Читати книгу - "Вовчиця. Присяга крові, Анна Юняєва"

Розділ 32

Три місяці потому... 

З холодного неба, яке затягнуло сірими хмарами спадав сніг, вкриваючи все у свої обійми. Ельза сиділа в кріслі-гойдалці біля каміна, заглядаючи у відблиски вогню, що приємно притягували до себе.

— Вип'ємо? — у кімнату увійшов Майл, який в одній руці тримав пляшку алкоголю, а в іншій - манговий сік.

— Не відмовилася б зараз від чогось міцнішого ніж сік та дехто змінив мої плани. — Ельза торкнулася долонями свого кругленького живота, на який спадало світло каміна. — Матуся вас уже зачекалася. — вона усміхнулася та взяла склянку із соком, який протягнув її брат.

— Ще не підбирали ім'я для малечі? — Майл присів навпроти сестри в крісло та нахилився до неї ближче. — Привіт, малюки. Впізнаєте голос дядечка Майла? — вовчиця лише закотила очі, від спроби брата говорити з її животом.

— Почалося. Ти ж не думаєш, що вони тебе чують? — та Ельза різко стихла відчувши поштовх. 

— Вони штовхаються, так? — Майл радів як мала дитина. — Все ж таки впізнали мене. Вони ж вовченята, а отже й слух у них відмінний.

— Годі шкіритися, бо я вмажу тобі, присягаюся.

— З мене вийде крутий дядько, визнай це. — він відкинувся на крісло та зробив ковток свого міцного напою.

— Ти сплутав "крутий" із "занудний". — Майл розсміявся та потім стих задумавшись про своє.

— Тео зібрав нараду щодо завтрашнього дня. Чесно кажучи, я не думав що ти будеш сидіти тут. На тебе це не схоже. — він поглянув на сестру, яка перевела погляд на вогнище.

— Знаю, проте Тео останнім часом все більше намагається мене відсторонювати від справ. 

— Він тебе оберігає від зайвого стресу. — він взяв її руку та стиснув міцніше.

— Аж занадто. Ще й Райлі ходить за мною по п'ятах, мене це вже дістало. Я знаю, що всі хочуть зробити як найкраще, але це мене душить. Розумієш? 

— Пробач. Можливо, ми дійсно перестаралися зі своєю турботою. Та пологи можуть початися в будь-який час, а ти сама розумієш як це небезпечно не лише для тебе, а й для... — він замовк на останніх словах побачивши порожній погляд сестри.

— Я знаю, а ваш через мірний нагляд лише додає мені тривожності. Я знаю, що Тео попросив пригледіти за мною. Чи я помиляюся? — по очах Майла вона зрозуміла, що має рацію. — Можеш йти, я впораюся.

— Еее, ні. Мені моя голова ще потрібна. — він усміхнувся та надпив ще свого напою.

— Знаєш, мене останнім часом турбує дещо. — Ельза торкнулася свого живота поглядаючи на камін, який мерехтів освітлюючи кімнату. Майл не перебивав, боячись збити її з думки. — Я прокидаюся серед ночі від одного й того самого сну, який не дає мені спокою, відколи я дізналася, що вагітна. Я опинилася в якомусь лісі, все як в тумані. І я чула як мене кличуть "Мама!". Я біжу на голоси, а коли опиняюся там, то переді мною стояв чоловік. Я не бачила його обличчя, все було розмите. — Ельза стихла на якусь мить, витріщаючись в одну точку перш ніж продовжити. — Я бачу свою смерть, Майло. І це мене до біса лякає. — її вираз обличчя був серйозний, вовк вдивлявся в нього намагаючись зрозуміти чи жартує вона.

— Ельзо, моя люба сестро. Це просто жахливий сон, через останні події, які навалилися несподівано.  Довірся мені. Ми нікому не дамо тебе та малюків скривдити. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍