Читати книгу - "Таємниця мого зцілення, або Книга бесід про байдужість до мирського"

Навіщо зайві слова? Моя думка видається мені настільки правильною, що протилежну я вважаю божевільною.

Августин

Давно вкорінену брехню мати за істину, а щойно встановлену істину – за брехню, тобто ставити справедливість думки в залежність від її стажу – ось найвище безглуздя.

Франческо

Марні твої зусилля. Я однаково не повірю, згадуючи вислів Туллія: «Якщо я в цьому помиляюсь, то помиляюсь охоче, і, доки живу, не бажаю, щоб мене звільняли від омани».[90]

Августин

Він вжив ці слова, обстоюючи своє тверде переконання у безсмерті душі, і тому не бажає приймати будь-яку протилежну думку щодо цього; а ти незаконно послуговуєшся його словами, захищаючи негідну і найвищою мірою хибну думку. Справді, якби навіть душа була смертною, однаково було б ліпше визнавати її безсмертною, і така помилка могла б вважатись рятівною, вселяючи прихильність до чеснот, що до них слід прагнути, незалежно від всіх надій на винагороду, тим часом як визнання душі смертною, безперечно, послабило б людське прагнення до чеснот; і навпаки, обітниця майбутнього життя, хоч би й помилкова, здатна зворушувати душі смертних. А що принесе тобі твоя омана? Вона ввергне твою душу у прірву безумства, де зникнуть і сором, і страх, і здоровий глузд, що приборкує шаленство пристрастей і схиляє до пізнання істини.

Франческо

Я вже сказав, твої зусилля марні: я ніколи не любив нічого ганебного, а тільки найпрекрасніше.

Августин

Відомо, що любов до прекрасного теж може бути ганебною.

Франческо

Я не погрішив ні в іменниках, ні в прислівниках, тож годі вже напускатись на мене.

Августин

Невже ти хочеш, подібно до божевільних, доживати серед безглуздих забав і сміху? Чи наважишся дати ліки твоїй, гідній жалю, хворій душі?

Франческо

Я не відкидаю лікування, якщо покажеш мені, що я хворий; натомість здоровому прийом ліків може й зашкодити.

Августин

Коли почнеш видужувати, то й сам, як це часто трапляється, визнаєш, що був тяжко хворий.

Франческо

Зрештою, я не можу зневажити авторитет того, чиї мудрі поради не раз, а надто в ці останні дні, так прислужились мені. Отже, кажи далі.

Августин

Насамперед прошу тебе пробачити мені, коли мимоволі зачеплю докірливим словом обожнювані тобою втіхи, якщо того вимагатиме правда, що, як передбачаю, може виявитись неприємною для твого слуху.

Франческо

Перш ніж почнеш, вислухай дещо… Ти знаєш, про кого у нас піде мова?

Августин

Я все як слід передбачив. Мова піде про смертну жінку, на обожнювання і догоджання якій ти, на жаль, змарнував більшу частину свого життя. Мені прикро і дивно, такого обдарованого чоловіка на такий тривалий час опанувало безумство.

Франческо