Читати книгу - "Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг)"

зайву увагу до його відсутності, а я знаю, що Дамблдор цього не хоче. Геґрід - міцний горішок, з ним усе буде нормально. - А коли й це їх не заспокоїло, Сіріус поцікавився: - А коли, до речі, ваша наступна подорож до Гоґсміда? Я так собі подумав, що на вокзалі ніхто замаскованого пса не помітив. То може...

- НІ! - вигукнули одночасно Гаррі й Герміона.

- Сіріусе, ти що, не бачив «Щоденного віщуна»? - стурбовано спитала Герміона.

- А-а, це, - вишкірився Сіріус, - та вони постійно намагаються вгадати, де я перебуваю. Хоч насправді ще ніколи не натрапляли на мої сліди...

- Але нам здається, що цього разу вони близько, - заперечив Гаррі. - Мелфой зронив у поїзді одну фразу, мовби знав, що пес - це ти. А на платформі був його батько... ти його знаєш - Луціус Мелфой... тому ніколи й нізащо тут не з'являйся. Якщо Мелфой тебе знову впізнає...

- Гаразд, гаразд, я все зрозумів, - урвав його Сіріус. Він мав дуже незадоволений вигляд. - Я просто подумав, що ти був би не проти зустрітися.

- Авжеж, не проти! Тільки я не хотів би, щоб тебе знову запроторили в Азкабан! - вигукнув Гаррі.

Запала мовчанка, під час якої Сіріус дивився на Гаррі з вогню, а на чолі між його запалими очима з'явилася зморшка.

- Ти не такий, як був твій батько, - зрештою доволі прохолодно вимовив Сіріус. - Для Джеймса життя без ризику було нецікаве.

- Послухай...

- Мені пора йти, чую на сходах Крічера, - сказав Сіріус, але Гаррі не сумнівався, що той вигадує. - Я напишу тобі, коли наступного разу з'явлюся в каміні, гаразд? Якщо це для тебе не завеликий ризик.

Щось легенько ляснуло, і на тому місці, де щойно була Сіріусова голова, знову потріскував вогонь.

- РОЗДІЛ П'ЯТНАДЦЯТИЙ -

Верховний інквізитор Гоґвортсу

Наступного ранку вони сподівалися уважно переглянути Герміонин «Щоденний віщун», щоб знайти статтю, про яку в листі згадував Персі. Та не встигла ще поштова сова проминути, відлітаючи, глечик з молоком, як Герміона голосно зойкнула і розгладила газету з великим фото Долорес Амбридж, яка широко всміхалася й час від часу кліпала на них з-під заголовка.

МІНІСТЕРСТВО ПРОВОДИТЬ ОСВІТНЮ РЕФОРМУ

ДОЛОРЕС АМБРИДЖ ПРИЗНАЧЕНО

ПЕРШИМ ВЕРХОВНИМ ІНКВІЗИТОРОМ

- Амбридж... «Верховним інквізитором»? - похмуро перепитав Гаррі, а з його рук випала недоїдена грінка. - Що це означає?

Герміона почала читати вголос:

«Учора в Міністерстві магії несподівано затвердили новий законопроект, що встановлює безпрецедентний рівень контролю над Гоґвортською школою чарів і чаклунства.

- Пана міністра давно вже тривожила ситуація в Гоґвортсі, - сказав молодший помічник міністра Персі Візлі. - Він тепер реагує на сигнали від батьків, стурбованих сповзанням школи в хибному, на їхній погляд, напрямку.

За минулі кілька тижнів пан міністр Корнеліус Фадж уже не вперше запроваджує нові закони для поліпшення ситуації в цій чаклунській школі. Скажімо, ЗО серпня було затверджено освітню постанову номер двадцять два, згідно з якою неспроможність директора школи знайти кандидата на певну викладацьку посаду надає міністерству право самому обирати відповідну особу.

- Таким чином і було призначено на посаду вчителя в Гоґвортс пані Долорес Амбридж, - сказав нам учора Візлі. - Дамблдор не зміг нікого знайти, тож міністерство затвердило пані Амбридж, яка, зрозуміло, досягла в школі миттєвого успіху...

- ЧОГО досягла?! - вигукнув Гаррі.

- Чекай, це ще не все, - похмуро відповіла Герміона. 

- ...миттєвого успіху, бо революційним чином змінила процес викладання захисту від темних мистецтв і забезпечила міністерство достовірною інформацією про справжню ситуацію в Гоґвортсі.

Саме цю останню функцію щойно узаконило міністерство, затвердивши освітню постанову номер двадцять три про створення нової посади Верховного інквізитора Гоґвортсу.

- Це новий і нестандартний крок пана міністра задля втілення його задуму зупинити процес, який дехто вже називає «занепадом традицій» Гоґвортсу, - сказав нам Візлі. - Інквізитора буде уповноважено інспектувати колег-викладачів і забезпечувати їхню відповідність належному рівню. Цей пост було запропоновано професорці Амбридж на додачу до її викладацької посади, і ми з радістю повідомляємо, що вона дала свою згоду.

Нові міністерські заходи з ентузіазмом були підтримані батьками гоґвортських учнів.

- Я почуваюся значно спокійніше, знаючи, що дії Дамблдора відтепер будуть оцінені чесно й неупереджено, - сказав нам 41-річний містер Луціус Мелфой, з яким ми зв'язалися вчора в його маєтку у Вілтширі. - Багато з нас, щиро дбаючи про інтереси своїх дітей, були стурбовані деякими ексцентричними рішеннями Дамблдора, які він приймав останніх кілька років, і з радістю довідалися, що міністерство не збирається випускати ситуацію з рук.

До цих «ексцентричних рішень» можна, поза сумнівом, віднести Деякі вельми суперечливі призначення на викладацькі посади, про які вже писалося в нашій газеті, коли на роботу приймали, скажімо, вовкулаку Ремуса Люпина, напіввелетня Рубеуса Геґріда чи колишнього аврора напівбожевільного Дикозора Муді.

Звичайно, ведеться дедалі більше розмов про те, що Албус Дамблдор - колишній Верховний речник Міжнародної конфедерації чаклунів та Головний Маг Чарверсуду - вже не спроможний керувати такою престижною школою, як Гоґвортс.

- Я думаю, що призначення інквізитора - це перший крок до призначення в Гоґвортс директора, якому ми всі зможемо беззастережно довіряти, - сказав нам учора один з представників міністерства.

Старійшини Чарверсуду Ґрізельда Марчбенкс і Тіберіус Оґден подали у відставку на знак протесту проти запровадження в Гоґвортсі посади інквізитора.

- Гоґвортс - це школа, а не представництво Корнеліуса Фаджа, - сказала мадам Марчбенкс. - Це все чергова брудна спроба дискредитації Албуса Дамблдора.

(Розслідування, присвячене ймовірним зв'язкам мадам Марчбенкс з підривними організаціями ґоблінів, читайте на сімнадцятій сторінці.)

Герміона закінчила читати й глянула на друзів.

- Тепер ми знаємо, як тут опинилася ця Амбридж! Фадж ухвалив «освітню постанову» і нав'язав нам цю панію! А тепер ще наділив її повноваженнями інспектувати інших учителів! - Герміона уривчасто дихала, а її очі палали. - Це просто нечувано! Це обурливо!

- Я знаю, - погодився Гаррі. Він глянув на свою праву руку, що мимоволі стислася в кулак, і побачив невиразні світлі контури слів, які Амбридж змусила його вкарбувати у власну шкіру.

А от Рон раптом криво посміхнувся.

- Що? - одночасно спитали Гаррі й