Читати книгу - "Епоха слави і надії, Євгеній Павлович Литвак"

– Бажаєте, я розповім трохи з історії?

– А ви не проти зйомки? – Ніколас помахав мобільним.

Погодившись на ефір, «Председатель» заговорив:

– В 1930 -ті роки пройшла чутка, що американці, захопившись красою Ісаакіївського собору, чимось він нагадує їм Капітолій, запропонували радянському уряду викупити його. За легендою, храм повинні були розібрати і по частинах на судах переправити в США, а вже там зібрати наново. В якості плати за безцінний архітектурний об'єкт американці нібито пропонували заасфальтувати всі бруківки Ленінграда, яких на той час було немало.

Що ж, як ви бачите, Ісаакіївський собор і понині стоїть на своєму місці, – екскурсовод обвів рукою простір навкруги. – Угода зірвалася. Проте приводи для появи цієї легенди були небезпідставні. Як відомо, на початку тридцятих на фоні індустріалізації і колективізації, країну охопив страшний голод, що забрав життя, за різними оцінками, від двох до восьми мільйонів людей. Поки селяни помирали від голоду, експорт хліба збільшувався. З чуток, за кордон продавалися і музейні цінності – картини, ікони, антикваріат.

Це все, плюс нелюбов радянських громадян до Заходу, і породили чутки про продаж собору. Мовляв, таким чином, американці бажали скористатися скрутним становищем Радянського Союзу. Крім цього, Ісаакіївський собор дивом вцілів при бомбардуваннях Ленінграда під час Великої Вітчизняної війни, – екскурсовод кивнув на одну з колон, на якій було виразно видно сліди реставрації. – Німці прямим наведенням не стріляли у купол будівлі, хоча його було видно з будь-якої точки міста.

Це дозволило врятувати безліч витворів мистецтва, захованих в підвалах собору напередодні наступу фашистської армії. Передбачив такий розвиток подій нібито відставний артилерійський офіцер. Коли загроза окупації Ленінграда стала реальною, виникла необхідність терміново кудись сховати скульптури, меблі, книги, фарфор з музеїв міста. Це питання вирішувалося на екстреній нараді в виконкомі Ленміськради.

Літній військовий, що був присутній там, запропонував в якості сховища використати Ісаакіївський собор: він припустив, що німці, почавши обстріл Ленінграда, скористаються куполом собору, як орієнтиром і будуть намагатися зберегти цю найбільш високу точку міста для пристрілки. З пропозицією колишнього артилериста погодилися, і він виявився правий. До речі, – екскурсовод кивнув у бік східців, – на східцях і колонах західного портика залишилися сліди від уламків снарядів. Кілька таких відмітин, до речі, спеціально зберегли на будівлях і скульптурах Петербургу, як данину пам'яті блокади.

– Продажні історики і фальсифікатори просто не здогадуються, що навіть при сьогодняшньому рівні розвитку будівельної індустрії, історичні об'єкти типу Ісаакіївського собору і Адміралтійського шпиля, не можуть бути побудовані, – сказав Ніколас, уважно спостерігаючи за реакцією «Председателя» на його слова. – Навіть звичайну полігональну кладку з каменю, сучасні будівельники не можуть виконати, а нам намагаються довести, що селяни із зубилом вирубували статуї атлантів.

Всі ці об'єкти були побудовані іншою цивілізацією, нашими предками.

– Так що це, тоді по-вашому? – гід вигнув брову, йому дійсно цікава була відповідь Ніколаса.

– Колись Петербург був єдиним містом на землі. Звідси і назва така "вічне місто", і в людській пам'яті збереглося, що він завжди був столицею світу. Ісаакіївський собор – храм Солару або, як нам звичніше його називати – Сонця, – Ніколас накрив долонею одну з блискучих мармуром стін, прислухався до чогось, ніби будівля була живою істотою і могла відгукнутися на його дотик. – Коли не було Богів, люди поклонялися Сонцю.

Християнська церква, якій нині належать всі церкви і храми, давно і наполегливо поширює версію про те, що все це побудовано самими християнами для християн. Що стосується сучасних, безумовно, це так. А, як щодо стародавніх храмів? Чи так це насправді?

– Чому храми і церкви побудовані саме так, як побудовані? – Запитала Ганна.

– Я впевнений, що саме цей, в якому ми зараз стоїмо – перший. – Пояснив Ніколас. – Він є оригіналом і еталоном колоніального стилю, інші лише копії і репліки.

– Хотілося б дізнатися вашу думку щодо того, звідки взявся сам принцип і архітектура, яких кілька? Хто це придумав? – ввічливо поцікавився «Председатель».

– Будівля була викликом для самого архітектора. Я впевнений, що він впорався, – Ніколас прибрав руку зі стіни. – Чому ж в нібито християнських храмах суцільно нехристиянська символіка? Офіційна історія запевняє нас, що цей собор, побудований Монфераном. А де ж у ньому християнство? Ні Христа, ні християнських хрестів, ні біблейських сюжетів. Проте – не біблейських, хоч вагонами вантаж. І що це тоді? В Новому Заповіті сюжетів таких немає! А нам про пророка Ілію, то ще про якихось старозавітних персонажів розповідають. Ну ж бо, розплющте очі!

– Ніколас схвильовано підійшов до однієї з фресок. – Чи я повинен повірити якимось тлумачам, а не власним очам? Велетенський храм побудований християнами, але при цьому в римському стилі і зі свастичними візерунками на підлозі? При повній відсутності християнських хрестів? При янголах в римських обладунках? З такою архітектурою? Це що – біблейський народ, біблейські люди? Біблейський одяг, біблейські риси осіб? – Він обвів рукою навкруги. – Монферан просто впхнув кривий і косий хрест у руку статуї з ідеальними пропорціями і якістю.

По сути, він займався дрібним ремонтом і адаптацією собору під християнство. Підміняючи окремі деталі, "втрачаючи" і переписуючи незручні фрески. Це єдине місце з таким хрестом: поверніться до янголів і побачите, які були тоді хрести. Щоб не переробляти, впхнули, що змогли і куди змогли. Тому що виготовити так, не зуміли б. Так велося "будівництво" майже всього Петербургу – просто переробка і підміна історії. І Віри у тому числі. Ну і? Перед вами храм сонцешанувальників. Сонце – той самий Бог, якому цей храм присвячений.

І всі інші храми, всі до єдиного – теж.

Ніколас знову підійшов до Ганни, зупинився праворуч від неї і вже спокійнішим тоном продовжив:

– Всі просто сліпо повірили. Але скільки років астрономії і скільки стародавнім храмам, про які досі нічого до ладу невідомо. Ким вони побудовані? Як? Чому битком набиті сонячною символікою? Ясно, як божий день, що Петербург не будувався, а відновлювався. Спотворені факти формують спотворене уявлення про країну і місце людини в історичному процесі. При цьому виникають спотворені психологічні реакції людей на великі історичні періоди або великі історичні події.

В більшості випадків докази знаходяться буквально перед очима, проте люди, навчені більше вірити офіційним джерелам, проходять повз реальні факти, за звичкою не помічаючи їх. Тотальний обман привчив громадян не бачити реальності за вигаданими образами.

Ніколас подивився в камеру телефона, звертаючись до численних глядачів:

– Що стоїть за словом, "відтворити"? Відтворюється те, що було повністю втрачено. Ісаакіївський собор завжди стояв в незмінному вигляді, його лише трохи переробили на початку дев'ятнадцятого століття, і не було ніяких інших