Читати книгу - "1000 фактів про Україну"

розвитку медицини в XІV–XVI століттях грали релігійні братства, зокрема при Львівському братстві працювало п’ять госпіталів. Приблизно у той же час в Україні з’явилися лікарі, які отримали освіту в європейських університетах.

* * *

Вагомий внесок у розвиток фітотерапії, ботаніки та медицини зробив учений-енциклопедист Нестор Амбодик-Максимович. Він був першим у Російській імперії професором акушерства, автором підручника «Мистецтво сповивання» (1795) та підручника ботаніки. Цей учений став також першим фітотерапевтом, який науково обґрунтував застосування в медицині лікарських трав, і творцем медичної термінології.

* * *

Першу державну лікарню в Україні було побудовано в Кременчуці, а на три роки пізніше відкрився перший пологовий будинок на… два ліжка. На той час у країні працювало 879 цивільних лікарів.

* * *

В Україні в різний час працювали всесвітньовідомі вчені-фізіологи І. Сєченов та І. Павлов. Розвитку терапії сприяли С. Боткін та В. Образцов, хірургії – М. Пирогов, М. Скліфосовський, А. Вальтер, В. Бец. Засновником експериментальної фізіології був В. Томса.

* * *

Видатний хірург М. Пирогов (1810–1881) майже чверть століття жив та працював у своєму маєтку «Вишня» неподалік від Вінниці (нині – село Пирогово). Тут він лікував селян навколишніх сіл, створив для них аптеку та лікарню на тридцять-сорок місць, перші у Подільському краї. Ліки бідним людям він видавав безкоштовно, та й за операції грошей не брав. Окрім того, Пирогов упевнено оволодівав основами садівництва, займався селекцією хлібних злаків, та так вдало, що вирощені ним жито та пшениця виявилися дуже врожайними. В останні роки життя він почав писати книгу «Питання життя. Щоденник старого лікаря», повну глибоких роздумів про буття, Всесвіт, релігію, Бога та призначення людини. Останнім відкриттям геніального лікаря став абсолютно новий спосіб бальзамування померлих. Забальзамоване за цією технологією тіло Пирогова дбайливо зберігається в склепі каплички-усипальниці, спеціально побудованої на сільському цвинтарі за проектом академіка архітектури В. І. Сичугова.

* * *

Основи військово-польової хірургії, розробленої М. Пироговим, розвинув та доповнив його блискучий учень Микола Скліфосовський (1836–1904). Він почав свою медичну практику в Одесі, завідуючи хірургічним відділенням міської лікарні. Невдовзі молодий лікар став піонером в області порожнинної хірургії, розробив оригінальну операцію з’єднання кісток при хибних суглобах, яку в усьому світі називають тепер «замок Скліфосовського» або «російський замок». Останні роки життя видатний хірург провів у своєму маєтку Яківці під Полтавою, але й тут продовжував лікувати хворих. Професор робив операції, безкоштовно роздавав ліки, приймав пологи, їздив до хворих на хутори. Видатний хірург похований неподалік від місця Полтавської битви. В минулому, в будівлі музею Полтавської битви, побудованій на пожертви Скліфосовського, знаходився госпіталь для інвалідів російсько-турецької війни, в якій йому як лікарю довелося брати участь.

Микола Скліфосовський

* * *

Ім’я видатного вченого-медика Володимира Караваєва (1811–1892) золотими літерами вписане у історію вітчизняної медичної науки як основоположника офтальмології та лицевої хірургії. Він був також учнем Пирогова і так само, як його великий вчитель, активно впроваджував використання наркозу під час операцій. Караваєв розробив чимало нових методів операцій, в тому числі метод створення штучної зіниці, методи операцій при косоокості та для лікування катаракти. Щоб потрапити до нього на прийом, зовсім не треба було мати товстий гаманець. Два дні на тиждень лікар-безсрібник відводив на безкоштовне лікування бідноти, що стікалася до легендарного «Коровая» з усіх куточків країни. Про диво-лікаря ходили легенди, і люди говорили: «Іду до Києва в Лавру Богу помолитися та Короваю вклонитися». Мало хто з лікарів був удостоєний такої високої честі.

* * *

Першу в світі хірургічну операцію на відкритому серці (у 1897 р.) було зроблено у Харкові видатним лікарем Аполлінарієм Григоровичем Підрізом (1852–1900)

* * *

Наукова та практична діяльність Володимира Філатова (1875–1956) – відомого лікаря-офтальмолога та хірурга із світовим ім’ям – нерозривно пов’язана з Одесою. Саме тут він здійснив безліч наукових відкриттів, створив методи хірургічної практики, які пізніше стали надбанням світової медицини. Серед них – унікальний метод пластики «на круглому стеблі», відкритий ним у 1917 році; пересадка рогівки від померлих людей до живих і новий метод лікування, що перевернув канони традиційної медицини – тканинна терапія. Суть його полягає у тому, що Філатову вдалося створити «біогенні стимулятори», зберігаючи шматки людської тканини в умовах, несприятливих для їхнього існування (тканини в холоді). Сьогодні тканинна терапія застосовується для лікування різноманітних хвороб очей та шкіри. У 1936 році зусиллями Філатова в Одесі було створено Науково-дослідний експериментальний інститут офтальмології, який існує і досі.

* * *

Відомий фізіолог, харків’янин Василь Данилевський (1852–1939) став одним з піонерів електроенцефалографії. В 1875 році він незалежно від англійського хірурга та фізіолога Річарда Кетона довів, що мозок є генератором електричної активності, інакше кажучи, відкрив біоструми мозку. Данилевський став організатором у Харкові Українського науково-дослідного інституту ендокринології та органотерапії.

* * *

Батьком української ортопедії та травматології називають сумчанина Михайла Ситенка (1885–1940). Він був прибічником оперативних методів в ортопедії, сміливо брався за найскладніші операції, розробив більше п’ятнадцяти нових оперативних методів та спосіб діагностики переломів плечової кістки та ліктьового суглоба без рентгенівського знімку. Досліджував він і питання, пов’язані з лікуванням кісткового туберкульозу, а також шукав засоби боротьби з деякими вродженими вадами у дітей: виверт стегна, клишоногість, кривошия. В 1926 році Ситенко став директором Всеукраїнського державного клінічного інституту ортопедії та травматології в Харкові. Він і досі лишається унікальним науково-медичним центром України, що носить ім’я відомого ортопеда.

* * *

Засновником школи українських патофізіологів є Олександр Богомолець (1881–1946). Він став також ініціатором та керівником робіт з консервування крові. Його численні наукові праці були присвячені важливим питанням патологічної фізіології, ендокринології, вегетативної нервової системи, онкології та проблемам довголіття.

* * *

Відомий український терапевт Микола Стражеско (1876–1952) – піонер у розв’язанні проблеми інфаркту міокарда. Виявлений ним акустичний феномен одного з патологічних тонів серця отримав назву «гарматний тон Стражеска». У Києві, так само як свого часу Караваєв, цей лікар набув широкої популярності. Серед його пацієнтів були Марія Заньковецька, Микола Садовський, Михайло Коцюбинський. Приїздили до нього на консультації і відомі мхатівські артисти Качалов і Тарасова. У 1936 році за ініціативи Стражеска в Києві було відкрито Український науково-дослідний інститут клінічної медицини (нині – Інститут кардіології АМН України). Основними напрямками його діяльності стали ревматологія,