Читати книгу - "Забути, щоб згадати, Ольга Обська"

Олена знову відкинулася на ліжко. Від пошуку відповіді на перше питання довелося відмовитися. Стало зрозуміло, що відповіді поки що знайти не вийде. Тож перейшла до другого. А ось з ним, зненацька, вийшло розібратися досить гладко.

Швидко переконала себе, що діяти треба рішуче. Досі принц чомусь не здав її Його Пресвітлості, не видав Падеву чи ще комусь, отже, є надія, що не зробить цього й надалі. Можливо, Найта зупиняє те, що Олена теж знає про нього щось цікаве. Вважає, що якщо прохопиться, то й вона мовчати не буде. А як сприйме батько прогулянки сина до іншого світу? Мабуть, по голівці не погладить. І якщо у Олени є якийсь козир у рукаві, гріх ним не скористатися. Необхідно викликати принца на приватну розмову та домовитися про перемир'я. Точніше, про взаємодопомогу. Нехай він розповість їй, як повернутися додому, а вона за це не здасть його батькові. Рішення здалося Олені дуже витонченим. Ех, знала б Настюня — пишалася б сестрою...

— Феє Елен, — хтось обережно торкнувся руки, — Феє Елен, що ви собі дозволяєте? Його Пресвітлість чекає вас на вечерю. Не починає без вас. А ви спите?

Олена розплющила очі. Вона, що, справді заснула? Світла пляма, що нависла над нею, поступово набула відносної чіткості, і вона розпізнала в ній обурену фізіономію Аурелії.

— Будьте такі люб'язні, негайно пройдіть на східну веранду, — невдоволено прошипіла мимра.

Олена спробувала підвестися. Як же паморочилося в голові. Начебто коктейлі, які вона пила за обідом, були безалкогольні. Чому ж у неї таке жахливе самопочуття?

— Передайте Його Пресвітлості мої щирі вибачення. За кілька хвилин буду, — промимрила вона і поплелася вмиватися.

Аурелія буркнула щось образливе собі під ніс і вийшла.

Олена почала приводити себе до тями, щедро обмиваючи обличчя крижаною водою. Ось що означає постійний стрес. Навіть не помітила, як заснула.

Злити Северина в її плани не входило, тому щойно відчула відносну ясність розуму, бігцем попрямувала на веранду. На півдорозі її зустрів Найт:

— Закатайте правий рукав.

— Що? — здивувалася Олена.

— Закатайте правий рукав, — повторив принц. — Аурелія сказала, що застала вас сплячою. Слабкість після падіння та отриманих травм не дуже добрий симптом. Мені потрібно подивитися на найглибший поріз. Якщо пам'ять мені не зраджує, він знаходиться на правому передпліччі.

— До чого тут поріз? — знову розгублено перепитала Олена.

— О, і ще один симптом, — куточки рота Найта трохи смикнулися. — Нетямущість.

Це що, іронія? Олена обвела принца обуреним поглядом. Але на того гра очима не справила жодного враження. Не дочекавшись виконання команди, він сам почав безцеремонно закочувати її рукав. Довгі пальці легенько торкалися шкіри. Від цих дотиків запаморочення моментально посилилося.

— Запалення немає. Все нормально, — незворушно промовив Найт, і повернув рукав у первісний стан.

— Дякую, лікарю, — з нальотом сарказму сказала Олена, дивлячись прямо в очі принца. — Цікаво, як швидко ви змінюєте професії. Ще недавно, якщо мені не зраджує пам'ять, були аніматором.

Ось воно! Олена побачила! Побачила бурю емоцій у його очах! Це тривало лише мить, але вона встигла помітити! Встигла! Щоправда, це було останнє, що її очі спромоглися зафіксувати в деталях. Картинка почала розпливатися. Подробиці зникли. Лише різнокольорові плями. Але наступної миті плями злилися в одне суцільне сіре марево. А потім і воно зникло — чорна непроглядна темрява...