Читати книгу - "Крижана принцеса"

спогадам, але невдовзі звільнився від полону неосяжного замріяння. Природна потреба тиснула на нього й змусила підвестися з ліжка.

У ванній кімнаті висіло брудне дзеркало. Андерс підійшов до унітаза й поглянув на власне відображення в дзеркалі навпроти: уперше за багато років він побачив себе таким, яким його сприймають інші. Волосся масне й кошлате. Обличчя бліде, із хворобливим сіруватим відтінком. Роки недбалого ставлення до себе подарували йому кілька дірок у зубах, а тому він мав вигляд на десятки років старший, аніж йому було насправді.

Раптом йому спала на думку нова ідея. Поки Андерс незграбно застібав ширіньку на джинсах, продумував, яким має бути його наступний крок. Він увійшов до кухні й рішуче окинув поглядом кімнату. В одній із шухлядок Андерс знайшов великий кухонний ніж і витер його об свої штани. Опісля попрямував до вітальні й почав знімати зі стін картини. Одну за одною. Поступово він прибрав зі стін усі полотна — підсумок своєї багаторічної праці. Ті, які він зберіг і повісив на стіни, були картинами, які йому подобалися найбільше. Багато інших він продав, бо, на його думку, вони не мали цінності. Тепер ніж різав полотно за полотном. Андерс працював спокійно: упевненою рукою він розрізав їх на тоненькі смужки, аж поки сюжет не стерся й зовсім не можна було побачити, що на них було зображено. На диво, різати картини виявилося не такою простою справою, і Андерс спітнів. Кімната мала вигляд різнокольорового поля бою. Смужки оповили підлогу вітальні, а рамки кричали повсюди, немов беззубі пащі. Андерс задоволено поглянув навкруги.

— Як ви дізналися, що Алекс убив хтось інший, а не Андерс?

— Дівчина, яка живе на одному сходовому майданчику з Андерсом, бачила, що він повернувся додому за декілька хвилин до сьомої, а Алекс розмовляла зі своєю матір’ю о 18 : 45. Він не міг повернутися до своєї квартири так швидко. Це означає, що свідчення Даґмар Петрен вказують лише на те, що він був у будинку, коли Алекс була ще жива.

— А як же тоді відбитки пальців і його взуття, які ви знайшли у ванній кімнаті?

— Вони не доводять, що він убив її, натомість указують лише на те, що він був у будинку після її смерті. У будь-якому разі цього недостатньо, щоби тримати його під вартою. Мельберґові кортить знову його заарештувати: він досі переконаний, що Андерс є убивцею, але до з’ясування інформації він мав відпустити його, інакше адвокат може протестувати. Мені весь час здавалося, що щось там не так, і тепер це підтвердилося. Андерс досі є одним із підозрюваних, але тут усе не так просто, тож ми маємо розслідувати далі цю справу.

— І тому ми прямуємо до будинку Алекс. Що ти сподіваєшся знайти там? — запитала Еріка.

— Не знаю насправді. Відчуваю лише, що маю розібратися, як це могло статися.

— Бірґіт сказала, що Алекс не встигла поговорити з нею, оскільки до неї хтось прийшов. Якщо це був не Андерс, тоді хто?

— Так, це залишається питанням.

Патрик, на думку Еріки, їхав занадто швидко, і вона міцно вхопилася за ручку над дверцятами. Він ледве не пропустив поворот праворуч, але останньої секунди встиг. Однак повернув так різко, що на величезній швидкості ледь не прихопив із собою ґрати.

— Ти боїшся, що будинок зникне, якщо ми не встигнемо приїхати вчасно?

Еріка ледь помітно всміхнулася.

— Ой, вибач. Я трохи переборщив.

Він пригальмував до досить помірної швидкості, і Еріка навіть наважилася відпустити ручку. Вона досі не могла зрозуміти, чому він узяв її із собою, але подякувала за таку можливість і рішуче погодилася. Це, імовірно, надасть їй нову інформацію для книжки.

Перед дверима Патрик зупинився й зніяковів.

— Я не подумав, що не маю ключа. Боюся, що ми не потрапимо всередину. Мельберґ не оцінить, якщо його підлеглого застукають, коли той пролазитиме у вікно.

Еріка глибоко зітхнула й нахилилася, щоби намацати, чи є щось під килимком. Вона дещо глузливо посміхнулася, дістала ключ і відчинила двері. Патрик зайшов першим.

Хтось знову полагодив котел, адже температура всередині тепер набагато вища, ніж надворі. Еріка й Патрик зняли верхній одяг і повісили його на перилах сходів, що вели на горішні поверхи.

— Що робитимемо зараз?

Еріка схрестила руки й допитливо подивилася на Патрика.

— Опісля 18 : 45, коли Алекс розмовляла зі своєю мамою, вона випила велику кількість снодійного. Немає ознак того, що хтось застосовував насильницькі засоби, аби змусити її це зробити, тож дуже правдоподібно, що приходив хтось, кого вона знала. І цей гість потім мав можливість дати їй снодійне. Як у цієї людини з’явилася змога зробити це? Так, вони, імовірно, щось їли або пили разом.

Патрик, поки говорив, походжав туди-сюди вітальнею. Еріка сіла на диван і спостерігала за його рухами.

— Фактично, — він зупинився й підняв вказівний палець, — ми маємо висновки патологоанатома про те, що вона їла востаннє, завдяки аналізу вмісту її шлунка. Що ж їла Александра ввечері, коли її було вбито? За висновками лікаря, рибу, куплену в супермаркеті, і сидр. У смітнику була пачка з-під риби «Фіндус», а на столі стояла порожня пляшка із-під сидру, тож ми маємо підтвердження. Трохи дивує те, що в холодильнику лежали два величезні яловичі філе, а в духовці була картопляна запіканка. Але духовка не була ввімкнена й картопля була сирою. На столі також стояла пляшка білого вина. Вона була розкоркована, і десь мілілітрів сто було випито. Це приблизно один бокал.

Патрик показав кількість за допомогою великого й вказівного пальців.

— Але в шлунку Алекс не було вина?

Еріка зацікавлено нахилилася вперед і сперлася ліктями на коліна.

— Саме так. Оскільки вона була при надії, то пила сидр, а не вино. Але питання в тому, хто ж тоді пив вино?

— Там був якийсь посуд?

— Так, були тарілка, виделка й ніж, на яких виявили залишки риби. У посудомийці стояло два бокали, однак вони теж залишилися немитими. На одному з них є багато відбитків пальців Алекс. Натомість жодних відбитків пальців на другому бокалі.

Патрик зупинився й сів у крісло навпроти Еріки. Він витягнув свої довгі ноги й схрестив руки на животі.

— І це означає, що хтось витер відбитки пальців із цього бокала.

Еріка почувалася напрочуд інтелігентною й уважно слухала висновки Патрика. Він був тактовним і не приховував того, що лише зараз подумав