Читати книгу - "Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів"

і ці дані заносять до протоколу. Останнє дає змогу визначити необхідні розміри за фотознімком за допомогою розрахунків. Планово-вимірювальний метод іноді поділяють на масштабний і великомасштабний.

Перспективно-горизонтальний метод вимірювальної фотографії полягає в такому розташуванні фотоапарата, коли його оптична вісь є паралельною предметній площині. Метод застосовується при зйомці обстановки місця події для оглядової і вузлової зйомки. Як масштаб використовується масштаб-рулетка, фішки, розміщені на місцевості, квадратні масштаби, які називають найпростішими вимірювальними засобами.

Перспективно-нахилений метод вимірювальної фотографії відрізняється від двох перших тим, що фотоапарат можна розташувати під будь-яким кутом нахилу оптичної осі до предметної площини, що дає можливість здійснювати зйомку в обмеженому просторі (кімната, коридор, ванна). На місцевості розміщають глибинний масштаб — рулетку або метричний квадрат по центру внизу кадру. За такими знімками можна визначити відстань між предметами та їхні лінійні розміри тільки в просторі, де розміщується масштаб (зазвичай це горизонтальна площина). Для реалізації перспективно-нахиленого методу зйомки розроблено спеціальний фотоапарат ФСМ-1[7], при зйомках яким на негатив проектується метрична сітка, яка дає можливість за допомогою простих обчислень визначити справжні розміри зафіксованих на фотознімку об’єктів.

Стереоскопічний вимірювальний фотографічний метод є класичним, а його суть полягає в отриманні стереопари знімків і їх математичній обробці з метою встановлення справжніх розмірів. Метод широко використовують у геодезії, космонавтиці, військовій справі та інших галузях, де потрібно швидко і точно визначити відстань.

У 70-х роках ХХ ст. стереоскопічний метод був впроваджений у слідчу практику у вигляді стереофотограмметричного методу зйомки місць дорожньо-транспортних пригод. Метод було реалізовано у вигляді пересувної установки, де стереокамеру “МК-120” було змонтовано на шасі автомобіля УАЗ.

На місці події перспективно-горизонтальним методом виготовляють кілька знімків-стереопар, які розміщують на столиках спеціального приладу “Технокарт” (стереокомпаратор), і оператор в автоматичному режимі викреслює масштабний план місця події. Використання цього методу до мінімуму скорочує час огляду (до 35 хв.), причому будь-які розміри предметів, відстані можна отримати на вимогу слідчого, суду у вигляді метричного фотознімка і довідки спеціаліста.

Сигналітичний метод — це зйомка живих осіб за спеціально розробленими правилами з пізнавальною метою, а також для їх ідентифікації та створення криміналістичних реєстрів злочинів. Стандартним апаратом зйомка здійснюється на відстані 1 м (у масштабі 1:19), а знімки, які виготовляють у фас (вид спереду) і профіль (вид збоку), — в 1/7 природної величини.

Контрастний метод — це спеціальна зйомка і обробка фотоматеріалу, що забезпечує отримання зображення більшої контрастності. Цим методом можна зафіксувати погано видимі або невидимі деталі, наприклад, штрихи вдавленого тексту, мікросліди, сліди підчистки, дописки, наведення тексту тощо.

Кольороподільний фотографічний метод був розроблений засновником судової фотографії Є. Бурінським для відновлення невидимих (латентних) і покритих барвниками текстів. Як відомо, Є. Бурінський цим методом відновив вицвілі тексти в грамотах Дмитра Донського, які пролежали в землі майже два століття. Суть методу полягає в суміщенні двох і більше однакових негативів, з яких виготовлялися контратипи.

Сучасні технічні засоби витіснили з криміналістичної практики цей метод в його початковому варіанті. Зараз такі дослідження значно швидше виконати, наприклад, фотографуючи в УФП або ІЧП, знімаючи об’єкти зі світлофільтрами тощо.

Кольороподільний і кольоророзрізнювальний методи не слід ототожнювати, бо вони різні. Є. Бурінський відновлював невидимі тексти, згаслі від часу зберігання та з інших причин, за допомогою посилення контрастності при суміщенні негативів закритого об’єкта.

В основі фотографічного кольоророзрізнення лежать фізичні закони можливості відтворення всієї гами кольорів за допомогою комбінації тільки трьох — червоного (пурпурового), жовтого і синього. Всі предмети сприймаються кольоровими, тому що в основному вони відбивають тільки промені властивого їм кольору. Тканина здається червоною, оскільки вона відбиває червоні промені, а всі інші поглинає. Якщо в світлі, яке падає на об’єкт, відбито промені однойменного з ним кольору, то об’єкт сприймається білим. Ефект кольоророзрізнення досягається при спостереженні забарвленого предмета в визначеній зоні спектра, що називається оптичним кольоророзрізненням. Останнє досягається у результаті застосування сенсибілізованих чорно-білих і кольорових фотоматеріалів у процесі зйомки і їх обробки. Для чорно-білих матеріалів застосовуються джерела монохроматичного світла і світлофільтри. Кольоророзрізнення дає змогу диференціювати близькі за відтінком кольори, які непомітні неозброєним оком.

Голографія — це новий фотографічний метод зафіксованого, а потім відновленого хвильового фону, відбитого об’єктом світла когерентного джерела, використаного для освітлення. Голографічна зйомка здійснюється без фотокамери. Об’єкт освітлюють лазерним променем і одночасно частину цього променя спрямовують на фотоплівку, розташовану перед об’єктом, що його фотографують. Голограма має особливі властивості: кожна її ділянка містить інформацію про весь об’єкт, тобто якщо фотоплівку-голограму поділити на ділянки, наприклад, розміром 1 мм2, то з кожної можна отримати все зображення, зафіксоване на плівці. Голограма дає змогу фіксувати зображення, викликане радіохвилями, рентгенівськими променями. Голограму на товстошарових емульсіях можна роздивлятися в звичайному світлі. Тривимірне зображення на голограмі дає можливість “заглядати” збоку і бачити предмети, закриті іншими об’єктами.

Електрографічний метод полягає в отриманні фотографічного зображення на світлочутливому шарі, який називається фотопровідником. При освітленні останнього він проводить струм пропорційно освітленню. Таким чином, на фотопровідному шарі виникає сховане зображення, яке під дією струму перетворюється на видиме. За способами візуалізації прихованого зображення на фотопровідному шарі розпізнають різні види електрографії. Найпоширенішим є ксерографія. Вона використовується в різних підрозділах правоохоронних органів як техніка для тиражування документів. Появу кольорових ксероксів використали злочинці для копіювання грошових купюр, підробки різних документів (виготовлення бланків).

Радіографічний метод відносять до фотографічного лише тому, що відтворене зображення об’єкта пучком швидких нейтронів фіксують на фотошарах, оброблених хімічним способом. Для отримання зображення, наприклад, невидимого сліду пальця на документі, останній опромінюють швидкими нейтронами, в результаті чого елементи, які входять до складу потожирової речовини (фосфор, калій, кальцій, натрій тощо) перетворюються на радіоактивні ізотопи. Потім документ притискають до плівки і залишають у контакті. В тих місцях, де розташовано слід папілярного візерунка, фотоплівка під дією випромінювання радіоактивних елементів засвічується. При проявленні фотоплівки на ній з’являється темне зображення сліду пальця на зовсім світлому фоні, а на виготовленому позитиві папілярний узор буде світлим на темному фоні фотознімка.

Термографічний фотографічний метод фіксації є процесом отримання зображення теплових ділянок об’єкта (інфрачервоних), які нагріваються до різних температур під дією променів. Приймачами теплового зображення служать спеціальні прилади — тепловізори, прилади нічного бачення, фотографічні матеріали, сенсибілізовані для інфрачервоної області. Цей метод застосовується, наприклад, для виявлення закритого барвниками тексту тайнописів та ін. Якщо на залитий текст накласти термоплівку і об’єкт підігрівати з протилежного боку, то на термоплівці утворюється зображення закритого тексту. Термографічний метод фіксації поки що перебуває в стадії експериментальних лабораторних досліджень, оскільки відсутні спеціальні нормативні тепловізори, пристосовані для виявлення і фіксації теплових