Читати книгу - "Пришестя роботів: техніка і загроза майбутнього безробіття"

все, вони будуть відносно нечисленні[25] й недовговічні. У більшості випадків вони можуть виявитися також нецікавими або навіть дегуманізаційними. З огляду на це, буде важко обґрунтувати те твердження, що нам слід докладати великих зусиль і спеціально навчати людей так, щоб їм було легше потрапити на одне з вищеописаних робочих місць, навіть якщо буде можливість зарезервувати за собою саме ту конкретну роботу, на виконання якої й було націлене їхнє навчання. Загалом така аргументація видається мені спробою оновити заяложену ідею (про потребу чергової професійної перепідготовки працівників), щоб вона змогла проіснувати ще певний час. Та зрештою ми прийдемо до такої потужної дестабілізації, яка буде вимагати значно радикальніших політичних кроків.

Немає жодних сумнівів, що одними з перших робіт, яким судилося потрапити під інтелектуальну автоматизацію, стануть посади початкового рівня, які наразі обіймають нещодавні випускники ВНЗ.

Як уже йшлося в розділі 2, нині є дані про те, що цей процес уже почався. Упродовж 2003–2012 років середній дохід американських випускників ВНЗ з дипломами бакалавра знизився з майже 52 тисяч на рік до трохи більше ніж 46 тисяч у доларах 2012 року. Протягом того ж періоду загальний борг за студентськими кредитами потроївся з приблизно 300 млн до 900 млн доларів [59].

Неповна зайнятість серед нещодавніх випускників зростає шаленими темпами, і, схоже, майже кожен студент ВНЗ знає випускника, який завдяки своєму диплому розпочав блискучу кар’єру продавця в кафетерії. У березні 2013 року канадські економісти Пол Бодрі, Девід Ґрін і Бенджамін М. Сенд опублікували академічне дослідження із заголовком The Great Reversal in the Demand for Skill and Cognitive Tasks («Грандіозний занепад потреби в кваліфікованих виконавцях і працівниках інтелектуальних професій») [60]. Навіть сама назва цієї роботи доволі показова: економісти виявили, що станом на 2000 рік загальний попит на кваліфікованих працівників у Сполучених Штатах сягнув свого піку, а потім увійшов у крутий ступор. Наслідком цієї тенденції стало те, що нещодавніх випускників ВНЗ дедалі більше витісняють у сферу відносно малокваліфікованих робочих місць, при цьому часто викидаючи з них працівників без вищої освіти.

Істотного негативного впливу зазнали навіть випускники зі вченими ступенями в гуманітарних і технічних сферах. Як ми вже переконалися, і сам ринок праці у сфері інформаційних технологій зазнав трансформації внаслідок зрослої автоматизації, пов’язаної з тенденцією тяжіння до хмарного обчислення, а також офшорингу. Поширене переконання в тому, що вчений ступінь у технічній або комп’ютерній галузях науки вже сам по собі гарантує роботу, є, фактично, міфом. Інститут економічної політики в своїй аналітичній роботі, опублікованій у квітні 2013 року, зробив висновок, що у вишах Сполучених Штатів число нових випускників зі вченими ступенями з технічних і комп’ютерних спеціальностей на 50 % переважає фактичне число тих випускників, які знаходять собі роботу саме в цих галузях. У цьому аналізі робиться також загальний висновок, що «пропозиція випускників з дипломами значно переважає попит у промисловості на їхні послуги» [61]. Цілком очевидно, що значна кількість людей робитимуть правильні кроки, намагаючись здобути вищий рівень освіти, одначе так і не зможуть знайти собі надійне місце в економіці майбутнього.

Хоча дехто з економістів, які зосереджують свої зусилля на просіюванні масиву історичних даних, зрештою починає помічати той вплив, який прогресивні технології чинять на робо́ти, що потребують високого рівня кваліфікації, та водночас вони виявляють велику обережність у спробах спроектувати цю тенденцію на майбутнє. Утім дослідники, що працюють у напрямі штучного інтелекту, часто бувають значно менш помірковані. Норіко Арії, вчена-математик з Японського національного інституту інформатики, керує проектом, що має на меті створення системи, спроможної скласти вступні іспити до Токійського університету. Араї твердо переконана: якщо комп’ютер здатен продемонструвати поєднання здатності до природного мовлення з аналітичними навичками, необхідне для потрапляння до найбільш рейтингового університету Японії, то він, скоріш за все, зможе також, у підсумку, виконувати значну частину тих робіт, які виконують випускники ВНЗ. Учена прогнозує можливість масштабного скорочення кількості робочих місць уже в найближчі десять–двадцять років. Одна з головних мотиваційних спонук для участі в зазначеному проекті полягає у здійсненні спроби кількісно визначити потенційний вплив штучного інтелекту на ринок робочих місць. Араї висловлює занепокоєння, що 10–20 % кваліфікованих працівників, витіснених з роботи через автоматизацію, «означатимуть катастрофу», і каже, що «їй навіть страшно подумати, що станеться, коли роботу втратять 50 % працівників». А потім додає, що «це буде щось гірше за катастрофу, і що такі втрати на ринку робочих місць не можна виключати, якщо штучний інтелект добре проявить себе у майбутньому» [62].

Сама галузь вищої освіти історично була однією з основних сфер зайнятості для висококваліфікованих працівників. Особливо для тих, хто прагне здобути докторський ступінь, типовий кар’єрний шлях полягав у тому, щоб увійти до університетського містечка студентом-першокурсником і більше ніколи з нього не виходити. У наступному розділі ми розглянемо, як ця галузь, а також багато інших можливостей кар’єрного зростання, також можуть опинитися на межі масштабної технологічної дестабілізації. 

Розділ 5. Трансформація вищої освіти

У березні 2013 року невелика група науковців,