Читати книгу - "Мед для Ворона, Селена Рейні"

Ворон повільно стягнув з себе штани, а з неї халат. Але коли поклав долоні їй на сідниці й хотів скинути сорочку, дівчина віддалилася.

– Я залишуся у сорочці, – безкомпромісно сказала.

Чоловік роздратовано зітхнув. Що їй приховувати у цій темряві? Однак він не став переконувати її у протилежному. Обережно вклав на ліжко, розмістившись поруч. Почав цілувати. Спершу губи. Проте дівчина майже не відповідала. Тому він вилив свої ласки на її шию. А тоді й на груди, відгорнувши сорочку. Він цілував її півкулі по контору, то ніжно, то сильно покусуючи їх. Рукою погладив її стегна. Пробрався пальцями між нижніх губ. Довго пестив її. Але вона залишалася напруженою і сухою.

– Софія…, – прошепотів їй у вухо. – В чому справа?

Дівчина не відповіла.

Денис звівся на лікті та подивився їй в обличчя. Софія лежала з заплющеними очима. Однак її зіниці тріпотіли під повіками, ніби вона докладала значних зусиль, щоб не розплющити очі.

– Все добре? – турботливо запитав.

– Так, – коротко відповіла. – Продовжуй.

Під його палкими поцілунками та вмілими ласками, дівчина врешті почала збуджуватися. Але до того шаленства, у яке вона впадала минулі рази з Вороном, їй було далеко.

Врешті, чоловік перемістився на неї, повільно вставив і вже через кілька хвилин кінчив. Як тільки він з неї зліз. Софія підігнула ноги в колінах і поклала під таз подушку.

Чоловік ліг збоку біля неї.

– У тебе щось трапилося? Що тебе засмутило?

– Нічого, – відповіла у стелю. – З чого ти взяв?

– Ти не кінчила.

Але справа була не лише у цьому. Досі Денис і не підозрював, що Софія може бути настільки скованою. Так, під час сексу вона не відповідала йому взаємними пестощами. Але він відчував її бажання. Щоразу до цього ранку…

А сьогодні чоловік ледь протиснувся у неї, такою байдужою виявилася вона до нього. Він міг би проявити до неї більше уваги. Довше її збуджувати. Врешті, поцілувати там, де її досі ніхто не цілував.

Проте сам був на межі й чекати довше не міг.

Він бачив, як вона зиркала на телефон щосекунди. І як скривилася, коли прочитала повідомлення, яке їй надіслали.

– Розкажи, що тебе турбує. Ми не повинні бути чужими одне одному. У нас буде спільна дитина.

Софія лише глибоко зітхнула, все ще дивлячись у стелю. Денис поклав долоню їй на щоку і повернув обличчя до себе.

– Довірся мені.

Вона так довго мовчала, що Ворон вже не сподівався на відповідь. Але Софія заговорила:

– Це моя подруга вчора телефонувала. Її чоловік часто влаштовує скандали. І іноді прикладає до неї руку. Особливо коли вип’є. Минула ніч у неї була неспокійною.

– Зараз твоя подруга у безпеці? Їй потрібна допомога?

– Вона прислала мені повідомлення, яким дала зрозуміти, що все складно.

– Микита працює в поліції й може перевірити, чи вона в порядку.

– Це не надто хороша ідея. А якщо її чоловік…

– Я попрошу, щоб це виглядало, як звичайний візит. Він нічого не запідозрить. Вона живе у будинку чи у квартирі?

– У будинку.

– Продиктуй адресу.

Софія проказала вулицю і номер будинку.

– Він справді нічого не запідозрить? – запитала з сумнівом.

– Так. Ті хлопці знають, що робити у таких ситуаціях.

Ворон написав другу і той попросив зачекати. За цей час Софія та Денис розмовляли про те, чим займатимуться сьогодні. Ворон, зважаючи на його синці, вирішив не виходити за межі комплексу. І оскільки винив у своїй страшній фізіономії Софію, взяв з неї обіцянку скласти йому компанію.

Через пів години йому зателефонували.

– І що там? – без привітання запитав Денис у чоловіка по іншу сторону слухавки.

– Ми думали заглянути у будинок, як муніципальна поліція через сусідське дерево чи гараж, – пролунало на гучномовець. – Але побачили стовп на узбіччі й зайшли до будинку, щоб попередити власників про те, щоб з наступного тижня не залишали машину на дорозі, бо його будуть зносити. Чоловік з похмілля, але спокійний. Дружина з донькою грали у пісочниці у дворі. Тож, візуально все гаразд. Ніби… Якщо будуть якісь проблеми у тій сім’ї, телефонуй. Поїдемо з хлопцями зносити стовп. Заразом у дім заглянемо.

– Дякую, Микито. З мене вечеря у ресторані.

– Вечерю ми собі самі організуємо. А ти посидь з Мірою якось.

– Із задоволенням. Ще раз спасибі.

– Звертайся.

І чоловік відключився.

– Все добре, – проказав Денис.

– Дякую, – зі сльозами на очах проказала Софія.

Чоловік обійняв її та ніжно поцілував у чоло. Тоді опустився до щік. Притиснувся до губ. Знову погладив внутрішню сторону її стегон.

– А тепер розслабся.