Читати книгу - "Гра престолів"

сонці, й меч полетів у ріку. З виляском ударившись об воду, він швидко згинув з очей. Джофрі застогнав. Арія побігла до свого коня, а за нею рвонула Наймірія.

Щойно вони зникли, Санса підійшла до королевича Джофрі. Очі в нього були заплющені від болю, він важко дихав. Санса стала біля нього навколішки.

— Тільки подивіться, що вони зробили, тільки подивіться, що вони зробили! Бідолашний мій королевич! Не бійтеся. Я з’їжджу в тверджу й приведу допомогу.

Потягнувшись до нього, вона лагідно відкинула з чола м’яке біляве волосся.

Рвучко розплющивши очі, Джофрі втупився в неї поглядом, у якому не було нічого, крім ненависті, нічого, крім лютого презирства.

— Тоді вперед,— виплюнув він їй в обличчя.— І не торкайся мене!

Едард

— Її знайшли, мілорде.

Нед швидко зіп’явся на ноги.

— Наші чи Ланістери?

— Джорі,— озвався стюард Вейон Пул.— З нею все гаразд.

— Дякувати богам,— мовив Нед. Уже чотири дні його люди шукали Арію, але водночас її шукали і люди королеви.— Де вона? Звели Джорі привести її.

— Перепрошую, мілорде,— вибачився Пул,— але Ланістери при брамі виставили варту, тож коли Джорі привів її, вони повідомили королеву. Її ведуть просто до короля...

— Чорти б узяли цю жінку! — вилаявся Нед, широким кроком рушивши до дверей.— Розшукайте Сансу і приведіть її в залу аудієнцій. Можливо, знадобляться її свідчення.

Сходами башти він спускався, скипаючи від люті. Перші три дні він сам очолював пошуки, та й практично не спав відтоді, як зникла Арія. Сьогодні він був такий змучений і зневірений, що заледве тримався на ногах, але зараз його охопила лють, повертаючи йому сили.

Коли він перетинав замковий двір, його хтось кликав, але він, поспішаючи, не звернув уваги. Він би й побіг, але він і досі правиця короля, а правиця має триматися гідно. Нед відчував, що до нього прикипіли всі очі, а за спиною перешіптуються голоси, цікаві, що ж він робитиме далі.

Замок сера Реймуна Дарі (скромні володіння в половині дня їзди на південь від Тризуба) прийняв непроханих королівських гостей, коли обабіч річки почалося полювання на Арію та різникового сина. Приїзду ніхто не зрадів. Сер Реймун замирився з королем, однак на Тризубі в бій його родину вів дракон на прапорі Рейгара, тут загинуло троє його старших братів, і цього не забули ні Роберт, ні сер Реймун. І коли в замок, явно замалий для всіх, набилося вояків і короля, і Дарі, і Ланістерів, і Старка, від напруги аж вирувало.

Король зайняв залу аудієнцій сера Реймуна, і саме тут Нед усіх і знайшов. Коли він увірвався туди, в залі було повно люду. Навіть забагато, подумав Нед: наодинці вони з Робертом могли б залагодити справу мирно.

Роберт, з обличчям непроникним і похмурим, розвалився на престолі Дарі в самому кінці зали. Поряд з ним стояла Серсі з сином. Королева поклала долоню Джофрі на плече. Хлопцева рука й досі була замотана шовковими бинтами.

Посеред зали поряд із Джорі Касселем стояла Арія, і на неї були спрямовані всі очі.

— Аріє,— голосно гукнув Нед. Він рушив до неї, гупаючи чоботами по кам’яній підлозі. Побачивши його, вона скрикнула й заплакала.

Опустившись на одне коліно, Нед пригорнув дочку. Вона тремтіла.

— Вибач,— схлипувала вона.— Мені шкода, мені шкода...

— Знаю,— озвався Нед. У його руках вона здавалася зовсім крихітною — маленькою худореброю дівчинкою. Важко було уявити, що вона могла спричинити стільки неприємностей.— Тобі ніде не болить?

— Ні,— відповіла вона. Обличчя в неї було брудне, і сльози лишали на щоках рожеві доріжки.— Тільки їсти хочеться. Я їла ягоди, але більше нічого не було.

— Скоро ми тебе нагодуємо,— пообіцяв Нед і, звівшись на ноги, обернувся до короля.— Що це все означає?

Він обвів очима залу, шукаючи дружні обличчя. Якщо не рахувати його власних людей, таких у залі було зовсім мало. Сер Реймун Дарі тримався з непроникним виглядом. Півусмішка лорда Ренлі могла означати що завгодно, а старий сер Баристан мав серйозний вираз на обличчі; решта ж були Ланістери, а значить, вороги. Пощастило тільки, що не було ні Джеймі Ланістера, ні Сандора Клігана: ці двоє вели пошуки на північ від Тризуба.

— Чому мені не повідомили, що моя дочка знайшлася? — дзвінко й вимогливо запитав Нед.— Чому її зразу ж не привели до мене?

Звертався він до Роберта, але відповіла йому Серсі Ланістер:

— Як ви смієте розмовляти зі своїм королем у такому тоні?!

На це король нарешті заворушився.

— Тихо, жінко,— відтяв він і випростався в кріслі.— Вибач, Неде. Я не збирався лякати дівчинку. Просто мені здалося, що краще за все привести її сюди і все швидко вирішити.

— Що саме вирішити? — крижаним голосом поцікавився Нед.

Королева виступила вперед.

— Ви й самі добре знаєте, Старку. Ваша дівчина напала на мого сина. Вона і ще той син різника. А її тварюка мало не відірвала йому руку.

— Це неправда,— голосно заперечила Арія.— Вона просто трошки його вкусила. Бо він зробив боляче Майці.

— Джоф нам тільки-но розповів, що трапилося,— мовила королева.— Ви з сином різника били його палицями, а ти ще й нацькувала на нього вовка.

— Все було не так,— заперечила Арія, мало не плачучи. Нед поклав долоню їй на плече.

— Так! — наполягав королевич Джофрі.— Вони всі напали на мене, та ще й викинули Лев’ячого Зуба у Тризуб!

Нед зауважив, що королевич жодного разу й не поглянув на Арію.

— Брехун! — заверещала Арія.

— Стули пельку! — у відповідь зарепетував королевич.

— Досить! — хрипко й роздратовано прогуркотів король, підводячись із крісла. Запала мовчанка. Крізь густу бороду він сердито поглянув на Арію.— А тепер, дитино, ти мені розкажи, як усе було. Розповідай усе, і тільки правдиво. Брехати королю — великий злочин,— він перевів погляд на сина.— Коли вона закінчить, прийде твоя черга. А доти тримай язика на припоні.

Щойно Арія почала свою розповідь, Нед почув, як позаду нього відчинилися двері. Озирнувшись, він побачив, що Вейон Пул заводить Сансу. Арія говорила, а вони тихо зупинилися в задніх рядах. Коли вона дійшла до того, як пожбурила меч Джофрі на середину Тризуба, Ренлі Баратеон зареготав. Король наїжився.

— Пане Баристане, виведіть мого брата з зали, поки він не задихнувся.

Лорд Ренлі придушив