Читати книгу - "Прерії Арктики"

розвиваються на останній стадії у жовнах під шкірою; названий вид іноді нападає і на людину.

22

У книзі йдеться про схильний до міграцій, або тундровий підвид Rangifer tarandus — дикого північного оленя. Правильно визначено число знищених карибу в цьому районі, але Сетон-Томпсон помилився, оцінюючи чисельність карибу що й не дивно для епохи, в якій бракувало точних методів обліку із залученням, на приклад, аерофотознімання, як сьогодні. Оцінка могла робитися мандрівниками тільки на око, візуально, тож була суб’єктивною. Адже стада по 30 000 особин справляють саме враження багатомільйонних. Сучасні зоологи в Канаді переконливо довели, що в часи Сетона-Томпсона чисельність карибу у тундрах не перевищувала 2,4 мільйони голів. Для нас важливо сьогодні інше: саме знаменитий письменник, а не працівники Служби фауни Канади першим почав спробу визначення чисельності оленів. І в цьому як багато в чому іншому письменник і художник Сетон-Томпсон теж виявився першопрохідцем.

23

Письменник має на увазі американського лебедя (Суgnus columbianus), що ззовні схожий на малого (тундряного) лебедя, котрий живе у Євразії. Американський лебідь трішки крупніший, у нього тонша шия та чорний дзьоб із жовтою плямою біля підстави. У цей час зустрічається вкрай рідко, гніздиться в найглухіших, важкодоступних місцевостях.

24

Mustela erminea — майже півсотні підвидів горностая, дрібного нічного хижака, поширені майже по всій Північній Америці, Європі, включаючи крайню Північ, у Середній і Північній Азії. Довжина тіла (разом із головою) близько 25 см, а хвоста — близько 10; самки менші за самців. Забарвлення згори темне, коричневих тонів, низ забарвлений у біле, кінчик хвоста чорний. Зимове хутро цілком біле за винятком чорного кінчика хвоста. Горностай, зустрічаючись на висотах до 3 км, живе в чагарникових заростях, перелісках, річкових заплавах. У його їжі переважають мишоподібні гризуни, хоча трапляються й ссавці завбільшки як заєць. Горностай частенько розоряє пташині гнізда. У добу Середньовіччя шкурками горностаїв прикрашали королівські мантії.

25

Канадська казарка (Branta canadensis) — велика американська гуска. Вага її — від п’яти до шести кілограмів, а довжина тіла — до одного метра. Вважається одним із найкращих мисливських птахів. Раніше була широко розповсюджена в північній частині американського материка. Це розумний і обережний птах. І хоча полювання на нього складніше, ніж на решту птахів, чисельність канадської казарки неухильно зменшується.

26

Білий, а точніше, американський журавель (Grus americana) — великий білий птах із карміново-червоними безперими частинами голови, зеленавим дзьобом і темними ногами. Колись гніздився на значних територіях від північної Маккензі до Айови. Зникає як вид. Очевидно, єдине збережене місце гніздування цього журавля — саме той район, де подорожував письменник (північно-західна частина створеного згодом національного парку Вуд-Баффало). Канадський журавель — Grus canadensis — теж досить великий птах, але дрібніший за нашого сірого журавля. Червоне чоло, темне (бурувате) забарвлення оперення. Гніздився раніше майже на всій території Канади на захід від Великих озер. Сьогодні зустрічається лише в північних, мало освоєних районах.

27

Сірий сорокопуд (Lanius excubitor) часто нанизує свою здобич — великих комах, а також дрібних хребетних, мишей — на колючки дерев і чагарників. Довжина тіла сорокопуда 24 см; гніздиться цей дрібний хижак по всій північній півкулі.

28

Канадська дикуша (Canachites canadensis) — зовні нагадує рябчика, але крупніша й темніша. Зустрічається в північних ялинових лісах Північної Америки. Дуже довірлива, тому винищується людиною швидше за решту птахів.

29

Відомі випадки, коли ласка нападала на дорослого лося, забиралась у вухо й гризла зсередини божевільного від болю гіганта, поки він не падав мертвий.