Читати книгу - "Ціна збереження , Невидимі крила"

Розділ 47:

Дівчина, тримаючи телефон в руці, вклала в голос усе, що намагалася приховати:
— Мамо, я зробила тест... і він позитивний.
Тиша на іншому кінці дротяного зв'язку застигла на кілька секунд. Мама мовчала, очевидно, шокована. Потім вона нарешті заговорила.
— Як так? — запитала мама, але її голос був повний розгубленості.
Лея, намагаючись не дати волю сльозам, продовжила:
— Мамо, я не знаю, що робити...
Мама, мовби прийшовши до тями, відповіла:
— Не переживай, ми все вирішимо. Зараз поїдемо в лікарню, там тобі дадуть таблетку, і все буде ок. А потім ми з тобою поговоримо, добре?
Лея слухала її слова, але в її серці залишався холодний сумнів. 

Дівчина, почувши ці слова, відчула, як її груди стискаються від болю. Вона, намагаючись стримати сльози, відповіла:
— Мам, я не знаю, як так сталося... Все було під контролем, я сама не розумію...
Мама, відчувши весь біль і розчарування у словах доньки, різко відреагувала:
— Ви взагалі розуміли, що робите? Ви думали про наслідки, які вас тепер очікують? Я не можу і не буду підтримувати твоє рішення. І взагалі, я проти того, щоб ти їхала до Кая. Я не дозволю, щоб таке повторилося.
Лея почувала, як тиск її власних емоцій збільшується. Їй було важко знайти слова, щоб заспокоїти маму, адже вона й сама була в розгубленості.
Дівчина відчула, як важко їй стало дихати від цих слів. Вона розуміла, що сама зробила помилку, але не могла прийняти того, що мама забороняє їй бачитися з Каєм. У її серці було багато сумнівів, але її любов до нього була сильнішою за все. Вона спробувала відповісти, але слова здавалися надто важкими, щоб їх вимовити:
— Мам, я... я розумію, що зробила помилку. Але я не можу просто відпустити це. Кай — він для мене важливий. Я не хочу залишати його зараз.
Мама мовчала, але її погляд був сповнений розчарування і стурбованості. Лея відчула, як її серце розривається від внутрішнього конфлікту: вона розуміла, що зробила не так, але й не хотіла прощатися з Каєм.
Мама залишалася непохитною, і її рішучість тільки додавала Леї ще більше болю. Вона не могла зрозуміти, чому її мати не хоче вислухати, чому не дає їй хоча б шанс висловити свої почуття. Кожен раз, коли вона намагалася знову заговорити на цю тему, мама відмовлялася, мовляв, не хоче більше говорити про це.
Лея відчувала, як її сили поступово покидають. Вона сиділа на ліжку, дивлячись на телефон, відчуваючи, як важко буде пояснити коханому, чому їй не вдалося поговорити з мамою. Всі ці дні вона намагалася підтримувати нормальний контакт, але кожен раз її намагання натрапляло на стіну нерозуміння.
Кай також почав нервувати. З його боку не було відчуття, що все буде нормально, бо ситуація затягувалася. Він не міг зрозуміти, чому все так складно, чому вони не можуть поговорити і знайти спільне рішення. Його переживання тільки посилювались, коли Лея знову не могла поговорити з мамою. Вона пояснила йому, що вона не може змусити її прийняти це, що мама була категорично проти того, щоб вона знову поїхала до нього.
Хлопець, хоч і намагався залишатися спокійним, все більше втрачав терпіння. Це не був лише стрес від незрозумілих обставин, а й те, що він не міг знайти способу допомогти своїй дівчині, яку він любив.
 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍