Читати книгу - "Привид Чорного острова"

в запалі вимовила Мері й жбурнула обручку на стіл. — Візьміть її.

У Морісона запалали очі.

— Послухай, міс Мері, я жартувати аж ніяк не збираюся.

— Я також.

Морісон засміявся. Удаваний і невеселий сміх йому не вдався.

— Мене дуже дошкуляє, коли ти не жартуєш Ой дошкуляє. А що, коли я…

— Що ви?

— Я можу посадовити вас у тюрму. За борги.

— Мене?

— Як не тебе, то батька твого.

— Хто тут збирається садовити мене в тюрму? — запитав з порога Джон.

— Я. Тут змова проти мене. Ви не дотримуєте свого слова. Промине менше місяця — й ти станеш перед судом, Джоне.

Джон засміявся, ніби загупав важкий молот. Гляне на Морісона — й наче знову гупає молот. Чим кисліше ставало обличчя в Морісона, тим веселіше сміявся Джон. Насміявшись досхочу, підійшов до шухляди, витяг звідти стосик грошей, відрахував десять пачок і подав Морісонові:

— Візьми й перелічи. Мо', не всі? І напиши розписку.

Морісон остовпів, розгублено дивився на Джона, на Мері, на купу грошей.

— Ну, що, посадив у тюрму? — запитав Джон. — Прорахувався? Не вийшло? Бери гроші й забирайся звідси під три чорти.

Але Морісон про щось зосереджено думав. Запитав не одразу:

— Звідки в тебе гроші, Джоне?

— Це тебе не стосується. Бери й тікай собі з острова. Доки я орендую — доти тут і господар.

— Зачекай. Хтось приїжджав до вас?

— Кажу тобі — йди геть! А звідки вони — то справа того, в чиїй кишені вони лежать. Бери.

— Джоне, не дратуй мене, ти знаєш, який я буваю, — грізно вимовив Морісон.

Несподівано ввійшов Фред, пильно оглянув усіх і зрозумів, що тут відбувається. Та Фреда почала бити лихоманка. Він підбіг до Морісона і благальним голосом запитав:

— Привезли, містер Морісон? Швидше давайте. Я гину без них.

Морісон витяг з кишені пакунок, показав Фредові й знову сховав, підвівся, штовхнув Фреда до дверей і вийшов слідом за ним.

— Що тут відбувається? Звідки у Джона гроші? — запитав він у Фреда, коли відійшли від будинку на чималу відстань.

— Дайте хоч одну пілюлю. Тоді все скажу.

— Кажи зараз, бо тоді з тебе нічого не витягнеш. Відповідай, що тут відбувається на острові? Ти витягни руку з кишені. Я тебе знаю.

Фред витяг руку й признався:

— Кишеня в мене порожня.

— Не крути, розповідай.

Фред ішов мовчки й примружено поглядав на Морісона, ніби цілячись з пістолета. Підійшли до кручі. Морісонові урвався терпець. Він вихопив з кишені пістолет і наставив на Фреда.

— Ну, чекаю.

— Сховай іграшку. Гаразд. Розповім, — сказав Фред.

Він стежив за рукою Морісона. Коли той сховав пістолет у кишеню, Фред кинувся на нього, але Морісон біля самого горла перехопив руку Фреда з ножем. Морісон мав більше сили, ніж випав з рук Фреда, і він опинився на колінах.

— Прошу вас, містер Морісон, не вбивайте мене. Я хотів…

— Розповідай! А тоді я ще подумаю — жити тобі чи ні.

— Все скажу, але прошу вас… Це російський матрос віднайшов скарб і звідти взяв оті гроші, що має Джон. Оце й уся правда. А тепер…

— Коли це було?

— Тижнів зо два тому.

— Ах ти ж собака — чом не повідомив? Адже я лишив тобі передавач. Сам схотів заволодіти скарбом? Чи разом зі своїм братом?

Морісон вихопив пістолет.

— Я все сказав… Не вбивайте мене!

— Ти не сказав головного. Пригадай, за яких умов я тебе тут тримаю? А може, забув, як урятував від шерифа? Отак ти мені за все це віддячив?

Морісон тричі вистрелив.

Коли Фред повільно осів на землю, він ногою зіштовхнув його з кручі.

… Ті постріли долинули до кімнати. Мері й Джон з Біллом налякано переглянулися, ніби дошукувалися відповіді на запитання: хто в кого стріляв? Хоч усі знали, що у Фреда пістолета не було, все ж сподівались: Фред не загинув.

Зайшов Морісон. Він зупинився на порозі і всіх оглянув. Особливо доскіпливо зирив на Олеся.

— Ти і є той самий радянський моряк, що знайшов скарб? — запитав.

— Де Фред? — поглянув на Морісона Джон.

— Це не твоя справа, — огризнувся той.

— Де? Ти його вбив? — Джон усе ближче і ближче підходив до Морісона. М'язи його могутнього тіла випнулись. На червоній шиї здулися жили.

— Стій! Ні з місця! Стріляю! — Морісон цілився з пістолета.

— Батьку, зупинися! — з жахом вигукнула Мері.

Джон остовпів, бо також нарешті помітив націлений на нього пістолет.

— Ти убив мого брата і за це заплатиш мені, — грізно вимовив Джон.

— Він убивця! Вбивця! — зойкнула Мері. В її голосі жах.

Морісон удавано спокійно сів на стілець і помовчав кілька хвилин. Він ніби говорив до всіх, щоб заспокоїлися: нібито нічого страшного не скоїлося.

— Годі! Час відкрити завісу. Та й мені вже набридло панькатися з вами. Сідайте і слухайте. — Морісон зробив паузу, ніби даючи всім присутнім можливість виконати його наказ. — Джоне, гадаєш, що ти єдиний чоловік на світі, в якого є карта острова з позначкою, де схований скарб? — Морісон витяг з бічної кишені перегорнутий кілька разів папірець і поклав на стіл. — Підійди й поглянь.

Джон недовірливо зиркнув на Морісона, потім на карту. Ніякого сумніву не лишилося — карта була така самісінька, як і в нього. Спершу Джон намагався вхопити карту і знищити, але раптом пригадав, що вона вже не потрібна, бо скарб знайдено. Та й карта є, певно, не лише в