Читати книгу - "Золотий маг. Книга 1. Зерно"

віддавати силу, яка в них прихована. Цей захист долається легко. Простим заклинанням. Але ще на камінь або інший магічний предмет може бути накладено захисне заклинання, ніби пароль. Щоб чужі не змогли отримати силу з предмета без дозволу господаря. Заклинання можуть бути як прості — захисні, і досить їх знати, щоб зняти захист. Але бувають сильні — охоронні. Їх ставлять, щоб уберегти цінні магічні предмети. Так ось саме ці бувають дуже небезпечними. Вони можуть навіть вбити того, хто намагається скористатися предметом без волі господаря. Такі заклинання розміщували майже на всіх стародавніх артефактах. А на деяких навіть по декілька. У Школі тебе навчать, як з’ясовувати, чи є такі захисні заклинання і як їх обходити або знімати. У моєму кільці немає спеціального захисного заклинання, тільки природний захист каменю. Його ти легко подолаєш, використавши замовляння «Цуфуно Гіда Худолій». Після того, як ти проникнеш в камінь або будь-який інший магічний предмет, там одразу побачиш енергію. Вона буде виглядати, як срібна рідина. Далі ти так само, як робив це з часточками сили, вимовляєш «Статос Ліді» і перетягуєш в себе. Ну що, зрозуміло?

— Поки що так. Нічого особливого немає. Так само, як збирати силу навколо. Тільки перед цим треба проникнути у камінь. Сподіваюся, що це у мене вдасться краще, ніж магія Впливу.

— Вийде! Тут немає особливих труднощів. Може, не з першого разу і не так легко, як тобі б хотілося, але обов’язково вдасться. Ще раз нагадаю тобі заклинання: для входу в предмет — «Цуфуно Гіда Худолій», а щоб забрати силу — «Статос Ліді». І багато сили вкладати не треба, а то так можна і знищити магічний предмет.

Нік зосередився, придивився до каменю у персні, а це був рубін, і промовив заклинання входу. Сили він вклав трохи. Йому здалося, що камінь став м’яким і прогинається всередину, як захисна плівка. Але, мабуть, сили було вкладено недостатньо і замість того, щоб остаточно пустити Ніка в себе, камінь почав тверднути і відкинув його. Той повторив заклинання, вклавши трохи більше сили. Камінь знову став прогинатися і, мабуть, зрозумівши, що сила Ніка переважає, припинив чинити опір і впустив його в себе. І він побачив прекрасну картину. Всередині червоного каменю хлюпала срібна рідина магічної енергії. Сонячне світло проникало через межі і залишало червоні відблиски на срібній поверхні. Нік милувався грою фарб. Здавалося, можна вічно дивитися на цю красу, але, згадавши, для чого він тут, промовив друге заклинання. Магічна сила, здавалося, відгукнулася на його заклик і стала слухняною. Подумки він потягнув за собою срібний потік і вклав його в себе. Кілька миттєвостей сила переходила з каменю в нього, а потім несподівано обірвалася. Нік розгубився, але зрозумів, що просто в камені більше не залишилося сили. Зате всередині нього відчувалося магічне насичення, ніби він добре підкріпився. Він ще раз подивився на тепер уже порожнє кільце і розірвав заклинання. Світ наче виріс. Він озирнувся і побачив Ліну, що стояла поруч і усміхалася. Здавалося, що вона радіє успіхам учня більше, ніж він сам.

— У мене вдалося! Не з першого разу, як ви і попереджали, але вийшло, — сказав задоволений Нік.

— Молодець! Ще один вивчений урок. На сьогодні магії досить. Пішли додому. А то Галя знову буде лаятися, що ми на обід запізнюємося. А вдома тебе ще чекають настоянки і відвари Ані, — не втрималася Ліна, щоб не зачепити його.

— Ну, скільки ще ви двоє мене мордувати будете. У мене скоро від усієї цієї гидоти кишки назовні повилазять. Ну яке задоволення від смачного обіду, якщо він через дві години з мене тікає завдяки вашим старанням.

— Потерпи ще трохи. Сьогодні останній день будеш пити настоянки. Тому скоро закінчуються твої муки. Годі скиглити і пішли обідати.

Наступні дні пролетіли непомітно. Нік займався фізичними вправами, накопиченням магічної сили, читанням книг, заняттями мовою і лікуванням. На щастя, в нього перестали вливати лікувальні напої, і настрій одразу покращав. Ліна суворо заборонила йому займатися магічними вправами, щоб не витрачати енергію, що засмучувало, але передчуття швидкої зустрічі з Вищим все більше розпалювало його цікавість. Він все чекав, що Ліна розповість про майбутню зустріч побільше деталей, але вона не торкалася цієї теми в розмовах з ним. «Значить, так треба», — вирішив він і припинив думати про зустріч, тим більше що майже увесь час був зайнятий.

Вечеря закінчувалася. Зазвичай Ліна, втомлена за день, відразу йшла до себе в кімнату відпочивати. Але цього разу вона не поспішала і попросила Ніка піти з нею на вулицю, щоб поговорити. Вони влаштувалися в кріслах. Магеса вимовила заклинання, щоб відігнати комарів, і почала розмову.

— Ну що, завтра тобі належить зустріч із Вищим. Я не знаю, чи буде він з тобою розмовляти, чи просто проведе обряд повної ініціації. Але я хочу, щоб ти був готовий до зустрічі. Зараз трохи розповім про Вищих та їх роль в нашому житті, а також про те, що ти повинен будеш завтра робити. Ти готовий слухати і запам’ятовувати, чи вже зовсім засинаєш?

— Який там сон! Я готовий, тим більше що це дуже потрібно і важливо.

— От і добре. Тоді слухай. Ми не знаємо, хто такі Вищі, скільки їх, де вони мешкають. Навіть у найстаріших записах про це не написано. Для всіх нас Вищі були завжди і завжди будуть. Для більшості простих людей Вищі — це божества. Їм будують храми, їм моляться, їх просять, коли погано. Для магів Вищі не тільки вигаданий образ, а й реальність. Тому що тільки Вищий може зробити остаточну, повну ініціацію мага. Багато магів вірять, що саме вони дають людям Зерна. Але я впевнена, що це не так. Вищі їх тільки відчувають і можуть підказати, де шукати людину, що володіє Зерном. Я і багато Майстрів Магії та Магістрів не вірять, що Вищі — це Боги. Швидше вони нагадують мені пастухів, що стежать за стадом. Занадто малий реальний вплив на долі простих і не простих людей. Я не