Читати книгу - "Оманливий рай, Світлана Литвиненко"

Розділ 32

-Хочу, відразу після повернення додому, щоб ми пішли і подали заяву,- замріяно сказала Леся Єві гуляючи берегом океану,- а яку весільну сукню обрати ще не знаю. Як гадаєш, яка мені пасуватиме?

-Та я гадаю, що ти в будь-якій будеш гарною,- Єва щиро всміхнулася радіючи за подругу,- пройдемося з тобою по весільних салонах. Приміряєш всякі фасони і обереш кращу.

-Єво, я так чекала на цього моменту і от сьогодні це сталося,- Леся взяла подругу під руку,- правда каблучки не купив, сказав, що не встиг. Розумієш, Антон мабуть спонтанно прийняв це рішення і відразу і запропонував. Точно, так і було. Колись з часом я в нього про це розпитаю. А ще я хочу, щоб Ден теж запропонував тобі свою руку та серце і тоді ми б вдвох готувалися до найголовнішого свята у нашому житті.

-Дену зараз не до цього,- відповіла на те Єва,- він водночас і радіє, що батько живий і в той же час дуже засмучений, бо його батьки на межі розлучення. Зараз головне підтримка. Леся я хочу тобі дещо розповісти, але обіцяй, що це залишиться між нами.

-Ти ж знаєш, що я вмію мовчати,- трохи обурилася Леся, але відразу і захвилювалася.- Сталося щось? Ти що вагітна? Єво…

-Леся я не вагітна. Справа в іншому,- дівчата зупинилися,- Джон мене домагається.

-Як домагається?- Лесі відразу і не дійшло про що щойно сказала Єва.

-В прямому змісті слова домагається, хоче зі мною переспати і нахабно заявляє, що так і буде. Я звісно його відшила, але навряд чи він зрозумів. Мені здається такі як він не розуміють відмови. І знаєш Леся мені страшно.

-А ти Дену про це не говорила?- у Лесі відразу впав настрій і вона співчутливо дивилася на Єву.

-Якщо я йому про це скажу, то скандалу не уникнути. Ден відразу побіжить з’ясовувати з ним стосунки, а потім все це так роздується. Я впевнена, цей Джон все буде заперечувати, скаже, що мені здалося. Або ще гірше скаже, що це я до нього загравала. Леся я у розпачі і мені від цього так погано. Я хочу скоріше повернутися додому. Сподіваюся, що Ден вже сьогодні вирішить всі ділові питання і ми зможемо звідси поїхати,- Єві ніби полегшало коли вона поділилася своїми переживаннями.

-От покидьок цей Джон,- обурено сказала Леся,- а з виду, такий галантний, діловий, доглянутий.

-Зовнішній вигляд часто буває обманливий. Іноді за вишуканою зовнішністю ховаються мерзотники та збоченці,- Єва тяжко видихнула,- шкода, що цей райський куточок переповнений поганими людьми. Та годі про це. Краще розповідай про те, які тебе переповнювали емоції, коли Антон запропонував тобі одружитися і як саме він про це сказав.

-Я спочатку не повірила, подумала, що мені почулося,- у Лесі знову піднявся настрій,- це було так несподівано, що я навіть на якусь мить втратила дар мови. Ну, а потім… Єво дивися у наш бік йде чи то охоронець з готелю чи то…

  Єва теж подивилася у бік готелю звідки до них йшов високий, з накачаними м’язами чоловік і з навушником у вусі. Він підійшов та привітався.

-Хто з вас Єва?- запитав він поспішно.

-Я Єва,- відповіла та.- Трапилося щось?

-Ваш хлопець Денис, запрошує вас покататися на яхті. І попросив мене провести вас до нього. Він вже чекає вас на яхті,- сказав той.

-Нічого собі,- здивувалася Леся,- ну, Ден справжній романтик.

-А мене це дивує. Я була переконана, що йому зараз не до цього,- Єва якось засумнівалася і тому перепитала у чоловіка, - а ви впевнені, що то Денис…

-Звісно. Дозвольте я вас проведу,- чоловік почав проявляти нетерпіння.

-Єва йди, а я повернуся до Антона,- а потім Леся нагнулася до подруги і сказала якомога тихіше, щоб її не почув той здоровило,- гадаю, що Ден хоче зробити тобі пропозицію руки і серця. І тому придумав таку романтику. Потім все у дрібницях розповіси.

-А хто знає, може і справді,- Єва прогнала від себе сумніви, а потім звернулася до чоловіка, який нетерпляче чекав,- показуйте куди йти. Аби я знала одяглася відповідно.

-Та ти й так маєш гарний вигляд,- підбадьорила їй у слід Леся.

  Шикарна яхта стояла неподалік у бухті та похитувалася на помірних хвилях океану. Чоловік допоміг Єві зайти на борт.

-А де Ден?- запитала Єва роздивляючись скрізь.

-Він на вас чекає у каюті, просив щоб я вам допоміг туди спуститися,- горила почав виглядати задоволено і Єва хоч і помітила це, але вже не придавала цьому значення,- обережно на сходах.

  Єва акуратно спустилася і щойно зайшла до каюти, як двері відразу за нею зачинилися. Спочатку Єві у вічі кинулося велике ліжко, яке було заслано білосніжною ковдрою і маленький столик на якому стояло шампанське та фрукти. І вже потім вона побачила… зовсім не Дена як очікувала, а… Джона.

-Сміливіше проходь сонечко та влаштовуйся зручніше. Бо наша прогулянка океаном буде довгою та приємною.

  Від неочікуваного Єва розгубилася і навіть не могла поворухнутися. Та за мить їй дійшло, що її оманливим шляхом заманив цей Джон на свою яхту. І дійшло те, що має зараз тут відбутися. Єва швидко розвернулася і смикнула двері. Та каюта вже була замкнута. Єва почала товкати, намагаючись вибити двері та вона була безсила це зробити. А потім вона відчула, що яхта рушила з місця, поплила океаном, якомога далі від берегу.

-Не витрачай дарма свої сили, бо вони тобі знадобляться для іншого,- почула вона голос Джона позаду,- заспокойся нарешті та присядь.

-Випусти мене звідси негіднику,- крикнула Єва розвернувшись і уперлася спиною в двері,- мене будуть шукати… мене будуть рятувати… і ти пошкодуєш, що викрав мене…

-Не думаю,- нахабно посміхаючись Джон взяв до рук пляшку шампанського та відкупорив її,- всі будуть думати, що ти добровільно вирішила прогулятися зі мною. Проміняла свого… заради мене, заради грошей, розкоші, яку не може собі дозволити твій… Одним словом ти закохалася у мене без тями і тому ти зараз зі мною тут.

-Мерзотник,- крикнула Єва витираючи сльози,- відпусти, будь ласка, і я нікому не скажу, що ти мене викрали.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍