Читати книгу - "Нічний цирк"

Хоча Ізобель ніколи не знімає браслет, повернувшись увечері до цирку, дівчина помічає, що він зник. Щез із зап’ястя, наче його ніколи там не було.

Ліон, вересень 1889

Гер Фрідрік Тіссен їде у відпустку до Франції. Він справжній поціновувач вина, тож часто навідується сюди восени. Годинникар обирає якусь провінцію та впродовж кількох тижнів мандрує сільською місцевістю, зазираючи до виноградників і купуючи пляшки вина зі збору, що йому сподобався, аби потім вирушити разом із ними назад до Мюнхена.

Гер Тіссен товаришує з кількома французькими виноробами й для багатьох із них уже виготовив годинники. Цього разу він вирушає до одного чоловіка, щоб засвідчити повагу та скуштувати вина з нового врожаю. За келихом бургундського француз припускає, що Фрідрікові може сподобатися цирк, який саме навідався до містечка й отаборився в полі, за кілька миль звідси. Незвичний цирк, що працює лише вночі.

Але особливо зацікавить repa Тіссена, міркує собі винороб, годинник. Надзвичайний чорно-білий годинник, установлений просто за ворітьми.

— Він нагадує мені ваші роботи, — каже винороб і робить жест келихом у напрямку годинника, що висить на стіні над баром. Цей пристрій має форму виноградного грона, котре росте із пляшки. Поки стрілки крокують циферблатом (точною копією емблеми виноградника), пляшка наповнюється вином.

Гера Тіссена це зацікавило, тож після ранньої вечері він надіває капелюха й рукавички та вирушає в тому напрямку, куди показав його товариш-винороб. Визначитися з місцезнаходженням цирку нескладно: чимало жителів містечка прямують У тому ж напрямку, а коли вони виходять за межі міста, у поле, цирк неможливо не помітити.

Він сяє. Це перше враження гера Тіссена від Le Cirque des Rêves.

Він побачив його за півмилі та поки що навіть не знає, як той називається. Прохолодним вечором чоловік поспішає французьким передмістям до цирку, наче метелик, якого вабить вогник.

Коли гер Тіссен урешті дістається воріт, там уже юрмиться чималенький натовп, але, попри юрбу, він одразу помітив би свого годинника, навіть не знаючи його точного розташування. Той висить над квитковими касами, одразу за залізними воротами. Скоро годинник битиме сьому, і його творець на кілька кроків ступає назад, пропускаючи свою чергу, щоб помилуватися, як Арлекін жонглює в повітрі сімома кульками, як хвіст дракона закручується довкола циферблата, як годинник, ледь чутно через цирковий галас, б’є сьому.

Гер Тіссен задоволений. Навіть просто неба годинник зберігся в ідеальному стані, а отже, про нього добре дбають. Чоловік розмірковує, чи міг він полакувати його надійніше, і жалкує, що не знав заздалегідь, коли конструював його, що годинник перебуватиме надворі. Хоча пристрій і сьогодні має вигляд новенького. Годинникар чекає на свою чергу, не зводить очей зі свого витвору й розмірковує, чи не написати містерові Баррісу із цього приводу, якщо його лондонська адреса досі лежить десь у паперах у мюнхенській майстерні.

Підійшовши до віконця, чоловік простягає касирці кілька франків. Квитки продає молода панянка в чорній сукні й білих рукавичках. Здається, вона готувалася провести вечір в елегантному товаристві в опері, а не продавати цілу ніч квитки до цирку. Дівчина віддає йому квиток, і він спершу французькою, а потім, коли вона не розуміє, англійською цікавиться, до кого можна звернутися з приводу годинника. Касирка не відповідає, але годинникар пояснює, що саме він створив цей механізм, і в дівочих очах займається вогник. Разом із квитком вона, попри всі протести, повертає йому гроші і, покопирсавшись у невеличкій коробочці, знаходить ще й візитну картку.

Гер Тіссен дякує і, вийшовши з черги, розглядає візитку. Її надруковано на високоякісному цупкому папері. На чорному тлі викарбувано срібні літери.

LE CIRQUE DES RÊVES

Чандреш Крістоф Лефевр, власник

На звороті — лондонська адреса. Гер Тіссен кладе клаптик паперу до кишені пальта разом із квитком і заощадженими франками — і ось перший крок до цирку.

Спочатку він просто прогулюється, мимохідь вивчаючи місце, що стало притулком для його годинника-Wunschtraum. Цирк видається знайомим і заспокійливим, мабуть, через те, що він провів чимало місяців, з головою поринувши в роботу над годинником. Навколо та сама чорно-біла гама й нескінченні кола доріжок, що нагадують коліщатка годинникового механізму. Гер Тіссен вражений, як чудово його годинник пасує до цирку та як чудово цирк пасує до його годинника.

Тієї, першої, ночі він відвідує лише кілька наметів, зупиняється, щоб подивитися на заклинателів вогню й танцюристів із мечами, та куштує чудове крижане вино[14] в наметі з написом «Шинок, лише для дорослих». Коли