Читати книгу - "У полоні Еміратів, Zhelizna"

Розділ 17 (Дискомфорт)

- Пані Джаннат, чим ви плануєте зайнятися в Еміратах? 

- Ох, Маліка, у мене стільки справ, що я навіть не знаю з чого почати. На наступному тижні я планую провести раут для впливових жінок Дубая, щоб залучити їх до свого проекту. Мої помічники якраз  займаються організацією заходу.

- Дай Аллах вам сил, пані. Я вірю в те, що все пройде успішно.

- Амінь. До речі, Асю, я вас також запрошую відвідати раут. Мені буде приємно бачити вас серед гостей - на пропозицію колишньої дружини, дівча тільки розгублено поглянуло на мене. 

Якась Ася сама не своя з самого ранку. Спочатку вона ніяково відреагувала на приїзд моєї сім`ї, далі пів дня провела у своїй спальні і тільки на вечерю спустилася за моїм проханням. Щоправда, я розумів, що цей жест був з ввічливості. Ася мовчала протягом всієї трапези і дивилася тільки у свою тарілку. Мене це дивувало.

- Дякую за пропозицію, але мені там нічого робити. Я точно не відношуся до впливових жінок Дубая.

- Ви дружина покійного Мухаммада Аль-Біші, спадкоємиця його статків, а тому по праву можете претендувати на цей статус. 

- Джаннат, не наполягай. Дай Асі час подумати - колишня дружина покірливо кивнула головою і повернулася до Лії, щоб запропонувати їй щось солоденьке. 

Ми ж з Асьою дивилися один на одного. 

Важко було не помітити те, як дівчина сьогодні гарно виглядала. Вона була схожа на справжню принцесу у ніжній персиковій абаї та з легкими кучерями. Мені не вистачало на ній ще якоїсь діадеми і тоді б точно образ був би завершеним. Хоча… ось цей незрозумілий сум варто прибрати з юного обличчя, адже він взагалі не пасує йому.

- Маліка, подаси нам з Асею каву у мій кабінет. Нам потрібно поговорити - легка посмішка не приховується від моїх очей і я акцентую на ній свою увагу. 

- Добре, пане. 

***

- Що тебе турбує? - це були перші слова, які я почула від пана Халіма. 

- Н-нічого? - моя відповідь звучала більше, як запитання. Я прекрасно розуміла, що чоловік помітив мій мовчазний стан, але коментувати його не могла. Мені самій важко було зрозуміти, що саме зіпсувало мій настрій. 

- Ти сама не своя з самого ранку. Тобі некомфортно, що у домі тепер буде Джаннат з Лією?

- Що? Ні, ви неправильно мене зрозуміли. Я рада була познайомитися з вашою сім’єю - серце калатало в грудях на словах, які я говорила. Я не хотіла, щоб пан Халім про мене погано подумав.

- Тоді поясни, що не так, бо я відчуваю твої емоції, Асю. Ти дуже поникла.

Так, як я сама не розуміла свого стану, довелося викручуватися на місці. У голові промайнула згадка про те, що я з самого ранку хотіла озвучити пану Халіму. Вона стала для мене рятівним колом, за яке я міцно вхопилася. 

- Я не поникла, просто перебуваю у роздумах. Мало не пів ночі я провела на різних сайтах у пошуках того, де колись заповнила ту злощасну анкету. І ви не повірите, але я його знайшла. Ті самі умови, ті самі контакти. 

Щоб підтвердити свої слова я розблокувала телефон і підійшла з ним до чоловіка. Мені хотілося йому показати плід своєї праці, але це було помилкою. Бо нахилившись до нього, замість того, щоб прогорнути сторінку сайту, я зависла на концентрованому ароматі мускусу, що заповнив мої легені. 

- Асю, з тобою точно все добре? - хриплий голос біля вуха змушує мене винирнути з роздумів. Щоб не відповідати на запитання, я просто передаю телефон у руки пана Халіма і про всяк випадок роблю два кроки назад. Не хочу, щоб у голові паморочилося через густий запах. 

- У мене з’явилася одна ідея. А що, якщо ми знайдемо дівчину слов’янської зовнішності і від її імені заповнимо анкету. Я знаю, які їх цікавлять параметри, знаю до яких запитань готуватися. Ми б могли її всього навчити для співбесіди. А далі б зловили на живця. 

- Тобто ти хочеш, щоб вона прилетіла в ОАЕ, її зустріли ті покидьки, ми їх супроводили до лігва і там накрили? - я киваю на запитання і дивлюся на замисливий вираз обличчя чоловіка. Вночі мені здавався цей план геніальним, але зараз я маю великі сумніви.

- Сподіваюся, що моя ідея не звучить надто наївно - не дуже хочеться почути від пана Халіма, що я дурне дівчисько, яке вміє тільки багато фантазувати. 

- Ні, ти що… навпаки, я думаю, що ти все чудово придумала - почуте змушує великий камінь впасти з моїх плечей. Мені навіть здається, що я відчула якесь полегшення.

- Ви справді так вважаєте? 

- Так. Але нам потрібно багато попрацювати над твоїм планом. Знайти потрібну дівчину - найменша з проблем. Ми маємо продумати все до найменшої деталі, щоб нікого не підставити під удар і не дати їм утекти. Це буде не просто.

- Я все розумію. Але я готова працювати, готова навіть сама стати жертвою, лише, щоб… притягнути їх до відповідальності - останні слова я говорю набагато тихіше, але пан Халім все одно їх чує. 

Чоловік повільно встає зі свого місця і підходить до мене. Я несвідомо затамовую дихання, щоб знову не потрапити в пастку солодкуватого парфуму, який скоро почне фантомно мене переслідувати. Але серце все одно зрадницьки починає битися. І тут уже справа в тому, як наді мною нависають. Різниця у рості збуджує мої відчуття і змушує ще більше розхвилюватися. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍