Читати книгу - "Інтерв’ю з колоритним дідом"

вібрує від напруження, коротке замикання, трубка падає.

Карпо Карпович. Інформаційне перевантаження. Зараз вставлю новий запобіжник. (Йде в закапелок до робота, лагодить його.)

Базлай. Отже, шеф попросив розібратися. Розберемося! Поскільки шеф відбув на міжнародний симпозіум, а потім прибуде на риболовлю, беру керівництво на себе. З колегіальною відповідальністю. (До Нептуневича). Іване Абрамовичу, пишіть порядок денний: «Про принциповість».

Жук. Нащо крутити? Про вигнання цього лобуряки Пахучого!

Базлай. Отак в лоб? Шито білими нитками...

Всі. Правильно, вірно, мудро! «Про принциповість» — ніби про всіх.

Базлай. Колеги! Принциповість — один з важливих чинників делегування повноважень в епоху НТР.

Жук. Делегування повноважень?

Нептуневич. Так формулює соціологія розподіл обов’язків.

Жук. Видумають, чорти собачі! А втім, і соціологам жити треба.

Базлай. Прошу уваги! Візьмемо в цьому контексті Пахучого. Він спить на роботі і виступає у буфеті. В кращому разі — навпаки. Отже, нашій кузні прогресу Пахучий потрібний, як зайцю стоп-сигнал. Він це розуміє й обливає нас брудом. Прошу висловлюватись. Товаришко Мері!

Мері. Моє дівоче серце крається навпіл і владно сигналізує: звільнити Пахучого, щоб ним і не пахло!

Базлай. Колего Жук!

Жук. Свояки мої милі, коршаки сизокрилі! Як відомо, прогрес перебуває на колосальному піднесенні. Молодь тягнеться до безвідходної технології та навісного реманенту. А Пахучий — більмо і гальмо! Викоренити!

Базлай. Вам слово, Іване Абрамовичу!

Нептуневич. Безпрецедентний інцидент з Пахучим змушує оголосити йому імпічмент!

Базлай. Колего Інчук!

Інчук. Не плюй в колодєц, гласить мудрість, вилетить — не спіймаєш. А Пахучий плюнув нам в очі і нехай вилетить. Уволіть!

Базлай. Я дозволю собі...

Його перебиває дзвінок відремонтованого робота. Базлай бере трубку.

Базлай. Що у тебе, Кіберику?

Робот. Перепрошую. Даю інформацію з блоку пам’яті першого кварталу другої декади. Дзвінок шефу від члена-кореспондента Пахучого з приводу позитивного вирішення кадрового питання щодо пасинка, продукованого по лінії другої дружини член-кора. Спасибі наперед.

Базлай (кидає трубку). Колеги! Чи не передали ми куті меду? І справа не в тому, що вітчим Пахучого членкор, а в тому, що ми ж люди гуманні. Прошу висловлюватися. Товаришко Мері!

Мері. Моє дівоче серце крається навпіл і ніжно туркоче: хай пахне Пахучий на нашій науковій клумбі!

Базлай. Колего Жук!

Жук. Воно, конєшно, як розжувати та поскородити прогрес, то, конєшно, воно молоде діло. А молодь, як відомо, тягнеться до циклотронів та ротаційних борінок, і з Пахучого ще люди будуть, а може, і начальник. Не викорінювати.

Базлай. Прошу, Іване Абрамовичу!

Нептуневич. Безпрецедентний інцидент юного Пахучого є хворобою росту... е-е... акселерації. Оголошую свій імпічмент персоною нон грата.

Базлай. Ви, колего Інчук.

Інчук. Яблуко від яблуні не всігда падалка. Не звільнять, а повисіть!

Карпо Карпович. Ну, артисти!

Базлай. Нащо зайві репліки? Отже, в резюме засідання «Про принциповість» запишемо принципове викриття окремих недоліків та посилення виховного впливу на перспективну молодь.

Всі. Взяти за основу!

КАРТИНА ШОСТА

Всі, крім Базлая та Жука, в залі. Тримають букети.

Робот (теж з квітами, відповідає на телефонний дзвінок). І не дзвоніть, і не балакайте — у нас прийом. Коли? Після дощику в четвер. У мене — все. Що? Я тебе пошлю, я тебе так пошлю... Паразит! (Кидає трубку.)

Мері. Здається, їх не було цілу вічність!

Яєчко. Науковий туристичний вояж до Англії — це вам не жук наслідив.

Вустя. Божествено!

Входять туристи Базлай та Жук. Базлай у блайзері і з моноклем. Жук у смокінгу, вишиванці та полотняних штанях. Оплески.

Нептуневич. Зі щасливим завершенням турне!

Жук. Яке дурне щасливе?

Базлай. Турне, туристична подорож...

Жук. А! Гуд бай! О’кей!

Базлай. Дякуємо, спасибі за квіти!

Яєчко. Може, мотнутись за чекушкою?

Базлай. Зворушені... Але ж робочий день... І шеф...

Нептуневич. Наш вельмишановний керівник відбув на ювілей товариства кінологів, а потім засідатиме в прес-барі кінофестивалю дитячих фільмів.

Базлай. О! Тоді пляшки на стіл, сер Жук! А ви, леді і джентльмени, розбирайте сувенірні авторучки! На жаль, валюти в нас було, як перед получкою!

Жук. На ті бісові фунти хіба що фунт лиха можна купити!

Мері. Ах, джентльмени! Чому ви не привезли пляшку скотч-віскі?

Жук. Золото моє, та це шотландське зілля просто натуральний самограй, і смердючий, як у баби Любки з мого села, бо жене вона з буряків, але й бере по-божому — рубляку.

Всі. Хай живе! Будьмо! Ура!

Випивають. Робот теж ллє мастило у воронку на голові.

Нептуневич. А як функціонує у поточний момент британський політичний організм?

Базлай (вставляє монокль). Питання неоднозначне, на мій погляд. У загальних рисах сформулюю відповідь так: безробіття, інфляція, депресія, твердолобість торі, песимізм, хіпі, ноу хепі-енд.

Мері. О, ви справжній міжнародний оглядач! А екскурсії?

Базлай. Тауер, Вестмінстер, Грінвіч, Біг Бен, Гайд-парк, Сіті, Сохо, трущоби, смог, зміна караулу біля Королівського палацу.

Жук. І магазин твіду на пікаділлі-стрітському кутку, де три тополі, якраз навпроти...

Вустя. О сервіс, сервіс!

Жук. Сервізів там повно, навіть макітри бачив. Але дорогувато, все кусається...

Вустя. А з промтоварами як?

Жук. Барахла достобіса, як на колишньому одеському товчку, і приблизно в такій же ціні...

Яєчко. Товаришочки! Горілка кисне, нумо!

Всі. Поїхали!

Мері. А стриптиз?

Базлай. На це потворне явище Заходу у нас валюти не вистачило.

Жук. Нащо той стриптиз, золоті мої, коли на вулицях хіпі таке видєлують, як коти на глині. Срамота! їй-бо, тільки з-за куща і можна дивитися!

Інчук. А як щоб перекусити черв’ячка?

Нептуневич. Заморити черв’ячка.

Базлай. Між нами, серами, англійське меню розраховане на дистрофіків.

Намагається втримати лівицею виделку з добрячим шматком бройлера, але з незвички зазнає фіаско.

Жук. Та кинь церемонитися, брате, рибу, птицю й гарну молодицю треба брати голими руками! Свояки мої рідні, з їхнього раціону ми б щезли! П’ють, як горобці: ковток — і в хлам! А з їдлом взагалі сміхи! На прийомі в лорда-мера, приміром, усі стоять, а час іде, то питаю нашого хлопця з посольства, коли прийом почнеться, бо кишки марш грають. Як зарегоче він, шуруй, каже, пілігріме, до лівого столика, там, каже, пару сендвічів та орандж лишився, та хутко, бо прийом уже фінішує. Щастя, що я у мандри добрячий шмат сала прихопив та дві горілки саморобної — обійшовся без дистрофії.

Нептуневич. А як із впровадженням технічних новинок?

Жук. Одразу хапають, песиголовці, і в діло, ні тобі покумекати, ні тобі розжувати.

Карпо Карпович. А робітники?

Базлай. Нам програму хитро склали, щоб робітників ми не бачили.

Жук. Але ми не такі дурні, як з виду. У пабі — їхньому пивбарі — трохи поговорили з роботягами, Базлай, слава