Читати книгу - "Варта у Грі, Наталія Ярославівна Матолінець"

Златан переніс світлу цілительку до диску на землі.

Варта вирішила не перечити судді. Вона машинально викликала павутинку й розітнула руку непритомної Анни.

Потекла кров. Затопила мітку. Стіна полум’я метнулася вгору. Чаклунка відчувала його всередині — це полум’я.

У неї перед очима стояла суцільна темрява. Кілька секунд дивного оторопіння. Кілька секунд дикого серцебиття. І дикого бажання знищити когось. Знищити все. А потім вогонь охопив зелені штори, візерунчастий паркет і мережива, цілі хвилі мережив.

«Врятуйте її! Се єдне, про що ми молимо!..»

«Ми оддамо її вам. Уся сила ваша. Ми відступимо й не зробимо ні кроку вперед. І вона буде ваша, сила демона...»

Спалах.

Маятник розітнув повітря.

Варта впала на коліна.

«Не забувай, що ти Вартова. Навіть за сто літ. Ти — Варто... Не забувай... сього ніколи... Варто».

***

Коли Варта опритомніла, суддя Берток уже зник. Анна знову лежала на лавці, досі непритомна, з перев’язаною рукою. Еверест розтирав розсічену брову. Златан щось швидко говорив йому. Світляк на Диво слухняно кивав.

— О, ти знову тут! — чех першим помітив її пробудження.

Він швидко підійшов до Варти і схопив за руку.

— Пішли. Ми поспішаємо. Я поясню все згодом.

Дівчина вирвалась. Дотик Златана раптом пробудив у ній страх.

«Не забувай, Вартова!» — надривний голос у голові. І спалах. До чого тут Златан?

— Нікуди ми не йдемо. А Анна й Еверест? — спитала вона. — Світлі прийдуть скоро. Цим двом дістанеться за те, що втратили точку і дали мені втекти.

— Відколи ти переймаєшся світляками? — округлив очі чех. — Це на тебе не схоже, о дуже нехороша темна!

— А вона на мене запала, — раптом з викликом заявив Еверест і схрестив руки на грудях.

— Звідки інфа? — насунувся на нього Златан.

— Я вас про-о-о-шу.... — простогнала Варта.— Ви що, з дитсадка втекли? Нам потрібна реалістична версія подій.

— Ну, наша історія доволі реалістична, — чех розтріпав кучері на потилиці. — Я прослідкував за вами всіма, щоби дізнатися, де мітка. І коли Альтер з Гарраном пішли геть, напав і звільнив тебе. Анну після заходу сонця спалити було неважко.

— Забув, що ти на їхньому боці? — закотила очі чаклунка.

Еверест тут же хмикнув.

— А твій рятівник, вочевидь, вирішив скласти мені конкуренцію.

— Заткни патякало, світлячино, — Златан відповів на його слова надміру радісною усмішкою й повернувся до Варти. — Думаю, саме час мені зав’язувати зі світлим боком. Коротше, історія полягає втому, що я ж не особливо зобов’язаний вашим світлякам допомагати. А от ти мені сподобалась. І тому я вирішив допомогти тобі. Цілком у стилі ексцентричного й до біса сильного мага-туриста, який вирішив трохи розважитися під час Гри.

— Трясця! Я б хотіла побачити обличчя Люсент, коли хтось перекаже це їй, — Варта всміхнулась. — Вона ж на тебе має серйозні плани.

— Уже ні. Загалом, якщо світлим треба буде підтвердження моєї зради, я з ними поспілкуюся особисто. Але нам справді пора, — Златанова рука наполегливо вчепилася в зап’ястя Варти.

— Ні, стійте, — дівчина вирвалася вдруге. — Златан, звичайно, може западати на кого завгодно. Але у цієї відмазки дір більше, ніж у тієї, що я втріскалась у низькорослого блондина-алхіміка. Зробимо по-моєму. Ви, — кивнула вона до Евереста, — маєте звідси зникнути негайно і не втрапляти на очі вашим. Я наберу Тайфуна, і скоро в цьому районі збереться більше темних, ніж будь-де. У разі чого валіть усе на Тая: прийшов цілий натовп пітьмавих. Напав, переміг, Оркові в зуби дав. Виходу не було. Точка наша.

— Гаразд, вона має резон, — Еверест зиркнув на чеха так, наче чекав від нього дозволу.

Той стенув плечима.

— Якщо тобі стане ще сил утекти, то вперед...

Світляк сприйняв це за згоду й обережно взяв Анну на руки. Вони розчинилися в темряві швидше, ніж чаклунка встигла набрати номер голови темних. Тайфуна прохання трохи здивувало, але новина про восьму мітку на рахунку темних перемогла всі його сумніви.

— ...Що це було? — втомлено видихнула Варта, безпечно сидячи в машині Златана за кілька хвилин. Дорога автівка пом’якшувала всі ями на дорогах Підзамча.

— Це був довгий день, коли ми втерли носа світлякам і без зайвої крові позначили нову точку, — безтурботно відповів той.

— Ти знову кинув мене без попередження, — невдоволено зауважила Варта. — А ми наче домовлялися: про всі свої таємничі плани розповідаєш наперед, а не опісля.

— Ситуація вимагала, — чех осміхнувся. — Я не міг йти прямо до точки, поки не був певен, що там саме угорський суддя. А не, скажімо, наш добрий друг Емек чи Богумін-старший. Довелося трохи відійти вбік і поспостерігати. Пики Альтера й Гаррана, коли Берток обламав їх, були просто безцінні!

Варта застогнала. Ну, звичайно, Златан навіть не подумав розповісти їй про Бертока і домовленість із ним.

— Ти певен щодо свого родича? — вона скосила погляд у бік мага.

Той кивнув.

— Так. По-перше, Берток ненавидить мого старого. По-друге, він певен, що я лише спостерігач. Судді насправді мало контактують і втручаються в справи одне одного... Та і я вже згадував: угорець за темних. Тому за шанс влаштувати якесь западло світлякам він радо погодився на співпрацю. Тим більше формально правил ми не порушували. Це світлі привели тебе до точки й пролили твою кров — а що вони помилилися, то вже їхні проблеми, а не твої чи суддівські.

— Ти ходиш по лезу, — зауважила Варта.

— Отож, нічого особливо не змінилося, — відказав чех.

— Ох, як знаєш... Додому мене. Давай-давай.

Златан помітно напружився.

— Вибач, тобі не можна додому. Зате саме час довіритися мені. Попереду довгий день, але ми прорвемося.

Дівчина кілька секунд не могла зрозуміти, чому він сказав це. Проте відповідь прийшла сама — у вигляді слабкого тепла, котре розливалося під шкірою. І поколювання, ніби сотні маленьких голочок нашпичилися на її передпліччі.

Дев’ята мітка обрала свою жертву.

Розділ 11

Дев’ята і одинадцятий

— Без питань, я організую народ, — Тайфун реготнув десь по той бік дроту, коли вислухав прохання Варти. — Учора ти, звичайно, вшкварила. Шкода, що Люцема там не було.

— Так, — чаклунка осміхнулася силувано. Сама вона про це ні краплі не шкодувала.

— Але слухай, Варт! Про