудування, матеріалознавство українські радянські вчені вийшли на світовий рівень. Всесвітньовідомим став Інститут електрозварювання імені Є. Патона, який перетворився на науково-виробниче об'єднання, куди входили науково-дослідний інститут, конструкторське бюро, два дослідних заводи. Його очолював всесвітньовідомий вчений Борис Патон. Тут було запатентовано понад 400 винаходів, розроблені методи зварювання і різання електронним променем, лазерної обробки. При створенні англо-французького літака «Конкорд» була використана патонівська технологія виплавки сталі особливо високої якості.

 У 1969 році було проведено сміливий експеримент  - здійснено електрозварювання алюмінію, титану і нержавіючої сталі на радянському космічному кораблі «Союз-6».  Київським Інститутом надтвердих матеріалів були розроблені карбоніт, кіборит. Їх промислове виготовлення було налагоджене на Львівському заводі штучних алмазів. Крім того, в Києві створена перша в історії людства «Енциклопедія кібернетики» (видана      у 1973 році українською мовою),  в Харківському відділенні АН України зразу ж за американськими вченими Чиказького центру, розщеплено атом. З початком космічної ери кращі машинобудівні підприємства України стають частиною ракетно-космічного комплексу. Ракетно-космічна техніка, що створюється  Дніпропетровському КБ «Південне» спільно з «ВО Південмаш ім. О. М. Макарова» та іншими суміжними підприємствами, добре відома в багатьох країнах світу.  Стратегічні ракетні комплекси, розроблені Дніпропетровським  КБ «Південне» під керівництвом Михайла Янгеля, стали технічною базою для створення Ракетних військ стратегічного призначення СРСР. Серед них — не маючі аналогів у світовій практиці комплекси на базі важких рідинних ракет з моноблочними, та орбітальними головними частинами, а також бойовий залізничний ракетний комплекс з твердопаливною ракетою, які відіграли важливу роль у досягненні стратегічного паритету з США .

У сфері порошкової металургії вдало працював академік Іван Францевич.                              Величезний внесок у розвиток фундаментальних і прикладних наук внесли математик М. Боголюбов, математик і кібернетик В. Глушков, конструктори космічних апаратів С. Корольов, М. Янгель, генетик І. Шмальгаузен, кардіолог М. Амосов, селекціонер В. Ремесло (нові сорти пшениці), інші.

Однак збереження чисто адміністративного централізованого управління, системи оцінки тільки по кількості виробленої продукції — так званому «валу» приводили до повної економічної незацікавленості підприємств у технічних новинках. Тому дуже часто виходило, що винаходи, зроблені в нашій країні, за кордоном знаходили більш широке застосування. Кращі наукові сили, величезні кошти, передові технології концентрувалися у військово-промисловому комплексі. Обмеженим був доступ до зарубіжної інформації.  Деяке науково-технічне відставання України, як і в цілому СРСР, з середини 70-х років перетворилося на стадіальне, оскільки у розвиткові найбільших капіталістичних країн, передусім США, почалася нова ера, для визначення якої використовують різні терміни — постіндустріальна, інформаційна, комп'ютерна.

Гуманітарні науки

Величезним досягненням було наполеглива багаторічна робота великого колективу авторів під керівництвом історика - краєзнавця, академіка Петра Тронька – унікальна 26 томна «Історія міст і сіл України», яка у 1976 році була відзначена Державною премією СРСР. Крім того Інститут історії АН СРСР підготував багатотомну «Історію Української РСР» - за тих часів – фундаментальну працю (хоч і не позбавлену «білих плям» та ідеологічних штампів).