Читати книгу - "Не гальмуючи. В полюванні на тебе, Єва Райн"

– Єдина людина, що винна в смерті твоєї матері – це твій батько! Його ти вбити не планував? 

– Вау, яка освіченість в моїх сімейних справах! Я вражений. 

– Твоя мати зробила свій вибір… Киц… Аня і ті дівчата не винні…

– Нічого вона не зробила! Це я позбавив її мук, коли вона збожеволіла! Це я диктував їй ту записку! – від цих слів Киця судомно вдихнула, а Ніка зробила крок вперед. – Це я допоміг їй піти! І мені, чорт забирай, сподобалось! 

– Тому ти захотів повторити? 

– Так! Мені було добре! Мати була такою сильною, коли лупцювала мене й брата, коли влаштовувала скандали батькові. Тільки Еліну не чіпала, бо вона була надто схожа на неї і наймолодша. Її ніщо не могло зламати, але з'явилося це дівчисько –  і вона перетворилась на овоча. Безвільна, беземоційна. Клятий, живий труп! Я не міг дивитись на неї таку!

– Мені шкода, Сашо. Справді, шкода. Але я даю тобі вибір. Здатись і жити, чи…

Ніка не договорила, бо звір кинувся до неї і навіть два постріли підряд його не зупинили. Вони з Нікою покотились по сухій хвої під крики Киці, лишаючи кривавий слід на листі і багні. 

І тільки ще один постріл за мить зупинив все… 

В лісі запанувала страшна, глуха тиша, яку переривали тільки схлипування Киці. 

Ніка ледь зібралась з силами, щоб скинути з себе враз обважніле тіло Криса. Перша її куля пройшла надто близько біля серця, друга потрапила в плече, і тільки третя зупинила його назавжди. 

Блакитні очі дивились в небо, востаннє зберігаючи його картинку…