Читати книгу - "1000 фактів про Україну"

служив на флоті, був лікарем, під час російсько-турецької війни проявив себе чудовим хірургом, якого високо цінував Пирогов. Цікаво, що своїм умінням акуратно та швидко зашивати рани він був зобов’язаний своїй няні Ганні, яка колись навчила його… вишивати. Даль написав чимало наукових робіт з воєнної хірургії, гомеопатії та фармакології, підручник з ботаніки та зоології.

* * *

У 1868 році у Львові було створено культурно-просвітницьке товариство «Просвіта», першим головою якого став А. Вахнянин. Невдовзі такі центри з’явилися в усій Галичині, в Києві, Одесі, Чернігові. З цією організацією активно співпрацювали Б. Грінченко, Леся Українка, М. Коцюбинський, М. Аркас. До завдань товариства входило розв’язання суспільно-культурних та соціальних проблем, ліквідація неписьменності, будівництво народних домів, читалень, загальноосвітніх та ремісницьких шкіл, книговидання і поширення книг. «Просвіта» мала великий вплив на розвиток політичного руху в країні, зокрема на появу січових стрільців, ОУН та УПА, тому у 1939 році її було ліквідовано більшовиками. В 1988 році товариство відновило свою діяльність під назвою «Товариство української мови ім. Т.Г. Шевченка „Просвіта“».

* * *

Українська мова протягом кількох століть заборонялася різноманітними наказами та циркулярами більше 170 разів. Ось лише деякі приклади таких мовних гонінь: у 1627 році українські видання старого друку спалювалися за наказом царя Олексія Михайловича, в 1693 році було заборонено друкування книг українською мовою у Києво-Печерській лаврі, а в 1817 році – викладання українською у Києво-Могилянській академії. Відповідно до горезвісного Валуєвського циркуляра 1863 року під заборону потрапляло видання рідною мовою шкільних підручників та релігійної літератури. В 30-х роках ХХ століття естафету гонінь на українську мову було підхоплено сталінським режимом. Його жертвами стало багато українських письменників та поетів.

* * *

Найдавнішою рукописною книгою, створеною в Україні, що дійшла до наших часів, є «Остромирове Євангеліє» (1056–1057 рр.).

* * *

Сьогодні оригінальних рукописів ХІ-ХІІ століть лишилося не більше ста екземплярів з тих двохсот тисяч, що були, за підрахунками монахів, у Київській Русі. І всі вони відрізнялися високим рівнем художнього оформлення. Та особливе захоплення викликає «Пересопницьке Євангеліє», написане в 1556–1561 роках давньоукраїнською мовою на замовлення княгині Гольшанської-Заславської. Його виконано на пергаменті та прикрашено численними яскравими мініатюрами. Ця книга зберігається в Національній бібліотеці України ім. В. Вернадського, на ній, як і на Конституції України, приносять присягу президенти країни.

Пересопницкое Евангелие

* * *

Довгий час вважалося, що перші друковані видання прийшли до України із Заходу: на прохання української громади краківський друкар Швайпольт Фіоль видав 1491 року у відповідності до правопису того часу «Часослов» та «Осьмиглавник». Однак ряд історичних документів, знайдених нещодавно в Центральному історичному архіві Львова, свідчать про існування ще у 1460 році у цьому місті друкарні Степана Доропана. До їх знаходження першим українським виданням вважався «Апостол», надрукований ще у 1574 році Іваном Федоровим. Ця та інші книги, видані руським першодрукарем як у Львові, так і в Острозі («Буквар», Новий Заповіт із Псалитрем та «Острозька Біблія» – перша слов’янська Біблія кирилицею), – є видатними пам’ятками слов’янської культури.

* * *

Нині в Україні працює близько 600 видавництв різного профілю. У 2008 році вони випустили 24 тисячі друкованих одиниць загальним накладом 58 мільйонів примірників.

* * *

Один із провідних центрів книгодрукування в Україні – друкарня Києво-Печерської лаври – був заснований у 1615 році відомим церковним діячем та письменником, архімандритом Єлисеєм Плетенецьким. Трохи пізніше в місті Радомишлі Житомирської області ним було влаштовано першу в країні паперову фабрику, яка виробляла папір з льону та конопель. Папір мав непрезентабельний сірий колір, зате вирізнявся надзвичайною міцністю. Сьогодні в Радомишлі біля старовинної паперової фабрики Єлисею Плетенецькому встановлено єдиний в Україні пам’ятник на воді.

* * *

Україна здавна славилася своїми багатими книгосховищами. Перше з них – бібліотека Ярослава Мудрого – було засноване великим князем при Софійському соборі ще у 1037 році. Доля цієї бібліотеки досі лишається загадкою. Відомо лише, що багато книг з неї стали частиною посагу доньки Ярослава Мудрого – князівни Анни, яка стала королевою Франції. З їх числа до наших днів збереглося тільки Реймське Євангеліє. Це видання вважається настільки цінним, що на ньому кілька століть приносили присягу французькі королі.

* * *

Першу публічну бібліотеку на території України було відкрито у 1829 році в Одесі. Початок їй було покладено дарунком відомого мецената, графа М. Толстого. Нині вона перетворилася на Одеську наукову бібліотеку ім. Горького.

* * *

Сьогодні в країні діє понад 20 тисяч універсальних масових бібліотек, що містять більше 350 мільйонів примірників книг та періодичних видань. Справжніми книжковими скарбницями є великі бібліотеки національного значення: Національна бібліотека ім. В. Вернадського (з фондом у два млн прим.), Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Короленка (6,5 млн прим.), Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника (6 млн прим.), Національна парламентська бібліотека (4 млн прим.), Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека (2,3 млн прим.) та ін.

* * *

Перші газети з’явилися в Україні у XVIIІ столітті на Львівщині. Це були «Львівський кур’єр» (1749) «Львівська газета» (1776) та «Патріотична газета політиків» (1792). А з 1812 року почав виходити економіко-комерційний «Харківський щотижневик».

* * *

Сьогодні в Україні видається більше 2,5 тисячі журналів та 2,7 тисячі газет.

* * *

У листопаді 1924 року в місті Харкові відбулася перша радіопередача. А за 10 років радіоприймачі з’явилися у кожній українській квартирі. Перший телевізійний передавач запрацював у 1938 році в Києві. Щоправда, спочатку він тільки ретранслював телепередачі з Москви. Самостійну спробу передачі зображення в ефір було зроблено 1 лютого 1939 року, вона тривала лише 40 хвилин. У дусі того часу телеглядачам показали портрет Серго Орджонікідзе без звукового супроводу та різноманітні титри. «Картинка» була поганої якості, в зелених тонах, а розмір телеекрана не перевищував розміру поштової листівки. Тільки у 1951 році в Києві почав свою роботу перший український телецентр. За кілька років такі центри запрацювали в Сталіно (нині – місто Донецьк), Одесі, Львові, Дніпропетровську, Ворошиловграді (нині – Луганськ), Симферополі та Запоріжжі.

* * *

Перший український телефільм «Вогняний потяг» було знято у 1959 році на Харківській студії телебачення режисером Володимиром Бутком.

* * *

Нині близько 94 % населення отримує інформацію про світові та внутрішні події на українських каналах,