Читати книжки он-лайн » Наука, Освіта 🧪📚🧑‍🔬 » Українець і Москвин: дві протилежності

Читати книгу - "Українець і Москвин: дві протилежності"

165
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 44 45 46 ... 249
Перейти на сторінку:
них аж у тюрмі (Д. Доґдейл). Ще більш разючий приклад наводить Г. Годдард. «За часів війни за незалежність (Американських Стейтів) вояк на ім’я Мартин Калікак мав сина від напівбожевільної дівчини. Нащадки цього сина за п’ять поколінь розмножилися до 480 осіб. З того числа: 143 були несповна розуму, 82 вмерли в дитинстві, 38 були позашлюбними дітьми, 33 сексуально збоченими, 24 налогові алкоголіки, 3 епілептики, 3 злочинці, 8 тримали доми розпусти, і лише 48 були нормальними людьми. По війні той самий М. Калікак оженився з нормальною дівчиною. Від цього подружжя розмножилося в простій лінії 496 осіб. З того числа лише 2 були налогові пияки та один сексуально збочений, а вся решта була нормальними людьми, серед яких було чимало лікарів, професорів, адвокатів, купців, фермерів, коротко — порядних людей (Н. Goddard. «The Kalikak Family»).

Ще яскравіший приклад дає рід Едвардсів. В 1667 р. Річард Едвардс оженився з надзвичайно талановитою дівчиною Елізабет Тотл. З цього роду (в 1900 році нараховував 1394 нащадків) вийшло: 2 віцепрезиденти ЗСА, три сенатори, кілька конгресменів, кілька губернаторів стейтів, 13 ректорів університетів, 60 університетських професорів, багато директорів середніх шкіл, 60 лікарів, понад 100 священиків, теологів, місіонерів, 75 старшин, 60 письменників, понад 100 адвокатів, 30 суддів. У 1691 p. Р. Едвардс розвівся з Елізабет, а оженився з Марією Талкот — дівчиною звичайних, пересічних здібностей. Від Марії Р. Едвардс мав п’ять синів та одну доньку, і їхні нащадки не видали ані одної визначнішої особи — всі були звичайними пересічними людьми (Е. Sinnott. «Principies of Genetics»).

Всі ці роди жили в тій самій країні, кожна пара в той самий час, за тих самих обставин життя; навіть походять (кожний рід) від одного предка, але від інших праматерів, з яких одна була несповна розуму, друга нормальна або одна пересічних здібностей, а друга великих здібностей. Ці і багато інших прикладів ясно вказують, що духові властивості людини є СПАДКОВІ.

Кажуть, що часто від великих батьків походять недолужні діти. Саме це і пояснюють закони генетики. Червона квітка схрещена з червоною — дає лише червоні нащадки. Сини волоцюги Джюка поженилися з дегенеративними жінками — нащадки всі дегенерати і волоцюги. Нормальний, порядний М. Калікак, оженившись із нормальною, порядною жінкою, мав нащадків нормальних і порядних людей. Пересічних здібностей Р. Едвардс оженився з Марією — дівчиною пересічних здібностей, — нащадки всі пересічних здібностей люди. Але схрещення червоної квітки з білою давало в дальших поколіннях червоні, якщо червоний колір був домінантним. Нормальний М. Калікак від дівчини низького духового рівня мав нащадків низького духового рівня, бо низький рівень дурної дівчини був домінантом. Також і пересічний Р. Едвардс від Елізабет — дівчини великих здібностей — мав нащадків великих здібностей, бо здібності Елізабет були домінантними. Пригадаймо, що в хромосомах рожевих квіток (в нашому прикладі) заховані червоні та білі ґени, що в майбутньому поколінні дають, попри рожеві, також білі та червоні. М. Калікак від дурної дівчини все ж мав 46 нормальних нащадків. Також пригадаймо, що в пізніших поколіннях домінантна властивість ВИТИСНЯЄ слабі (рецесивні) властивості.

Не треба бути науковцем, щоб бачити, що майже всі сучасні цивілізовані нації культурно (духово) дегенерують. Особливо впадає у вічі цей процес в Америці (ЗСА). На нашу скромну думку, причини ці лежать у царині біологічній, що вже давно помітив еспанський науковець Й. Ортеґа–і–Ґассет (J. Ortega у Gasset. «The Revolt of the Masses»). До XIX ст. еліта європейських націй походила головно з аристократії, шляхти і середньої класи. Ці класи повстали шляхом довгостолітньої природньої селекції (добору). Селекція найздібніших (на добро чи зло) відбувалася навіть і тоді, коли провідні місця займали за правом народження (в спадок); дурні аристократи, хоч і займали батьківські посади, не відіграли ролі (хіба негативну) в історії своєї нації. В конституційних монархіях, як, напр., в Англії, де сильна індивідуальність завжди мала можливість себе виявити — цей природній процес селекції найздібніших відіграв величезну, з певністю можна сказати, вирішальну роль в долі нації.

Від XIX ст. до національної еліти починають вливатися спочатку одиницями, а згодом масово здібні вихідці з простолюддя. Почалася демократизація всього культурного і політичного життя. Тепер ця демократизація обертається (в деяких країнах вже обернулася) в ПЛЕБЕІЗАЦІЮ з усіма фатальними для нації і держави наслідками. Ці наслідки особливо яскраво виявилися в американській політиці щодо москвинів. Подивімся на цю справу з біологічної точки погляду.

Америку (північну) почали колонізувати англо–сакси, потім велике число німців і трохи французів. Хто були ці перші колонізатори? Попри молодших синів англійської аристократії, це були, загально кажучи, авантюрники, розуміючи цей термін в широкому значенні, с. т. не лише у від’ємному (кримінальники), але й в додатньому (сміливі, рішучі шукачі пригод). То були одчайдухи (аналогія до наших запорожців). За цими першими колоністами — шукачами пригод і багатств — прийшли другі колоністи — колонізатори, будівничі нового життя. Чимало приїхало також ідейних людей, що шукали можливости жити відповідно до своїх ідейних (властиво, релігійних) переконань. Також були квакери, мормони тощо.

Ці люди були далеко понадпересічними, більшого калібру, великої ініціятиви, невичерпальної енергії, твердих характерів. А піонерське життя — повне небезпек і труднощів — ще більш скріплювало, загартовувало ці риси, ці властивості. Ті люди були будівничими — творцями в повному значенні цього слова. Вони мали творчого духу аж подостатком. Він і збудував ЗСА та Канаду.

Вже далеко пізніше Америку залило море емігрантів усіх націй світу, включаючи чорні, жовті і семітські. Який характер та культуру мали ці емігранти? Переважаючу більшість їх вигнала до Америки (проти їх бажання) біда, злидні, голод в рідному краї; переважно то були бідаки, невдачники, пролетаріят, який кидав рідну землю з мотивів матеріялістичних і під примусом. Це дуже важно з погляду евґеніки.

Море такої еміграції залило цілком далеко меншу групу первісних колоністів із старої Англії. Гірше того! Нащадки тих англійських піонерів почали вимирати. Проф. В. Каттел в 1920 р. дослідив статистику народжень і знайшов, що американська родина з вищої верстви має пересічно 1,9 дітей. А перед 1920 р. американська провідна верства походила головно із старих піонерів англо–саксів. Натомість родина простолюддя мала пересічно 3,6 дітей. А простолюддя походило переважно з пізнішої різнонаціональної еміграції. Якщо пригадаємо знаний факт, що всякого роду дефективний тілом і душею елемент виходить переважно з міського люмпенпролетаріяту, з міського шумовиння, то не будемо дивуватися, що в 1920 році в Америці самих епілептиків було 200000 (Е. Сілкот). Нині ж, як пише др. В. Брейсленд в своїм «Звіті до

1 ... 44 45 46 ... 249
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Українець і Москвин: дві протилежності», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Українець і Москвин: дві протилежності"