Читати книгу - "Москва ординська. Книга 1"

Чернигове… он основан между 1026 и 1035 годами…» [19, с. 544].

Ярославська губернія:

10. «Преображения Господня. Соборная церковь в уездном городе Угличе; существует с XIII века… При соборе есть еще церковь, теплая во имя Похвалы Пресвятыя Богородицы [19, с. 562].

Отже, церкви, побудовані в Архангельській, Катеринославській, Київській, Новгородській, Санкт-Петербурзькій та Чернігівській губерніях, не мають ніякого стосунку до Мещери. Храм «Преображения Господня» побудований у Нижньому Новгороді ще до навали війська хана Батия у 1225 році. Церква «Преображения Господня», збудована в «уезном городе Угличе» Ярославської губернії, — із деревини.

Залишалась для розгляду тільки одна кам’яна церква «Преображения Господня», побудована у XIII столітті у Твері (Тверська губернія, за О. Ратшиним). За дивним збігом обставин про давню Твер згадується у ВРЕ (том 25), листах Кримського хана Менглі-Гірея, листах московського посла М. І. Алексєєва (1514), працях російських професорів М. І. Смірнова та М. Г. Сафаргалієва, і ось — у О. Ратшина:

«Церква Преображения Господня, кафедральный Собор в губернском городе Твери, по которому в древности самая Тверь и все тверское Княжение именовалось Дом св. Спаса. В XIII веке на сем месте была церковь Козьмы и Дамьяна, вместо которой… Княгиня Ксения… оставшись во вдовстве, построила каменную церковь во имя Спаса Преображения; она заложена была в присутствии

Княгини и малолетнего ея сына (что после В. К.) св. Михаила Епископом Симеоном в 1285, совершена через 5 лет и освящена 8 ноября 1290 Епископом Андреем; потом в 1292 году росписана» [19, с. 519].

Усе зійшлося: кам’яний храм, «Андреев городок» і сам князь-оглан Михайло (Беклемиш), якому ще не виповнилось 16 років, та він уже князь, бо Чингісид, хоча за церковними канонами неповнолітній. При заснуванні Твер носила ім’я «Дом святого Спаса», а прийшлі татари називали її «Андреевым городком», за ім’ям господаря дому — єпископа Андрія. Саме за цього єпископа більшість ханського роду ширинів прийняла православну віру.

«Из зданий в Твери особенно замечательна: соборная церковь Преображения Господня, где в драгоценной серебряной раке почивают мощи в(еликого) кн(язя) Михаила. Церковь эта не старее полутораста лет, но место, ею занимаемое, освящено уже более шестисот лет тому назад. Еще до утверждения Тверской епархии (1271 г.) при Владимирском и Тверском В(еликом) Кн(яжестве)… на этом самом месте существовала деревянная соборная церковь во имя Св. Безсребренников и Чудотворц. Козьмы и Демяна. В 1285 г. при В. Кн. Михаиле… (Бахметьевиче.—В.Б.) заложена в Твери, не задолго перед тем погоревшая (1282 г.) новая каменная соборная церковь, во имя Преображения Господня. Этот храм стоял почти 350 л. со времени своего основания. Наконец, он обветшал и начал угрожать падением. Евфимий II, архиепископ Тверской, представил об этом царю Михаилу Федоровичу; прислал царь в 1663 г. достаточную сумму денег, на которую и был построен новый каменный кафедральный собор на месте прежняго и подтем же наименован(ием) Преображения Господня. Этот собор в скором времени пришел в ветхость и отчасти поколебался по непрочности фундамента. Время же требовало уже более величественного храма. Преосвященный архиепископ тверской Сергий решился разобрать… храм и построить новый, на собственное иждевение, на том же месте и под тем же наименованием. Заложение этого собора происх(одило) около 1689 года» [6, т. 10, с. 166].

Так про храм «Преображения Господня» говорить «Справочный Энциклопедический словарь» К. Крайя. А тепер давайте розберемось, що повідомляють і що приховують російські проромановські джерела.

Перше. За О. Ратшиним, на 1285рік батько Беклемиша(Михайла) Великий Володимирський Князь, по-золотоординському — улусний хан Чилаукун (Бахмет), уже помер. Чилаукун, найімовірніше, народився у 1220 році, бо, згідно з історичними джерелами, його немає серед керівників військових походів 1236—1242 років, хоча «Мещеру воевал, и засел ее», тобто на 1238 рік йому виповнилось 18 років і він мав право на власний улус.

Отже, вікміфоствореного Олександра, так званого Невського, підігнаний під вік Чингісида-оглана Чилаукуна. Хоча Бахмет був Великим Володимирським Князем з першого дня завоювання Мещери до смерті, тобто з 1238 до 1271 року, бо в іншому разі Беклемиш (Михайло) походив би не від самого «Бахмета Усейнова сына».

Друге. Твер на початку свого існування називалась «Домом святого Спаса» — «Андреевым городком». Тобто у XIII столітті поняття «Тверське князівство» існувати не могло. Цього і не було. Бо коли звернемось до книги В. В. Руммеля, В. В. Голубцова «Родословный сборник русских дворянских фамилий» (СПб., 1887, ч. 2, с. 29), то дізнаємось, що «Беклемиш Бахметович во святом крещении Михаил назван “владетельным князем Мещерским”» [31, с. 29]. До того ж Твер, вона ж «Андреев городок», розташована на річці Тьмака при впадінні її у Волгу. А слово «тьма» — татарського походження і означає військову потугу в 10 тисяч осіб.

Професори М. Г. Сафаргалієв, Г. В. Вернадський та інші наголошували, що міста, у назвах яких є слово «тьма», завжди означали місце стояння золотоординського військового з’єднання. Тож Твер, або «Андреев городок», одночасно була місцем дислокації татарської тьми. Твер з часів її завоювання належала до «Мещерської землі хана Бахмета», будучи її північним форпостом, де дислокувалась північна тьма Золотої Орди.

Третє. Церква, заснована ханом Беклемишем, простояла 350 років і була перебудована у 1663 році. Вона теж мала стояти не менше 200—300 років, але раптом була розібрана та знову збудована за якихось 20—25 років.

У чому справа? Розмови про «ветхость» та про те, що «время требовало более величественного храма» для напівдикої Московії кінця XVII століття — звичайна маячня, як кажуть московити — «бред». На початку правління московського царя Олексія Михайловича (1645—1676), який у 1663 році дав гроші на перебудову храму, ще не воювали з церквами «старих царів».

«Старими царями» у Московії називали ханів Золотої Орди, які видавали ярлики на посади єпископам і митрополиту з 1238 до 1448 року. А боротьба з храмами «старих царів» у Московії розпочалась наприкінці 70-х років XVII століття. Справа в тому, що кожен хан Чингісид, споруджуючи церкву, наносив на її стінах, колонах та банях свою родову тамгу, яка засвідчувала її тюркське (ханське) походження. Ось чому нова Московська династія князів і царів Романових упродовж XVII (починаючи з сімдесятих років) та XVIII століть повністю винищила або перебудувала церкви «старих царів». Це особливо наочно видно на московських кремлівських храмах: Успенському, Архангельському та Благовіщенському, які не стали руйнувати, а веліли «писати церкву… наново стінним письмом, а старе — збити» [33, с. 8].

Те саме було вчинено з храмом «Преображения Господня» хана Чингісида Беклемиша у Твері 1689 року, що засвідчив член шведського посольства до Москви Пальмквіст своїм історичним малюнком.

Четверте. «Бархатная книга» російського дворянства