Читати книгу - "Няня для олігарха, Роза Фаєр"

Глава 24.

На жаль,дива не сталося... Це я зрозуміла,коли Сергій за один ковток осушив свою склянку і встав.

-Вже пізно, я напевно піду,-рушив він до дверей,але зупинився за крок,-Надіє,ви, можете приходити сюди, коли вам заманеться,але тільки за моєю відсутністю, надобраніч,-звук дверей привів мене до тями. 

Ми знову перейшли на ви, знову закрилися один від одного. Роблю останній ковток, щоб трохи заспокоїтися. Останнім часом життя здається зовсім не легким. Чому ж так складно, чому взагалі цей чоловік.. Добре,час дійсно пізній і можливо ранок внесе якісь свої світлі корективи.

З доволі обнадійливими думками я лягла в ліжко і навіть не зрозуміла,коли заснула. Було так добре і спокійно, через сон мені наче здалося, що хтось обіймає, міцно притискаючи до себе. Проте, прокинулася я зовсім не свіжою і щасливою,як показують в рекламі. Тому що,над моїм вухом гуділа Софія і хоч,як я роздивилася на годиннику,була вже перша година дня,але відчувала я себе м'яко кажучи не дуже.

-Надя,Надя,а ми їдемо в аквапарк,вставай!Тато сказав, що тобі тоже можна з нами,-продовжувала знущатися над моєю головою Софія. Дай же ж, щоб вона ніколи не знала, що таке похмілля.

-Вставай! Вставай!-почав цей маленький кат, продовжувати мої тортури.

-Софія,будь ласка,не так голосно,-видавлюю з себе слова,ледве шевелячи язиком. Все в горлі пересохло,наче у пустелі і в голові тільки одна мрія. Хто б то води мені приніс,все віддам.

Наче по замовленню, двері моєї кімнати відкриваються і я бачу, що спочатку просовується таця. Більше нічого мене не напружує, бо я бачу на ній пляшку води і каву. Я зовсім не зважаю,що цю тацю приніс Сергій, навіть те, що я в нічній сорочці. Я просто тягнуся до води,бо це для мене зараз найголовніше.

Проте,коли моя спрага нарешті втамована я усвідомилюю,як зараз виглядаю. Тому, швидко запрвзаю назад під ковдру, щоб прикритися і чую ззаді легкий смішок.

-Доброго ранку, Надіє,-глузує з мене і далі Сергій.

-Доброго..але не впевнена,-зовсім, спокійно відповідаю на його слова. Після вчорашнього вечора мені не хочеться продовжувати з ним сваритися і я по іншому починаю реагувати на його репліки.

-Ми даємо вам півгодини на збори. Якщо не встигнете,то поїдемо без вас. Софіє,пішли не будемо заважати нашій няні збиратися,-забирає він малу і вони виходять.

Я ж трохи шокована спокійно роблю ковток кави, настрій одразу покращується. Проте,не від гарячого,а від того, що ранок приніс мені усвідомлення.

А саме того, що ми з Сергієм перейшли певну межу,дороги назад до якої не має. Від щастя у мене навіть перестала боліти голова і я солодко потягуюся на ліжку. 

Раптом,з двору чути звуки сигналу автомобіля. Йой, мені ж треба збиратися,а я розляглася. Хоч би тільки встигнути,злітаю з ліжка і на ходу одягаюся. Тому що,не можу собі дозволити пропустити цю,схожу на сімейну,поїздку.

Коротко по суті,я зібралася швидко. Але в мене виникла невелика проблема. Я не маю купальника. Ну,не думала, що тут він мені знадобиться. Правда,тут на території є літній басейн,але він ще пустий,бо погода не така вже й тепла. І я думала, що встигну собі його взяти з квартири чи новий придбати до сезону. Що ж, виходу не має, потрібно по дорозі кудись заїхати по купальник. Думаю, що Софія і Сергій будуть не проти,все ж вони самі запропонували поїхати з ними разом.

Одним словом,я побігла на двір, надіюсь, що вони ще не поїхали без мене. Фух, автомобіль Сергія стояв і я потопала прямо до нього. Вже коли я була за метрів п'ять від авто, Сергі швидко вийшов і відчинив мені дверцята попереду. Відповідний жест був милий,але трохи спантеличив мене. По перше, тому що, Сергій дуже рідко їздив сам за кермом,а нас, зазвичай,возив Роман. А, по-друге, тому що,я б сама не наважилася сісти біля нього спереду. Це якось так інтимно чи що.

Ну, погодьтеся зі мною,що спереду частіше всього сидять половинки,але не няньки.  Знову, цей чоловік перевернув світ з ніг до голови. За цими думками я й забула сказати йому,що не маю купальника. І де тільки моя голова літає,а може я взагалі її дома забула. Я навіть легко торкаюся до чола,наче на місці. Хмикаю від власних думок і раптом натикаюся на зацікавлений погляд очей Сергія в дзеркалі.

-Щось не так,-запитує він мене.

-Та, якщо чесно, то у мене є одна проблема. Здається, що не дуже велика,але в даному випадку може бути фатальною,-не знаю, що верзу і чому не сказала одразу все прямо. Просто,вже варто мені хоч самій собі признатися,що він мені подобається і потихеньку зводить з розуму.

-Ти мене заінтригувала,кажи, що сталося,-ох,ти. Ми знову на ти,бачу або мені просто хочеться бачити,що він відчуває до мене те ж саме. Принаймні,він бачить в мене жінку,а не приятельку. Це видно неозброєним оком,але раніше я на це не дуже зважала. Вважаючи, що він просто Казанова,як то кажуть. Проте, дізнаючись його все ближче і ближче,я зрозуміла, що це зовсім не так. 

-Одним словом.......я просто......Ем,не маю з собою купальника..

Господи!Та,що це зі мною. Чому я аж почервоніла від цих слів. Я вже давно доросла жінка,а веду себе так, начебто ще незаймана,яку до того ще й ніхто не цілував,а хлопець,що мені подобається нарешті звернув на мене увагу.

-І тільки й всього,-дивується, напевно, також,з моєї реакції,на свої ж слова, Сергій,-Зараз заїдемо по дорозі в торговий центр і твоя проблема буде вирішена.

-Чудово,я швидко збігаю за купальником,ви з Софією навіть не встигнете засумувати,-вже впевненіше і спокійно говорю я і радію, що взяла з собою карточку на якій пристойна сума коштів. Принаймні, мені на купальник точно має вистачити. Напевно, варто купити більш закритий,ми ж їдемо з дитиною.

-Ну,так не годиться. До вибору купальника варто підійти серйозніше. Ми залишимо Софію в дитячій кімнаті,а самі підемо в магазин,-повертає він з траси на дорогу,що веде до ЦУМу. При цьому, говорить це так спокійно,наче ми підемо купляти морозиво,а не купальник,що виглядає майже так само,як білизна,але зроблений з трохи іншого матеріалу.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍