Читати книгу - "Споріднені душі: Розірваний зв'язок, Яра Крихта"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Так.
Так, чорт забирай, він помирає.
Айдас трохи розсміявся, але сміх вийшов гірким.
– А це хвилює тебе? Ти ж, наче, хотіла моєї смерті…
– Припини…
До Нового року – година.
– Що припинити? Помирати? Я абсолютно здоровий, – потис плечима, і відчув, як Мія стиснула його руку.
– Брехун, – вона звела брови. – Що відбувається? Ти давно такий… І твоя палиця… Айдасе.
Айдас не міг дозволити собі засмучувати її, ба більше, у новорічну ніч.
– Міє, – ніжно всміхнувся, – я не помираю, це не смертельно, чесно.
– Я не вірю тобі, ти постійно щось недомовляєш, – дівчина взяла його за руку обома руками, крепко стисла, саме за ту руку, на якій був невидимий для неї браслет. – Не смій закохувати мене в себе, якщо ти помираєш… Це буде дуже егоїстично з твого боку. Не хочу закохатися, а потім страждати… Будь ласка…
Айдас швидко заморгав, не зрозумівши, що відбувається.
– Не дозволяєш собі бути взаємною зі мною?
– Забороняю – безумовно. Не чини так зі мною, будь ласка… Я боюсь втратити тебе, як тільки дозволю собі закохатися… Тому, будь ласка, скажи чесно: ти присмерті?
Чоловік завмер.
Великий настінний годинник цокав секундами, і цей звук здавався таким повільним і гучним…
Айдас обрав відповідь:
– Ні, це не смертельно, я лікуюся.
Ти – мої ліки.
– А що саме з тобою? Що це? Айдасе, – Мія підвелася з підлоги, притримала сукню і сіла поруч на дивані. – Я наче проклята, бо всі, кого я люблю, залишають мене.
Айдас ніколи про це не думав, і зараз Мія сказала про це, відкривши очі чоловіку на ще одну страшну річ… Задній двір маєтку це буквально кладовище.
– Можна, я поки не казатиму? Але… Міє, чекай, – Айдас спробував підвестися, але не дуже виходило, і Мія опустила руку йому на груди, наче мовивши, щоб він лежав і відпочивав, а не вставав. – Міє… Ти хочеш продати цей маєток, а як же кладовище… і ти…
– Я подбала про це, я розділю цю землю, тут буде паркан, і я зможу навідуватися.
Кивнув.
Дівчина гірко всміхнулася, підвелася і пообіцяла повернутися за кілька хвилин. Вона пішла на кухню, але кілька хвилин перетворилися на пів години, і Айдас пішов слідом за нею.
– Твій синець на лиці – просто жах, але я маю непогану мазь від цього, має допомогти… – Мія стояла біля столу на кухні, підготувала закуски та кілька страв. – Хочу віднести їжу в кімнату до каміну, – взяла тацю.
– Я допоможу.
– Гаразд, – глянула з недовірою, але кивнула, вручивши чоловіку пляшку шампанського. – Якщо тобі не можна пити, то ми просто відкоркуємо і залишимо.
– Можна, все добре.
Стіл був накритий святковими стравами, свічки ніжно мерехтіли, кидаючи м'яке світло на обличчя Айдаса та Мії. В кімнаті панувала тиша, лише тріскотіння дров у каміні супроводжувало їх очікування. Мія сиділа ближче до вогню, її обличчя здавалося таким спокійним і водночас світлим у передчутті, а Айдас – на підлозі біля столу, на мить відвернутий, занурений у свої думки. Час здавалося зупинився, але годинник на стіні вистукував останні секунди до Нового року.
– Я впевнена, що годиннику можна вірити, – м'яко сказала Мія, тримаючи келих у руці.
Вона легко всміхалася, очікуючи, коли чоловік відкоркує шампанське.
Айдас поглянув на годинник, стрілка наближалася до дванадцяти. Він злегка кивнув, відкоркував шампанське, проте замість того, щоб налити, поставив пляшку на стіл і простягнув руку до Мії.
– Міє, – прошепотів він, дивлячись їй прямо в очі.
Її погляд був настільки глибоким і проникливим, що він відчув, як щось змінюється. Айдас обережно взяв її руку, нахилив голову і ніжно поцілував її тонкі бліді пальці.
Він ледь помітно всміхнувся, а його серце почало битись сильніше.
Тієї миті, коли їхні пальці були переплетені, він відчув, як серце виривається з грудей.
За вікному пролунали перші феєрверки, і яскраві вогники осяяли кімнату.
Айдас нахилився ближче, обережно торкаючись її обличчя, і, не відводячи очей, ніжно поцілував Мію в губи.
Поцілунок м’який, але водночас сильний, сповнений невисловлених почуттів, болі і переживань. Їхні губи зустрілися з такою делікатністю, що здавалося, ніби весь світ зник. Айдас обійняв її ближче, відчуваючи, як їхні дихання змішуються, як тепло її тіла передавалося йому, даруючи спокій.
І Мія ніжно відповіла на поцілунок, притиснувшись ближче до чоловіка.
Айдас відчув, як його серце почало битися ще швидше. Її взаємність, така м'яка і делікатна, ніби оживила його. Цей поцілунок міг стати рятівним, який витягне його з безодні болю, і він, поки дівчина дозволяла, хотів тільки одного – більше її.
Її губи піддавалися, довірливо розкриваючись, хоч і не вміло, але віддано, мов вона просто віддавала себе йому в цей момент. Айдас відчув, як його бажання наростає, і поцілунок поступово ставав все глибшим, більш жадібним.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Споріднені душі: Розірваний зв'язок, Яра Крихта», після закриття браузера.