Читати книгу - "Няня для олігарха, Роза Фаєр"

Глава 23.

Напевно, поки ті двері відчинялися я забула,як дихати. Навіть,на мить уявила,що зараз переді мною відчинеться якась заборонена кімната. Типу,як у фільмі "50 відтінків сірого" чи у казці "Синя борода". Правда, перший варіант мене більше приваблює,але не подумайте, що я збоченка. Проте,у цьому житті варто попробувати все,що цікавить. В межах, звичайно, Кримінального кодексу України.

Я знову хвилююсь,бо в голову лізуть всякі дурниці.От і настав час ікс. Тому що, Сергій тягне мене вглиб свого кабінету, я навіть прикрила очі, щоб побачити всю картину повністю. 

І скажу вам, що воно того варте. Оскільки,я наче, дійсно,як і гадала, потрапила в справжній філь. Бо кабінет був не зовсім звичайний. Да,там,як і у всіх був стіл і м'яке шкіряне крісло,все виконане в світлих приємних тонах. Проте,зачаровувало мене тут зовсім інше. А саме незліченна кількість книг. І я нарешті підібрала історію в,яку потрапила. Це "Красуня і чудовисько". Пам'ятаю, що там був схожий епізод. Щоб ви краще мене зрозуміли,то я опишу. Це начебто бібліотека в середині бібліотеки. Недарма, мені вважалося, що ця частина будинку не так виглядає великою зсередини,як зовні. Це ще кинулося мені в око під час першої прогулянки,але я не надала цьому великого значення.

-Тут приголомшливо,-нарешті в мене вийшло нормально щось сказати в присутності Сергія і повністю передати весь спектр своїх емоцій.

-Значить я не прогадав і,ти,любиш читати,-якось загадково говорить він.

-Так,кожна книга це вихід в інший світ,-проходжу я вперед, очима пробігаючись по заголовках і авторах.

-Раз так,то я відкрию тобі таємницю. Моя сім'я, має довге коріння і споконвіку вони займалися видавництвом. На цьому вони і нажили свій капітал,а я присвятив частину свого вільного часу, щоб зібрати усі твори,які колись видавав мій рід. Як ти бачиш це доволі велика колекція, але тут присутні і інші книги,які просто варто прочитати,-відчинив він вкотре за сьогодні,ще одну шторку до таємниць свого життя. Я все далі і далі ставала ближче до нього. Ні,ні. 

Не фізично,а духовно. Проте,я ще до кінця не усвідомила, що я хочу, щоб з цього вийшло. Чи варто мені будувати такий хиткий союз або паклюжити наші відносини одноразовою акцією неконтрольованого сексу. І чомусь я впевнена, що Сергій не залишить мене без задоволення,як той вилупок Тарас. Хоча їх і порівнювати, зовсім,не варто.

-Тобі не подобається,-раптом перериває мої думки Сергій. А й дійсно, я щось відволіклися і,як безмежно добре, що він не може прочитати мої думки,бо вони не дуже пристойні. 

-Ні, що ти. Це просто неперевершено,але я сподіваюся, що ти мені дозволиш іноді викрадати звідси книги. Тому що, якщо ти це просто показав, щоб похвастатися,то це буде дуже жорстоко,-повертаюся я до нього і опиняюся прямо перед ним. Я і справді задумалася,бо навіть не почула,як він підійшов.

Сергій був неприпустимо близько до мене. Настільки, що його запах лоскотав мої ніздрі,а по щоці проходив гарячий подих. І чому я раніше не помічала,що він такий гарячий,де були мої очі. Або та бутилочка вина,яку ми роздушили внизу на кухні,грає зараз зі мною злий жарт.

Сергій, натомість, схиляється ще ближче і майже шепоче:

-Я дозволю,але це ще не все,-різко оминає він мене і йде вглиб книжкових полиць,-Ти маєш побачити ще дещо,-гукає він мене за собою,а я облизую свої пересохші губи і починаю плентатися за ним,бо більше мені нічого не залишається. Звичайно,я можу і далі грати з ним в кішки-мишки, але вкотре собі нагадую,що не вирішила сама для себе,якого прагну від цієї гри результату. В житті у мене не раз траплялися спонтанні і необдумані вчинки, напевно як і у кожної середньостатистичної людини. І вони не завжди закінчувалися для мене позитивно,але я не шкодую,бо в той момент вважала це правильним. Взагалі то кажуть, що долю не обійти або,що кожен сам творець своєї долі. Не знаю чи якась з цих приказок є правильнішою чи менш реалістичною. Проте, в своєму виборі я маю бути стовідсотково впевненою,а зараз такого не має.

Буквально вчора, Сергій ще мене уникав,а сьогодні я вже задумуюся над тим, щоб з ним переспати. Господи, мені дійсно стільки років чи я ще нічому не навчилася, раз такі,протилежні одна до одної думки забігають у мою і без них, не мудру голівоньку.

Нарешті,ці багаточисельні книжкові полиці закінчуються і я натикаюся на спину Сергія. Стримуюсь, щоб не провести рукою по його широких плечах і обійняти,притулившись всім тілом. Далі вдихнути цей дахозриваючий парфюм і віддатися йому всім тілом,а ще душею. Бо по-іншому не варто і починати.Але виною цьому всьому алкоголь,присягаюся. 

Хоча зараз не про це. Тому що,стримавши свій порив я обійшла Сергій і переді мною відкрився ще більш вражаючий вид,ніж ця несамовита кількість книг. Адже за простими дверима розкинулася справжня оранжерея,де все розквітло безліч квітів,які ще не рано нас порадують на дворі. Я ступила крок вперед і на цей раз,відчула себе вже Алісою в країні чудес.  Все було доволі компактно розташовано, навколо був стікляний купол і навіть невеликий фонтан, біля якого красувалася гойдалка. Я одразу ж рушила туди і як тільки присіла на ню,то зрозуміла, що дива в житті трапляються,а саме тоді, коли його найменше чекаєш.

Сергій присів біля мене і мовчки спостерігав за моєю реакцією та був,як завжди спокійним. Я ж натомість оглядала все з відчиненим ротом. Ой, добре, що згадала,бо його варто закрити. 

-Тільки не кажи, що і це твоє захоплення,-десь через добрих п'ятнадцять хвилин мого оглядання я вирішила хоч щось сказати.

-Ні,-усміхнувся до мене Сергій.

-Добре,бо мені вже соромно за свої хоббі.

-Це захоплення Марії..

Не може бути,яка ж я безтактна дурепа. От хто мене за язик тягнув таке запитати. Чого я не могла просто похвалити цю красу. Проте, самокритикою можна було займатися хоч вічність,але вона вже не допоможе. Що сказано таким залишиться. Це те чого ми,на превеликий жаль,не можемо змінити.

-Схоже,що вона вклала сюди свою душу,бо ця краса неймовірна,-не знаю чи мої слова влучні,але я подумала, що на правду точно не варто ображатися.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍