Читати книгу - "Позбав мене від нареченого, сестричко, Ольга Обська"

Вони зупинилися на останній сходинці. Щось змусило їх повернутися одне до одного. У підвалі панувала таємнича сиза напівтемрява. Світло тьмяних зелених ламп відбивалося в очах Брайана, підкреслюючи їхній зелений чаклунський відтінок.

— Я здогадуюся, чому ви не хочете згадувати події того дня, — Ліза промовила м'яко.

— Невже? — його губи смикнулися в скептичній усмішці, ніби він хотів показати, що співрозмовниця й гадки не має, про що каже.

Але ж Ліза мала! Чуття та журналістська спостережливість їй дещо підказали.

— Давайте так. Я назву вам причину, і якщо маю рацію, ви розповісте мені про події того дня в усіх подробицях.

— А якщо ні? — його усмішка зі скептичної перетворилася на хижу.

— Пропонуєте парі?

— Так.

Чудово. Ліза ще раз озвучила свою умову:

— Якщо я вірно назву причину, чому ви не хочете згадувати про ті події, то ви виконаєте моє прохання — розкажете про подарунок, який отримали на шістнадцятиріччя.

— А якщо ви помилитеся, — перехопив ініціативу Брайан, — тоді вам доведеться виконати моє прохання. Будь-яке, — його долоня м'яко обхопила її передпліччя.

— Підвищуєте ставки? Гаразд, — Ліза пішла ва-банк. Вона вірила в себе.

— По руках, — Брайан задоволено посміхнувся. — А тепер я уважно вас слухаю, — приготувався він вигравати парі.