Читати книгу - "Одна ніч, Ясміна Лав"

Глава 23

Артур

 

  Напевно, в моєму житті ще не було дня, коли б я так радісно прокидався вранці. З трепетом готував сніданок для коханої жінки і чекав на її пробудження.
Моя Мишка.
Тільки моя.

Все усвідомлене життя, я знав, що ніколи не одружуся. 
Вбив собі в голову, що жінки тільки для задоволення. Але зараз... 
Вона змінила все.
Вона змінила мій світ.
Мене.

Дивлячись на Алісу під світлом місяця, коли ми поверталися від її матері, я зрозумів, що роблю все правильно. І моя пропозиція повністю виважена. 
Хоч дівчина і обіцяла подумати, я вже знав якою буде відповідь. 
І це не могло не тішити...

Кожна хвилина, проведена з нею, здається мені раєм...
Кожний її дотик змушує мене бути кращим. Я не просто хочу її ...
Хоча і це теж.
Я її кохаю.

Вперше в житті я можу сказати, що я кохаю. 
Ох, чув би це Олег ... тут же стає смішно від цих думок ...
Ось він би поржав ...

Колись ми з ним посперечалися. 
Я сказав що ніколи, за все моє життя, не знайдеться та жінка, яка змусить мене стати перед нею навколішки і назвати своєю дружиною.
А ось Олег був більш оптимістичний.
І я знаю, що програв це парі. 
Отже, ящик дорогого, витриманого коньяку доведеться відправити другу.

Сьогодні, поки ми з Алісою їхали до готелю, я всю дорогу милувався нею. Не міг відвести очей.
Вона дивилася у вікно, промені сонця пестили її шкіру і від світла, що потрапляє в очі, вона мило мружила носик.

Мені зараз потрібно було в офіс, а я сидів у машині і чекав поки моя наречена переодягнеться і я зможу відвезти її до готелю.
По-моєму, я збожеволів...
Ні, точно... Вона зробила з мене романтичного балбеса.

Приїхавши до готелю, вирішую провести її до місця збору практикантів. Бачу за її поведінкою, як вона боїться реакції Елеонори на її запізнення. І як на зло, ми стикаємося з жінкою біля ліфта.

Я помітив реакцію жінки на наші сплетені руки. 
Так, вона готова кидати блискавки.
Такою злою я Елеонору бачив рідко. А точніше всього один раз... А після моїх слів про наречену, вона перетворилася на відьму.
Але я знаю її давно, і вона сильна баба. І дивлячись на те, що знала – між нами нічого крім швидкоплинного сексу не буде, думаю переживе.

Коли Аліса на місці, йду до свого люкса. Прийдеться попрацювати поки що віддалено. 
Якесь погане передчуття. І не дарма.
   ***
Під час обіду викликаю старшого адміністратора. Хочу дізнатися де саме сьогодні Мишка, але дізнаюся про щось дивне.

-Алісу ще з ранку забрала Елеонора Сергіївна. Як вийшла із кімнати, так і не поверталася. – пояснює Тамара Арнольдівна.
-Добре. Дякую, можете бути вільні.

Жінка йде і я відразу набираю номер Елеонори. 
Але вона недоступна.
Спускаюся до ресепшена і намагаюся дізнатися у дівчат, де керуюча, але ніхто її не бачив. 
І кабінет зачинено на ключ.

-А може, хтось бачив Алісу? - задаю питання вже відходячи від стійки.
-Так. Я бачила. – відповідає Оля.
-Її кудись відправила Елеонора Сергіївна. З самого ранку.

Щось мені це перестає подобатися. 
Де ти, Мишко?
Заходжу в кімнату охорони та переглядаю записи з камер.
Знаходжу телефон служби таксі, в яке сіла Аліса і дізнаюся про маршрут машини. 
Слава богу, номер було добре видно.

Не пам'ятаю, на якій швидкості я туди їхав. Але на червоне світло світлофора навіть уваги не звернув.
А на душі така тривога... 
Якщо з Алісою хоч щось трапиться я збожеволію.
   ***
Стою біля порожньої будівлі і не розумію. 
Що тут могла робити Мишка? 
Навіщо її сюди відправила Елеонора?
А може, таксист щось наплутав...?
Але раптом помічаю на землі біля входу гумку для волосся. Така ж була зранку в Аліси... 
Але ж вона не єдина на світі - каже мені підсвідомість, та чомусь я певен, що це саме гумка Мишки.

Піднімаю її з землі і сідаю в машину. Набираю безперервно номер Аліси, але, як і раніше – поза зоною. 
Потім дзвоню ще раз Елеонорі – не відповідає.
Нерви не витримують і я щосили б'ю руками об кермо. 
На душі херово.

Викликаю хлопців служби безпеки в готелю, а Сашка - охоронця, відправляю до гуртожитку. А раптом вона все-таки там...
Але надія пропадає, коли хлопець повідомляє, що Аліси не було з ранку.
    ***
Пів дня ми переглядали з охороною записи з камер, щоб знайти ще якісь зачіпки, але нічого... 
Абсолютно.
Потрібно шукати Елеонору. 
Тільки ось це ще один глухий кут. Вона залишила машину на парковці готелю і піймала попутку, як я з'ясував. 
І куди поїхала невідомо...

Її будинок мої люди перевірили – пусто. Надвечір уже нема сил і я виходжу на балкон, і дістаю цигарку з пачки, яку взяв у хлопців. Роблю затяжку та гарячий дим обпалює горло...
Але я не поспішаю відкашлятися. Потрібно просто звикнути.

Я не курив більше трьох років, але зараз не можу стриматися.

З номера долинає звук мого мобільного і я тушу цигарку. А коли підходжу до столу, на якому лежить телефон, то мало не підстрибую.

На екрані – Мишка.
Моя Мишка.
Тільки б все добре було ... проноситися в голові і я приймаю виклик.

-Мишко, де ти? - намагаюся говорити спокійно, а самого трясе.
-Здрастуйте, Артуре Миколайович... - не відразу впізнаю голос, але потім доходить.
-Де моя наречена? - запитую Фролова.
-Не так швидко, дорогий. Не хвилюйся, твоя красуня жива, здорова ....
Поки що...
-Послухай, якщо з нею щось ста...
Але я не встигаю договорити, як чоловік починає сміятися в телефон.

-Зараз ти мене слухай, шмаркач. 
Якщо ти не виконаєш мої умови, то твоя Мишка пошкодує про те, що народилася. Мої хлопці люблять таких маленьких дівчаток. - Фролов спокійний і серйозний.

А від його слів у мене просто рве дах.
Не можу навіть думати, що з Алісою щось може статися з моєї вини. 
Не можу уявити, що до неї хтось торкнеться.
Погань! Сука! Чорт!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍